Ухвала суду № 67531707, 03.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1305/17 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 11-кп/780/762/17 Доповідач у 2 інстанції Дрига А. М.Категорія 34 03.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

3 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Дриги А.М.,

суддів: - Миколюка О.В., Гриненка О.І.,

при секретарі - Безух І.Ю.,

за участю:

прокурора - Савченка В.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

захисника - адвоката Осовика М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, працюючого водієм ТОВ «Альтком», раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь закладу департаменту охорони здоров'я «Кіровоградська обласна лікарня» за лікування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кошти в розмірі по 3848,82 грн. на кожного.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на відшкодування заподіяної моральної шкоди по 50 000 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі по 5600 грн. на кожного.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. Так, 26 листопада 2016 року близько 19 год. обвинувачений ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi GALANT», державний № НОМЕР_1, з причепом марки «ПГМФ», державний № НОМЕР_2, та рухаючись на 67 км + 400 м автодороги «Одеса-Київ» поблизу смт. Гребінки Васильківського району Київської області, де на цей час рух був закритий та проводились ремонтні роботи, грубо порушуючи вимоги дорожнього знаку п. 3.1. ПДР України, щодо заборони руху усіх транспортних засобів у випадках, коли дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів, а також п.п.1.1., 1.3, 1.5, 12.1, 12.2, щодо знання та неухильного виконання вимог правил дорожнього руху; не створювання небезпеки чи перешкоди для руху, загрожування життю або здоров'ю громадян, завдавання матеріальних збитків; під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, здійснив наїзд на пішоходів громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які рухались в попутному з ним напрямку по проїзній частині дороги, заподіявши їм тілесні ушкодження, а саме, ОСОБА_6 - закритий перелом зовнішньої щиколотки правої голені, внаслідок дії в зазначені частини тіла потерпілого тупого предмета. Зазначений перелом кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості загоєння більше 21 дня, а ОСОБА_7 - закритий перелом обох кісток голені, внаслідок дії в зазначені частини тіла потерпілого тупого предмета. Зазначений перелом кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості загоєння більше 21 дня.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікацію кримінального правопорушення та доведеність своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, не погоджується з вироком суду першої інстанції в частині призначеного покарання, просить вирок суду змінити призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання без позбавлення права керування транспортними засобами. Просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на відшкодування заподіяної моральної шкоди та витрат на правову допомогу кожному значно менші суми. В іншій частині вирок залишити без зміни.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду є незаконним в частині призначеного покарання та стягнення заподіяної моральної шкоди. Зазначає, що судом не надано належної оцінки тому, що праця водія для нього є єдиним заробітком, та залишившись безробітним він фактично не зможе виконати вирок суду в частині відшкодування шкоди. Крім того зазначає, що суд стягнувши моральну шкоду у завищеному, на його думку розмірі, недостатньо врахував засади розумності та справедливості, також зазначає, що сума матеріальних витрат потерпілих на правову допомогу нічим не підтверджується.

В запереченнях, які надійшли до суду, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просять апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які судом всебічно, повно та об'єктивно досліджені і є обґрунтованими. Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, що не оспорюється в апеляційній скарзі, тому судова колегія визнає ці висновки правильними.

Судовий розгляд даного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались сторонами провадження і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого про призначення йому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

З вироку суду вбачається, що при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд врахував конкретні обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно із ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 286 КК України), що спричинив потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, Судом також враховано обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, обставини, що обтяжують покарання не встановлено.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 р., № 8 від 12 червня 2009 р. та № 11 від 6 листопада 2009 р.) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи викладене та те, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення спричинило потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Правомірним і достатньо обґрунтованим, на думку колегії суддів є рішення суду щодо визначення суми відшкодування заявленого цивільного позову потерпілими в частині стягнення з обвинуваченого моральної та матеріальної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілими заявлені цивільні позови про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. - на користь кожного з потерпілих.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції з урахуванням обставин справи, характеру отриманих потерпілими тілесних ушкоджень, глибини їх фізичних та душевних страждань, відношення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості обґрунтовано стягнув з обвинуваченого на користь кожного з потерпілих по 50 000 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що сума матеріальних витрат на правову допомогу потерпілим для звернення до суду з позовами нічим не підтверджується, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме актами від 22.03.2017 року приймання-передачі виконаних робіт згідно цивільно-правового договору за позовами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення та копіями касових ордерів (а.с. 37-60).

Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства України, які б могли бути підставою для скасування чи зміни вироку, судом не допущено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2017 року щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Суддя: Суддя: Суддя: