Рішення № 67538530, 29.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Невідомої Т.О.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року позивачка ОСОБА_2 звернулася із позовом до відповідача ФОП ОСОБА_1, уточнивши який зазначила, що 09 жовтня 2014 року між сторонами було укладено угоду на виготовлення вікон та дверей, за умовами якої вона була зобов'язана, на вказані в Угоді реквізити, сплатити 50 % вартості товару, а відповідач зобов'язаний виготовити вікна протягом двох календарних місяців з моменту отримання авансу.

Оплата в сумі 19500,00 грн. була проведена 09 жовтня 2014 року, однак вікна не були виготовлені та не встановлені.

Листом від 28 жовтня 2015 року та претензією від 30 січня 2016 року, які відповідачем отримано 05 листопада 2015 року та 05 лютого 2016 року відповідно, позивачка просила відповідача повернути сплачені кошти, однак на момент звернення до суду коштів так і не отримала.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на положення ст.ст. 525, 526, 611, 865, 872, 1048 ЦК України, положення Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка ОСОБА_2 просила стягнути на свою користь з відповідача ФОП ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 225 577,15 грн., що включає:

- сплачені кошти за товар згідно частини 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 19 500,00 грн.;

- пеню згідно п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»- 189540, 00 грн.;

- інфляційні втрати 10 739.15 грн. та 798 грн. 3% річних на підставі частини 2 ст. 625 ЦК України за період з 09 грудня 2014 року до 20 квітня 2016 року;

- завдану моральну шкоду - 5000 грн. (а.с.3-6, 120-122)

Відповідач ФОП ОСОБА_1 заперечував проти позову ОСОБА_2, зазначив, що 20 липня 2015 року позивачем було надано згоду на додаткові роботи по виготовленню двох дверей, які не були включені до основної Угоди, у зв'язку з чим зобов'язання було відстрочене. Вказує, що 29 жовтня 2015 року звернувся до позивачки електронним листом, в якому вказав, що із своєї ініціативи 26 жовтня 2015 року надіслав компанією «Нова пошта» виготовлені для неї вікна та двері, однак ОСОБА_2 відмовилась їх отримати та розрахуватись, а тому вікна були повернуті відправнику. Посилався на те, що Угодою не передбачено встановлення вікон, а лише передбачено обов'язок підрядника виготовити вікна та двері, відповідно ним було виконано усі зобов'язання, а порушення умов Угоди відбулось не з його вини, тому вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають. Однак, у випадку встановлення судом факту порушення зобов'язання,ФОП ОСОБА_1 із посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України просив зменшити суму пені. Вказав, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами законодавства встановленими для договору побутового підряду, тому вимоги позивачки щодо стягнення штрафу у розмірі 19500,00 грн., а також вимоги щодо стягнення відсотків за користування коштами у розмірі 5085,01 грн. є необґрунтованими. Крім того, у поданій до суду заяві ФОП ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність по нарахуванню штрафних санкцій в межах річного строку до пред'явлення позову та відмовити в задоволенні позову в частині нарахування пені. (а.с.74-77)

У вересні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь кошти в розмірі 36270,32 грн., враховуючи суму платежу за фактом виконаних робіт за угодою - 34290,00 грн., з урахуванням інфляційних втрат за весь час прострочення з 28 жовтня 2015 року по 06 вересня 2016 року - 1097,28 грн., три проценти річних - 883,04 грн., а також судові витрати. (а.с.48-49, 67-68)

ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення зустрічного позову.(а.с. 93-98)

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року первісний позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 19500,00 грн., пеню у розмірі 100000,00 грн., завдану моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 110,24 грн., стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1195,00 грн., в іншій частині - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. (а.с.125-129)

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2, а зустрічний позов задовольнити. На обґрунтування скарги зазначив, що позивачем не було заявлено вимог щодо розірвання договору, тому судом не повинні застосовуватись наслідки щодо відшкодування збитків, крім того судом жодним чином не спростовано факт вчинення відповідачем дій на виконання укладеної угоди. Вказує, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261 ЦК України, суд зобов'язаний був застосувати позовну давність по нарахуванню штрафних санкцій в межах річного строку до пред'явлення позову та відмовити в задоволенні позову в частині нарахування пені. А з висновками суду щодо стягнення моральної шкоди ФОП ОСОБА_1 не погодився із посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини, з якими Закон України «Про захист прав споживачів» пов'язує право позивача як споживача на відшкодування моральної шкоди. (а.с.153-155)

Від ОСОБА_2 апеляційна скарга на рішення районного суду не надходила.

В судовому засіданні ФОП ОСОБА_1, його представник - ОСОБА_3 підтримали скаргу і просили її задовольнити, ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2014 року між сторонами була укладена Угода за якою позивачка ОСОБА_2 замовила, а відповідач ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався виготовити 7 вікон та 2 двері, підвіконня, лиштва, обсадні коробки згідно Специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною Угоди. (а.с.11-12)

За п. 3 Угоди визначено, що ціна товару складає 3000 доларів США у гривнях по курсу на день оплати. Умови оплати за виготовлення вікон наступні: - 50% вартості товару, а саме 1500 доларів США у гривнях по курсу на день оплати, решту 1500 доларів США у гривнях по курсу на день оплати по факту виготовлення вказаних віконних блоків, про що Виконавець повідомляє замовника листом по електронній пошті.

За п. 4.1 Угоди, вікна за даною угодою виготовляються на протязі двох календарних місяців з моменту оплати авансу.

09 жовтня 2014 року ОСОБА_2 перерахувала відповідачу 19500 грн. на виконання вищевказаної Угоди, що підтверджується відповідною квитанцією. (а.с.13)

20 липня 2015 року позивачка надіслала відповідачу електронного листа із розмірами вхідної двері із проханням надати варіанти моделей вхідних дверей та їх вартість. (а.с.81)

Вказане звернення не може бути визнано додатковою угодою до вищевказаного Договору або погодженням сторін щодо збільшення строків виконання зобов'язання за Угодою від 09 жовтня 2014 року, оскільки не містить посилання на вищевказану Угоду та за змістом є з'ясуванням комерційної пропозиції виробника.

За таких обставин, колегія суддів відхилила доводи відповідача, що до 20 липня 2015 року він здійснював виконання замовлення за погодженням із позивачкою.

21 вересня 2015 року позивачка звернулась до правоохоронних органів із повідомленням про недобросовісну поведінку (невиконанням замовлення) підрядника. (а.с.14-15)

26 жовтня 2015 року відповідач ФОП ОСОБА_1 здійснив відправлення на адресу місця знаходження дачі позивачки (с. Мостище, Макарівського району, садове товариство «Механізатор») виготовлених ним для позивачки: дві двері, шість вікон, вісім обсадних коробок, вісім ручок. (а.с.70-71)

28 жовтня 2015 року позивачка надіслала відповідачу електронного листа за яким повідомила про відмову від замовлення та заявила вимоги про повернення сплачених грошей в сумі 19500 грн., 30 січня 2016 року позивачка спрямувала відповідачу відповідну претензію. (а.с.27-29)

29 жовтня 2015 року відповідач надіслав на електрону пошту позивачки повідомлення про виконання ним Угоди щодо виготовлення виробів, надіслання їх з власної ініціативи за адресою позивачки та остаточного розрахунку за виконання замовлення.(а.с.73)

Заперечуючи проти зустрічного позову ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначала про невідповідність виготовленої продукції специфікації зазначеній в Угоді, посилаючись на Протокол огляду місця події від 05 листопада 2015 року, складений слідчим Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5 та показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зазначені в цьому протоколі в якості понятих. (а.с.99-110)

Слідчий Цвігун І.О. та свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не мають спеціальних знань в галузі товарознавчого дослідження та не є експертами відповідності виготовленої продукції специфікації, зазначеній в Угоді, а тому, колегія суддів визнала вищевказаний протокол та показання свідків неналежними доказами по справі.

Відповідно до положень частин 4, 5 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, обов'язок доказування відповідності продукції умовам договору підряду, чинним нормам і правилам, законодавством покладається на підрядника.

На виконання положень частини 4 ст. 10 ЦПК України, колегія суддів роз'яснила сторонам право заявити клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи з метою встановлення відповідності виготовленої продукції Специфікації, зазначеній в Угоді, проте такого в суді апеляційної інстанції заявлено не було, про що свідчить журнал та звукозапис судового засідання. З власної ініціативи колегія суддів апеляційного суду не вправі призначати таку експертизу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем ФОП ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів відповідності виготовленої продукції специфікації зазначеній в Угоді, чинним нормам і правилам, які встановлені законодавством для виготовлення продукції, яка є предметом Угоди від 09 жовтня 2014 року.

При цьому, колегія суддів враховує, що факт невідповідності фактично виготовленої продукції, зокрема невідповідність розмірів виготовлених дверей та вікон, умовам Угоди від 09 жовтня 2014 року, які зазначені в Специфікації, що є додатком до договору, відповідач ФОП ОСОБА_1 не заперечував і в суді апеляційної інстанції. Доводи ФОП ОСОБА_1, що така зміна розмірів виготовленої продукції та строки її виготовлення були погоджені із позивачкою ОСОБА_2 останньою заперечувались, така зміна специфікації та строків виконання договору сторонами у належній (письмовій) формі не оформлена, тому колегія суддів визнала такі доводи відповідача ФОП ОСОБА_1 неспроможними та відхилила.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши наявність підстав для відмови від договору підряду, передбачених ч. 2 ст. 849 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка відмовилася від договору за наявності підстав встановлених законом.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту ст. ст. 651, 653 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним, а у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, внаслідок відмови позивача від договору підряду він вважається розірваним і внаслідок його розірвання зобов'язання сторін за договором припиняються.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимоги позивачки про стягнення на її користь із відповідача 19 500 грн. сплачених нею на виконання цього договору та відмову в задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1

За наявними у справі доказами вперше ОСОБА_2 заявила вимогу до ФОП ОСОБА_1 - 28 жовтня 2015 року, викладену в електронному листі. (а.с. 27-29)

Інших об'єктивних доказів заявлення позивачкою ОСОБА_2 вимог (усно абописьмово) до відповідача ФОП ОСОБА_1 до суду не надано і судом не встановлено.

Поряд з цим, відповідач ФОП ОСОБА_1 не надав доказів поважності причин невиконання замовлення з 10 грудня 2014 року і до 25 жовтня 2015 року.

Тому, з огляду на положення частини 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», частини 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням і виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, відповідач ФОП ОСОБА_1 має сплатити на користь позивачки ОСОБА_2 30 000 грн. пені за вказаний період. Визначаючи саме такий розмір колегія суддів виходить з того, що ціна замовлення за Угодою визначена сторонами 39 000 грн., позивачка ОСОБА_2 протягом тривалого часу не заявляла вимог до відповідача про виконання Угоди, а відповідачем в районному суді подано письмову заяву про зменшення розміру пені з підстав частини 3 ст. 551 ЦК України.(а.с. 117)

Щодо відшкодуванням моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 872 ЦК України, яка встановлює права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду, не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.

Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" N 3390-VI від 19.05.2011, яким внесено зміни в положення пункту 5 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів", що передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), визначено термін такої шкоди - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Отже, законом передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), тільки за умови, що така шкода - це завдані внаслідок дефекту продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Факт затримки виконання замовлення відповідачем відповідно до Угоди від 09 жовтня 2014 року та пов'язані з цим переживання позивачки за змістом вищенаведених норм матеріального права не дають підстав для висновку про можливість відшкодування моральної шкоди відповідно до вищенаведеного закону. Тому рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивачки 1000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, колегія суддів визнає необґрунтованим. Оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення районного суду в частині відмови в задоволенні вимог позивачки ОСОБА_2 про стягнення на її користь із відповідача 10 739.15 грн. інфляційних втрат та 798 грн. 3% річних на підставі частини 2 ст. 625 ЦК України за період з 09 грудня 2014 року до 20 квітня 2016 року сторони не оскаржували, тому, з огляду на положення частини 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не виходила за межі доводів апеляційної скарги.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом рішення, тому з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, колегія суддів їх відхилила.

На підставі ст. 88 ЦПК України слід зменшити розмір стягуваного із відповідача ФОП ОСОБА_1 на користь держави судового збору з 1195 грн. до 551.20 грн. (1378 грн. х 0.4 в частині майнових вимог) за розгляд справи районним судом.

Керуючись ст.ст. 303, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року скасувати в частині задоволення вимог про стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди і 110 грн. 24 коп. судового збору і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року змінити в частині стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пені зменшивши її розмір із 100 000 грн. до 30 000 грн. та судового збору на користь держави, зменшивши його розмір з 1195 грн. до 551 грн. 20 коп.

В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

Т.О.Невідома

Справа № 22-ц/796/5193/2017

Унікальний номер 760/7459/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Усатова І.А.

Доповідач Левенець Б.Б.