Ухвала суду № 67538515, 20.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А.,

ЯщенкаМ.А.,

секретаря судового засідання Лучка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 420161000000011 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6

народження, уродженця с. Чорноморівка, Каховського

району, Херсонської області, громадянина України,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8

громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Гапон О.Є.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року обвинувальний акт, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 висунуте обвинувачення за ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 185 КК України, повернуто прокурору.

За доводами апеляційної скарги прокурора, висновок суду про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України є невмотивованим. Обгрунтовуючи свої вимоги, прокурор звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в обвинувальному акті переліку викраденого всього майна та його вартості, оскільки в ньому зазначено, що перелік майна, викрадення якого інкримінується обвинуваченим складається зі старовинних монет у кількості 271 штук загальною вартістю 248271 грн.

Апелянт зазначає, що обвинувальний акт не містить даних щодо вартості кожного з 271 предметів, проте їх сукупна вартість, яка утворює загальний розмір шкоди, вказана.

Крім того, повертаючи обвинувальний акт, суд зазначив, що в обвинувальному акті неправильні адреси місця вчинення злочину, оскільки в одному випадку зазначається номер квартири № 21, а в іншому - номер будинку. Прокурор вважає, що це є технічною помилкою та не може бути підставою для повернення обвинувального акта.

В своїй апеляційній скарзі прокурор зазначає, що висновок суду про те, що однією з підстав повернення обвинувального акта прокурору є недоліки в реєстрі матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр) не ґрунтується на законі, оскільки в розумінні п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, невідповідність Реєстру вимогам закону не є підставою для повернення обвинувального акта.

Прокурор вважає, що висновок суду про відсутність в обвинувальному акті мотиву злочину, є незаконним, оскільки, на його думку, судпершої інстанції вдався до оцінки фактичних обставин кримінальних правопорушень, та до вирішення тих питань, які не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, а відтак рішення суду про повернення обвинувального акта є незаконним.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Захисник ОСОБА_5 вважає, що апеляційна скарга прокурора необґрунтована, оскільки розмір шкоди в даному випадку є кваліфікуючою ознакою та суттєво впливає на визначення тяжкості злочину та на призначення покарання. Вона звертає увагу на те, що у сторони захисту відсутня можливість перевірити, з яких саме сум складається кінцевий розмір шкоди.

Крім того, захисник зазначає, що суд першої інстанції не вдавався до оцінки доказів, як на це вказує прокурор в своїй апеляційній скарзі. Захисник не погоджується з позицією прокурора про те, що невірна адреса місця вчинення злочину є технічною помилкою, оскільки місце вчинення злочину є об'єктивною стороною складу злочину.

Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який, на його думку, є його невід'ємною частиною, а тому недоліки, які містяться в реєстрі, є підставою для повернення обвинувального акта.

Відповідно до ухвали суду за результатами підготовчого провадження, суд встановив, що обвинувальний акт не містить даних щодо вартості кожного з 271- го предметів, викрадення яких інкримінується обвинуваченим. Між тим саме їх сукупна вартість утворює загальний розмір шкоди, у спричиненні якої обвинувачуються особи. На думку суду, такий спрощений підхід при складанні обвинувального акта є неприпустимим, оскільки відсутність в даному випадку вказівки на вартість кожного з об'єкту викрадення унеможливлює реалізацію в повній мірі права на захист.

Іншою підставою повернення обвинувального акта є те, що текст обвинувального акта містить неправильні адреси місця вчинення злочину, в одному випадку зазначається номер кварти № 21, в іншому - номер будинку. Окрім того, обвинувальний акт не містить даних про мотиви злочину.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд також вказав, що невідображення усіх процесуальних дій в реєстрі не є самостійною підставою для повернення обвинувального акта.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_6 та їх захисники ОСОБА_5, ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті. Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК Українивизначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК Україниобвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

На думку колегії суддів, саме неухильне дотримання вимог закону щодо складання обвинувального акта, дає можливість обвинуваченому розуміти в чому саме він обвинувачується, та ефективно захищатись від висунутого обвинувачення, а суду за результатами розгляду провадження прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На думку колегії суддів, направлений до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідає зазначеним вимогам закону, а тому рішення суду про повернення обвинувального акта прокурору є законним.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 висунуте обвинувачення за ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 185 КК України. Їм інкримінується, що вони 09 травня 2016 року приблизно в період часу 21 год. 41 хв. по 22 год. 20 хв., будучи працівниками правоохоронного органу, під час чергування по охороні публічної безпеки та порядку,державного, колективного та особистого майна громадян, використовуючи службове становища всупереч інтересам служби, виконуючи обов'язки із забезпеченням цілісності об'єкту охорони, а саме квартири АДРЕСА_1 та недоторканості майна, яке в ній перебувало, з метою одержання неправомірної вигоди для себе за вищевказаною адресою таємно викрали колекцію старовинних момент у кількості 271 штук, що належать потерпілому ОСОБА_7 у великих розмірах, що спричинило останньому тяжкі наслідки в розмірі 248721 грн.

В ухвалі суду зазначено, що обвинувальний акт не містить даних щодо вартості кожного з 271-го предметів, викрадення яких інкримінується обвинуваченим. Між тим саме їх сукупна вартість утворює загальний розмір шкоди, у спричиненні якої обвинувачуються особи, що є неприпустимим, оскільки відсутність вказівки на вартість кожного з об'єкту викрадення унеможливлює реалізацію в повній мірі права на захист.

Оскільки на стадії підготовчого судового засідання законом заборонено надавати суду докази, зокрема висновок експерта про вартість монет, колегія суддів вважає, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо вартості викраденого майна повинно бути викладено так, щоб було зрозуміло, що зазначений розмір 248721 грн. є або вартістю колекції, яка налічує 271 найменування, чи це є загальною сумою майна, викрадення якого інкримінуються обвинуваченим. В останньому випадку, як слушно зазначив суд, має бути вказана вартість кожної монети.

Відповідно до обвинувального акта обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто викрадення чужого майна у великих розмірах.

Колегія суддів зазначає, що така крадіжка має місце, коли вона вчинена на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто кваліфікуючою ознакою даного злочину є саме розмір завданої шкоди потерпілому.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що чітке та зрозуміле формулювання обвинувачення щодо вартості майна, викрадення якого інкримінується обвинуваченим, має суттєве значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення та для реалізації права на захист, а тому не дотримання прокурором цих вимог закону є підставою для повернення йому обвинувального акта.

Крім того, як вбачається з обвинувального акта, на що звертає увагу суд, в ньому при викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень зазначається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювали охорону майна, а саме квартири АДРЕСА_8

Згідно ст. 373 КПК України за результатами розгляду кримінального провадження, судом ухвалюється виправдувальний або обвинувальний вирок. Приймаючи одне з зазначених рішень, відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України суд повинен мотивувати чи доведене обвинувачення, яке пред'явлене особі, чи ні. Отже, відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України дає можливість обвинуваченим ефективно захищатись від висунутого обвинувачення, а суду за результатами розгляду провадження прийняти одне з передбачених ст. 373 КПК України рішень.

Частина 4 ст. 291 КПК України передбачає вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт. Лише в разі невідповідності обвинувального акта вимогам закону суд у підготовчому судовому засіданні вправі повернути його прокурору.

Проте суд, повертаючи обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прокурору, зазначив як порушення, відсутність даних про мотив злочину.

Такий висновок суду є передчасним, а тому не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

В той же час, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора, що суд першої інстанції вдався до оцінки доказів, відтак суд обґрунтовано, відповідно до вимог ст. ст. 291, 314 КПК України, повернув обвинувальний акт у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404 ,407, 418, 419 КПК колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року про повернення обвинувального акта прокурору в кримінальному провадженні № 420161000000011 щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9