Рішення № 67538507, 26.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Головачова Я.В., Левенця Б.Б.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

представника позивача ОСОБА_1

представника ТОВ «Автоленд» Воронюка О.О.

представника Міністерства юстиції України Муквич А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоленд», Міністерства юстиції України, третя особа: Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» про визнання недійсним договору про спільну діяльність, скасування свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, скасування запису про реєстрацію права власності, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року

в с т а н о в и л а:

Справа №756/12648/16-ц № апеляційного провадження № 22-ц/796/3964/2017Головуючий у суді першої інстанції: Д. Г КамбуловДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автоленд», Міністерства юстиції України, третя особа - Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога», про визнання недійсним договору про спільну діяльність, скасування свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, скасування запису про реєстрацію права власності, у якому зазначив, що він є членом кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога». 20.07.2016 року він дізнався, що нежитлова адміністративна будівля з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів «літ. А» загальною площею 1 221, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у власності ТОВ «Автоленд». З листа голови Кооперативу йому стало відомо про укладення 15.07.2003 року між ТОВ «Автоленд» та Кооперативом договору про спільну (інвестиційну) діяльність № 7. На підставі вказаного договору ТОВ «Автоленд» було отримано свідоцтво про право власності на нежитлову адміністративну будівлю з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів «літ. А» загальною площею 1 221, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Вважає, що спірний договір було укладено та підписано від імені Кооперативу головою правління, який не мав повноважень на це, оскільки згідно статуту дане питання мало б розглядатись на загальних зборах Кооперативу, тобто голова Кооперативу, підписавши вказаний договір, діяв всупереч меті та цілям його діяльності, чим перевищив надані йому повноваження. Вказав, що нежитлова будівля була побудована за кошти її членів задовго до укладення спірного правочину. Вважає, що вказаний договір укладено з метою надання вигляду правомірності вибуття майна з володіння законного власника - Кооперативу «Перемога», та подальшого оформлення права власності за ТОВ «Автоленд». Вважає, що на підставі вказаного договору відбулось фактичне відчуження нерухомого майна, яке належало Кооперативу. Зазначає, що в подальшому ТОВ «Автоленд» Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) було видано свідоцтво про право власності від 01.06.2007 року, яким було посвідчено право власності Товариства на нежитлову будівлю, яке не мало правової на те підстави. У розумінні ч.3 ст. 215 ЦК України позивач вважає себе заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням оспорюваного правочину. Просить скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на нежитлову будівлю.

З огляду на положення Закону України «Про кооперацію», ст.ст. 203, 215, 216, 393 ЦК України, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач просить суд визнати недійсним договір про спільну діяльність (інвестиційний) № 7 від 15.07.2003 року, укладений між ТОВ «Автоленд» та Кооперативом «Перемога», скасувати свідоцтво про право власності за ТОВ «Автоленд» на нежитлову адміністративну будівлю з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів «літ. А» загальною площею 1 221, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на нежитлову адміністративну будівлю з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів «літ. А» № 11008415 від 04.08.2015 09:12:38, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 715255180000.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ТОВ «Автоленд», Міністерства юстиції України, третя особа: Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» про визнання недійсним договору про спільну діяльність, скасування свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, скасування запису про реєстрацію права власності.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_4, через свого представника, подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухваленого судом рішення, невірне та неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неповне дослідження доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення не взяв до уваги ту обставину, що фактично між відповідачем -1 та третьою особою було укладено договір міни, а не договір про спільну діяльність. Основним результатом укладення такого договору став перехід права власності на нерухоме майно до відповідача -1, який взяв на себе фіктивні зобов'язання щодо здійснення будівельних робіт щодо цього нерухомого майна, адже майно було зведене у 2000 році. Суд першої інстанції не дослідив удаваність оскаржуваного договору, який був, де - факто, договором міни та вчинений для приховування відчуження нерухомого майна на користь відповідача -1, внаслідок чого ухвалюючи рішення не застосував норми, що стосуються договору міни, не врахував реальну мету такого договору - перехід права власності на нерухоме майно, яке є власністю Кооперативу.

Представник позивача ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених підстав.

Представник відповідача ТОВ «Автоленд» - Воронюк О.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Представник Міністерства юстиції України - Муквич А.О. просив суд відхили апеляційну скаргу. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів розцінила ці причини як неповажні та дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка зазначеної особи в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, оскільки укладений між сторонами договір повністю відповідає вимогам закону. Крім того, суд вважав, що позивач не є заінтересованою стороною у даних правовідносинах, оскільки відсутні докази, що підтверджують його членство в кооперативі по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога», а тому дійшов висновку про відсутність у позивача матеріально правових підстав для звернення до суду із зазначеним позовом.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до довідки, виданої Головою кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» ОСОБА_6, ОСОБА_4 є членом зазначеного кооперативу відповідно до рішення загальних зборів №1 від 30.05.2000 року (а.с.180), що не було встановлено судом першої інстанції.

Так, статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч.1 ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

З аналізу наведених норм слідує, що відповідач це особа, на яку вказує позивач в позовній заяві, як на порушника своїх прав. Тому саме позивач визначає до кого пред'явити позов. Якщо позивач помилиться (неправильно зазначивши сторону) і притягне відповідачем особу, яка його прав не порушила або не заявить клопотання про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, суд у такому позові відмовляє.

Так, пред'являючи даний позов до суду, ОСОБА_4 в якості відповідачів зазначив ТОВ «Автоленд», Міністерство юстиції України. Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» зазначено у позові як третю особу.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою звернення до суду із позовом є укладений 15 липня 2003 року між третьою особою - Кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» в особі голови кооперативу ОСОБА_7, який діяв на підставі статуту, та відповідачем - ТОВ «Автоленд», в особі директора товариства ОСОБА_8, який діяв на підставі статуту товариства, договір № 7 про спільну діяльність (інвестиційний), відповідно умов якого, сторони за даним договором зобов'язалися шляхом об'єднання матеріалів та робіт з однієї сторони (товариства) та надання і забезпечення проектної документації і іншими правами на забудову, а також правом користування земельної ділянки другої сторони (кооперативу) спільно діяти з метою реконструкції та завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкту - адмінбудівлі з вмонтованими боксами для ремонту та обслуговування автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 У позовних вимогах ОСОБА_4 просить суд визнати недійсним даний договір про спільну діяльність, скасувати свідоцтво право власності за ТОВ «Автоленд» на нежитлову будівлю та скасувати запис про реєстрацію такого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, ОСОБА_4 у позовній заяві оскаржує договір укладений між Кооперативом та ТОВ «Автоленд» що призвели, на його думку, до порушення його прав як члена Кооперативу.

Отже, позивач пред'явив вимогу, відповідно до якої процесуальний статус кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» повинен був бути змінений з третьої особи на співвідповідача у даній справі, оскільки позивач оскаржує договір про спільну діяльність (інвестиційний) №7 від 15.07.2003 рок, в якому Кооператив є стороною договору, позивач просить суд визнати цей договір недійсним. Спір фактично виник між позивачем, кооперативом по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» та ТОВ «Автоленд».

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що у процесі розгляду справи, в порядку ст. 33 ЦПК України, не здійснювалася заміна третьої особи - кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» на співвідповідача, позивачем таких клопотань до суду заявлено не було. Тобто, позивач та його представник не ініціювали питання залучення до участі у справі співвідповідачем - кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога», заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним укладеного між Кооперативом та Товариством договору.

Виходячи із наведених обставин та аналізу вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку, що Кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «Перемога» мав бути залучений як співвідповідач у даній справі.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та розглянув справу по суті. За таких обставин, діючи у відповідності до чинного процесуального законодавства, суду першої інстанції належало роз'яснити позивачу його право, у відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України заявити клопотання про залучення Кооперативу до участі у справі в якості співвідповідача. Однак, суд цього не виконав, чим допустив порушення процесуального закону, яке в подальшому призвело до неправильного вирішення спору.

Та обставина, що суд першої інстанції ухвалив по суті неправильне рішення, відмовивши у задоволенні позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості, є наслідком порушення судом першої інстанції процесуального порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції, як ухваленого з порушенням вимог процесуального закону, та ухвалення нового рішення про відмову у позові із зазначених вище підстав.

При цьому у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо залучення до участі у справі співвідповідачів, в порядку ст. 33 ЦПК України, і суд зобов'язаний вирішувати апеляційну скаргу в межах тих позовних вимог, що були заявлені в суді першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права (стаття 309 ЦПК України).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_1, задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року, скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

ОСОБА_4 відмовити у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: