Рішення № 67535698, 14.02.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

14.02.2017 Єдиний унікальний номер 205/6359/16-ц

Провадження № 2/205/469/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Романової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічномуакціонерному товаристві «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 25 серпня 2016 року звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із даним позовом (а.с.2-5).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 06 березня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір №15/в, відповідно до умов якого банк надав відповідачці кредит в сумі 38000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 14% річних, на придбання житла, строком користування до 07.03.2022 року.

Позивач свої зобовязання виконав, - кредит надав, але відповідачка належним чином свої зобовязання не виконала, допустила прострочення кредитних зобовязань, внаслідок чого, станом на 19.07.2016 року має заборгованість в сумі 973105,96 грн., з якої: 15695,42 доларів США заборгованість за кредитом; 18547,80 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 121935,71 грн. штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка).

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між сторонами 13березня 2007 року було укладено договір іпотеки № 1, відповідно до умов якого відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачці на праві власності згідно договору купівлі-продажу.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27т, код ЄДРПОУ: 19017842) за Кредитним договором № 15/в від 06.03.2007р. в розмірі 973105,96 грн., з якої: 15 695, 42 доларів США 45 центів - заборгованість по кредиту; 18547, 80 доларів США 80 центів - заборгованість по відсоткам за користування Кредитними коштами; 0,0 грн. - комісія за РО;- 121935, 71 грн. - погашення кредиту (неустойка), звернути стягнення на належному громадянці України - ОСОБА_3 нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2,Щ має загальну площу 49,8 кв.м., шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27т, код ЄДРПОУ: 19017842) від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський ОСОБА_1» всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі - продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) для продажу вищезазначеного предмета іпотеки у Державній реєстраційній службі України та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі - продажу предмету іпотеки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмету іпотеки, а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки: отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу; надати приватному нотаріусу право відкрити розділ на предмет іпотеки - нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, має загальну площу 49,8 кв.м. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зареєструвати право власності на предмет іпотеки нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, має загальну площу 49,8 кв.м. за набувачем (покупцем); отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім'ї іпотекодавця, копії будинкових книг, технічну документацію.

Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму судових витрат у розмірі 6890,00 грн.

Позивач в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду представник надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати в режимі відео конференції (а.с.133).

Відповідачка в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_5, в судове засідання не зявилась. Про день, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином. До суду представник надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї участі. Проти позовних вимог заперечував (а.с.65).

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного кредитного договору, на вимогу повернення грошових коштів у звязку із порушенням його виконання.

Суд, зясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обовязків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, в одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 06 березня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір №15/в, за умовами якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 38000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 14%, строком користування до 07 березня 2022 року (а.с.10-15).

13 березня 2007 року, з метою забезпечення виконання зобовязань за кредит ним договором, сторони уклали іпотечний договір №1, відповідно до умов якого в забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3. Вищевказана квартира належить позичальнику на підставі договору купівлі-продажу квартири від 13.03.2007 року (а.с.25-30).

10 жовтня 2008 року сторони уклали додатковий договір до кредитного договору №15/в від 06.03.2007 року, яким сторони погодили порядок погашення кредитної заборгованості та нарахування і розміри неустойки за невиконання зобовязань за кредитним договором (а.с.24).

Позивач свої зобовязання по кредитному договору виконав належним чином кредит відповідачці надав, про що свідчить заява на видачу готівки № 220900 від 13.03.2007 року (а.с.31).

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачка взяті на себе зобовязання не виконала, допустила прострочення повернення кредитних коштів, у звязку із чим, за нею станом на 19.07.2016 року має заборгованість в сумі 973105,96 грн., з якої: 15695,42 доларів США заборгованість за кредитом; 18547,80 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 935,71 грн. штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) (а.с.7-9).

Відповідно до ч. 2 ст.1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобовязань щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2011 року стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» заборгованість за кредитним договором №15/в від 06.03.2007 року (а.с.39-41).

Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Суд зауважує, що згідно вимог п.5.1.7. іпотечного договору, у разі порушення іпотекодавцем/позичальником зобовязань за кредитним договором чи зобовязань за цим договором, а також інших обовязків іпотекодавця/позичальника, іпотеко держатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, а в разі його невиконання отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки.

Згідно п.6.4. іпотечного договору, за рішенням іпотеко держателя задоволення його вимог може здійснюватись в позасудовому порядку: шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного Зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, а також, шляхом продажу іпотекодержателем Предмета іпотеки відповідно до наведених нижче умов.

Як зазначено в іпотечному договорі, у випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором іпотеки підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки с сума заборгованості позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором на дату прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність. іпотекодержатель також має право на свій розсуд вказати у своєму односторонньому рішенні про придбання предмета іпотеки у власність вартість предмета іпотеки, визначену на підставі здійсненої на його замовлення експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки сторонами та/або на підставі балансової вартості предмета іпотеки, що значиться в балансі Іпотекодавця.

Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України.

Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність.

Дана позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 30 березня 2016 року в цивільній справі № № 6-1851 цс15.

Відповідно до п.п. 38, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно дост. 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене суд наголошує, що позивачем фактично подано позов про визнання права власності на нерухоме майно, але в свою чергу ним не надано жодних доказів та підтверджень наявності згоди чи то відмови іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, як то зазначено в іпотечному договорі.

Крім того, виходячи із вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою врегульовано те, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд наголошує, що незважаючи на покладений обовязок доказування, відповідно до ст.. 60 ЦПК України, позивачем взагалі не надано жодних доказів щодо вартості предмета іпотеки, не надано звіту оцінки вартості майна на момент звернення до суду. Також, в період розгляду справи позивачем не заявлялось клопотань щодо визначення дійсної вартості спірного нерухомого майна, що свідчить про незаінтересованість сторони у вирішенні даного питання відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суд оцінивши в сукупності наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позовні вимоги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічномуакціонерному товаристві «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення є необґрунтованими, безпідставними, взагалі недоведеними, а отже не підлягають задоволенню, внаслідок чого відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вирішив, що понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Крім того, із позивача на користь держави підлягає стягненню недоплачений судовий збір в сумі 7706,59 грн. (1,5% від ціни позову становить 14596,59 грн. 6890,00 грн. (сплачений суд.збір) = 7706,59 грн.).

16, 526, 615, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 197,209,212,213-215, 218, 222, 222 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічномуакціонерному товаристві «Всеукраїнський ОСОБА_1» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Стягнути із Публічногоакціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» на користь держави судовий збір в сумі 7706,59 грн. (сім тисяч сімсот шість грн.. 59 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.С. Шавула