Ухвала суду № 67538591, 21.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №761/21643/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар: Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про встановлення факту відсутності істотних умов договору,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/7356/2017Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту - ПАТ «КБ «Надра») про встановлення факту відсутності істотних умов договору.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував положення ст. 16 ЦК України щодо способу захисту, положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункти 3.2., 3.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту в частині істотності умов кредитного договору, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_3

В судове засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також представник ПАТ КБ «Надра» не з'явились, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_2 надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності ОСОБА_3, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу у відсутності не з'явившихся осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №059/45/08-Ф, згідно умов якого відповідачці надано у тимчасове користування, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 69 622, 42 доларів США, в порядку і на умовах, визначених цим договором, для проведення розрахунків по договору купівлі - продажу житла - квартири АДРЕСА_1

ОСОБА_3 зобов'язалася своєчасно повернути отриманий кредит (кінцевий термін повернення кредиту 12 березня 2033 року), сплатити відсотки за користування кредитом на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,99 % річних і виконати свої зобов'язання згідно з даним договором в повному обсязі у встановлений договором термін, а у разі порушення зобов'язання, крім сплати всіх нарахованих відсотків, комісій, можливих штрафних санкцій у строк, визначений договором, сплатити пеню (а.с.4-8).

В забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_3 згідно договору іпотеки від 31 березня 2008 року, передала в іпотеку ПАТ КБ «Надра» квартиру АДРЕСА_1

В ході розгляду справи встановлено, що ПАТ КБ «Надра» у повному обсязі виконало зобов'язання за кредитним договором №059/45/08-Ф від 31 березня 2008 року.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 червня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання кредитного договору №059/45/08-Ф від 31 березня 2008 року недійсним.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04 вересня 2015 року відмовлено у допуску справи за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору недійсним.

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра», в якому просила встановити факт відсутності у кредитному договорі №059/45/08-Ф від 31 березня 2008 року, укладеному між нею та ПАТ «КБ «Надра», таких істотних умов договору, як детальний розпис сукупної вартості кредиту та графіку платежів.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_3 посилалася на те, що при укладенні зазначеного кредитного договору не дотримано істотних умов, які передбачені чинним законодавством в галузі кредитування. Всупереч вимогам ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» у договорі про надання споживчого кредиту не було зазначено детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача, а також графіку платежів з розписаною сукупністю вартістю кредиту за кожним платіжним періодом.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Якщо виникнення, зміна або припинення цивільних прав залежить від настання певних фактів, особа вправі звернутися до суду з вимогами про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Розгляд таких вимог проводиться судом у порядку окремого провадження (глава 6 розділу IV ЦПК України) за умови, що встановлення відповідних фактів не пов'язується з вирішенням спору про право. В іншому випадку за наявності спору відповідна особа вправі заявити вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, разом з вимогою про захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в позовному провадженні.

Можливість вирішення вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, без вимоги про захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в позовному провадженні не передбачено, оскільки саме по собі встановлення такого факту не сприяє захисту прав позивача.

Відтак, посилаючись на те, що кредитний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в ньому відсутні такі істотні умови договору, як детальний розпис сукупної вартості кредиту та графік платежів, позивач ОСОБА_3 вправі була б звернутися із вимогами про визнання недійсним договору, що в такому випадку є належним способом захисту прав.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обраний ОСОБА_3 спосіб не є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання представника ОСОБА_1 на неправильне застосування положень ст. 16 ЦК України щодо способу захисту, положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункти 3.2., 3.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним в матеріалах справи доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу ( ст.ст.8,9 Конституції), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 , 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль