Ухвала суду № 67537012, 03.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/288/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 186 (82, 86-1, 141) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 І. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2017 року. м.Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Олексієнко І.С.,

суддів Іванова Д.Л., Ткаченко Л.Я.,

із секретарем Верещагіною В.В.,

за участю прокурора Запорожець О.А.,

захисника ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2017 року, якою щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, освіта середня/спеціальна, неодруженого, працює помічником машиніста дизель поїзда Христинівського моторвагонного ДЕПО філії Одеської залізниці ПАТ «Українська залізниця», раніше судимого:

-11.02.2015 року Камянським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.289, ст. 75 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки

обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 54 дні, а саме з 17 год. 20 хв. 22.06.2017 року до 17 год. 20 хв. 14.08.2017 року, з визначенням застави у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, що складає 32000 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду та постановити нову, якою обрати щодо ОСОБА_4 більш мякий запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання чи особистої поруки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у судді не було законних підстав для обрання ОСОБА_4 такого запобіжного заходу. Вказує, що ухвала слідчого судді не ґрунтується на будь-яких доказах. Досудовим слідством не доведено причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України. Він не має на меті переховуватись від слідства чи впливати на свідка.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у тому, що він 26.05.2017 року близько 20:00 год., перебуваючи по вул. Лесі Українки в с. Бірки Олександрівського району Кіровоградської області, побачив малолітнього ОСОБА_5. який котив велосипед марки «Україна» в напрямку сел. Олександрівка Олександрівського району Кіровоградської області. В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння зазначеним велосипедом. Доводячи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів та ціллю особистого самозбагачення, відкрито взяв велосипед за руль та смикнув його в сторону, вирвавши при цьому його з рук малолітнього ОСОБА_5 Заволодівши велосипедом марки «Україна», належним ОСОБА_6, ОСОБА_4 сів на велосипед та поїхав на ньому, при цьому неодноразові прохання малолітнього ОСОБА_5 повернути велосипед ігнорував. З місця вчинення злочину ОСОБА_4 зник, викраденим велосипедом розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків.

В діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.1 ст.186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2017 року підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 54 дні, тобто з 17 год. 20хв. 22.06.2017 року до 17 год. 20 хв. 14.08.2017 року, з визначенням застави у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, що складає 32000 грн. .

Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_4, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину проти власності, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до чотирьох років. Слідчим суддею районного суду враховано обставини визначені, у ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, стан здоровя, наявність соціальних звязків, постійного місця проживання.

Крім того, враховано серйозність висунутої підозри ОСОБА_4, що свідчить про велику суспільну небезпеку кримінального правопорушення у вчиненні якого останній підозрюється, тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його вини, особу підозрюваного, а тому встановлено існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі обрання більш мякого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідача, в дебатах підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її, думку прокурора, який просив ухвалу слідчого судді залишити без зміни, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

Дана підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового слідства доказах, які під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були обєктивно дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції та щодо їх допустимості та узгодженості між собою сумнівів у колегії суддів не викликає.

До того ж колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 є злочином середньої тяжкості, санкцією даної частини статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 4 років.

Ураховуючи серйозність висунутої проти ОСОБА_4 підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, а також беручи до уваги дані про особу підозрюваного та обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду правильно прийшов до висновку, що ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також може впливати на свідків та потерпілого, а тому не буде виконувати покладені на нього процесуальні обовязки.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад пять років.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Проте, враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.При цьому колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Крім того, відмовляючи апелянту у задоволенні його апеляційної скарги колегія суддів враховує обставини, визначені у ст. 178 ч. 1 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоровя та репутацію.

Так, підозрюваний ОСОБА_4 на даний час перебуває на обліку в Камянському РС з питань пробації, будучи засудженим за вироком Камянського районного суду Черкаської області за ч.2 ст.289 КК Українивід11.02.2015 року до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 3 роки. Тобто, ОСОБА_4підозрюється у скоєнні нового корисливого злочину, за яким йому предявлено підозру, у період іспитового терміну. Раніше був двічі судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів.

Крім того, згідно довідки Райгородської сільської ради Камянського району Черкаської області (а.с.23) ОСОБА_4 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4, але на даний час не проживає там. Згідно довідкиКамянського РС з питань пробації (а.с.27) перебуває на облікув Камянському РС з питань пробації за вирокомКамянського районного суду Черкаської області за ч.2 ст.289 КК Українивід11.02.2015 року.

Згідно рапорту о/у СКП Олександрівського ВП ОСОБА_7 (а.с.35) в ході проведення оперативно-розшукових заходів на встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4, останній на телефонні дзвінки не відповідав, за місцем проживання був відсутній, схильний до вчинення злочинів майнового характеру.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що перебуваючи на особистому зобов'язанні чи на особистій поруці, останній не буде обмежений від вільного спілкування, зможе з метою уникнення відповідальності вчинити спроби на ухилення від органу досудового слідства та суду, а тому ризик передбачений п.п. 2, 3 ст. 177 КПК України не буде забезпечений.

За таких обставин, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування по відношенню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, так як наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обов'язків і надасть йому змогу незаконно впливати на потерпілого та свідків для формування тверджень обраної ним по кримінальному провадженню правової позиції або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що у судовому засіданні суду першої інстанції не було доведено наявність ризиків для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання та не має на меті переховуватися від слідства та суду не є підставами для зміни запобіжного заходу, а також не зменшують ризиків неналежної процесуальної поведінки з боку підозрюваного, є його позицією, яку колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, суспільну важливість об'єкту посягання, наслідки такого посягання, а також характер та обставини протиправних дій, в яких він підозрюється.

За вказаних обставин слідчий суддя цілком обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки під час розгляду клопотання встановлені обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України та забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обовязків, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Так, у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував і дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_4 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які захисник посилається в апеляційній скарзі.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у діях, не пов'язаних із застосуванням насильства, а тому згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя правильно визначив заставу при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір якої становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 32000 грн.

При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбитиуособи,щодо якоїзастосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177-178 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому її необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП ГУНП в Кіровоградській області та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 строком на 54 дні, а саме з 17 год. 20 хв. 22.06.2017 року до 17 год. 20 хв. 14.08.2017 року, з визначенням застави у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, що складає 32000 грн. без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

І.С. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Ткаченко