Ухвала суду № 67539660, 12.06.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 197/60/16-к

Провадження № 1-кп/210/113/17

"12" червня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі суду присяжних: головуючого судді Чайкіної О.В., судді Скотар Р.Є.,

за участі присяжних: основних - Маковецький І.П., Рубанова І.В., запасних: Бенмуффок Н.В., Матірка М.Г.

за участі секретаря судового засідання : Куксенко О.В.

сторони кримінального провадження та інші учасники судового розгляду: прокурор Васькевич Р.А., потерпіла ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_7, захисники обвинуваченого Воронович С.С. - адвокати Голівер П.В., Буліч Н.В., обвинувачений ОСОБА_10, захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат Косенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014040610000700 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_10, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в суді перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат Буліч Н.В. клопотала про зміну запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА_7

Прокурор, заперечував проти зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого в судовому засіданні заперечувала з приводу зміни запобіжного заходу. Потерпіла думку прокурора підтримала. Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

За змістом ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Дата ратифікації 17.07.97 р. , дата набуття чинності 11.09.97 р.) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд зазначає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід відповідає: 1) особі обвинуваченого, який обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини при обтяжуючих обставинах, 2) характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_7, при цьому санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі; 3) позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків, присяжних, вчиненню нових кримінальних правопорушень, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність подальшого ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Усі доводи обвинуваченого та його захисників самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема ризиками, що наразі не відпали.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 176, 178 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, та враховуючи матеріали кримінального провадження, які надійшли в провадження суду та які свідчать, що інші запобіжні заходи не відповідають характеру ризиків та підстав його застосування (зокрема можливості ухилення від суду, перешкоджання судовому розгляду, незаконного впливу на свідків, потерпілих, експертів, перешкоджання здійснення судового розгляду кримінального провадження в інший спосіб, зокрема впливу на присяжних, вчинення інших кримінальних правопорушень), та не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд вважає, що матеріально-правові і процесуальні умови, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення "законності" позбавлення свободи були дотриманні під час застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як "взяття під варту", а мети, з якою застосовувалося затримання та подальше тримання під вартою відповідають фактичним матеріалам справи, та наявним ризикам, передбачених п. 1, 3-5 ст. 177 КПК України.

Усі доводи обвинуваченого та його захисників, викладені у клопотаннях, зокрема про соціальні зв"язки, наявність захворювань, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема ризиками, що наразі не відпали: переховування та ухилення від суду, вплив на свідків, присяжних, та потерпілу, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення; особи обвинувачених, які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 176, 178 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, та враховуючи матеріали кримінального провадження, які надійшли в провадження суду та які свідчать, що інші запобіжні заходи не відповідають характеру ризиків та підстав його застосування (зокрема можливості ухилення від суду, перешкоджання судовому розгляду, незаконного впливу на свідків, присяжних та потерпілу, вчинення інших кримінальних правопорушень), та не забезпечать належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового провадження, суд вважає, що на теперіщній час підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_7 не вбачається, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Вирішуючи питання про застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів, зауважує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановлені ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, в межах, передбачених ст. 182 КПК України.

При цьому, КПК України не містить заборони не визначати засатву у разі вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченим. Суд має право не визначати заставу, у разі пред"явлення звинувачення у вчиненні злочину, пов"язаного з насильницькою смертю потерпілого.

Враховуючи ті обставини, що станом на 12 червня 2017 року прокурором не заявлено клопотання про продовження строків тримання під вартою, суд з власної ініціативи не вирішує питання щодо його продовження,, питання про застосування альтернаивного заходу у вигляді застави буде вирішено одночасно з питанням про строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката Буліч Наталі Володимирівни про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 15 червня 2017 року о 12год.45 хвилин

Головуючий суддя: О. В. Чайкіна

Суддя Р.Є. Скотар