Постанова № 67530370, 27.06.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р.Справа № 923/801/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя: В.В.Лашин

судді: Т.А. Величко

І.Г. Філінюк

При секретарі Р.О. Кияшко

За участю представників сторін:

Від ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Представник ПрАТ"Херсонська ТЕЦ" в судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2016р.

справа №923/801/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 44747,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (в подальшому за текстом - ПАТ «Херсонська ТЕЦ») звернулося до господарського суду Херсонської області із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) про стягнення боргу за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання за період з 01.11.2015 р. по 16.05.2016 р. в сумі 37 251,64 грн., 1324,88 грн. інфляційних втрат, 447,46 грн. 3 % річних, 5723,97 грн. пені, а також судові витрати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11 жовтня 2016 року (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволений частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 37 251,64 грн. основного боргу, 5716,26 грн. пені, 447,46 грн. 3 % річних, 1324,39 грн. інфляційних, а також 1377,75 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ФОП ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки позивачем не надавалися відповідачу послуги з опалення та гарячої води, тому що з 03 липня 2014 року договірні правовідносини між сторонами припинилися.

В відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ"Херсонська теплоелектроцентраль" просить залишити скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду без змін, з мотивів викладених у відзиві.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. замінено назву позивача з Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на Приватне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль".

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначені договори та інші правочини.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначені Законом України «Про теплопостачання».

Згідно до статті 1 названого Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами також регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

За приписами ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові санкції, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Окрім цього, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 07 квітня 2014 року по справі № 923/289/14 між ПАТ «Херсонська ТЕЦ» (виконавець) і ФОП ОСОБА_2 (споживач) був укладений договір № 67 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Пунктом 1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Договором визначено, що суб'єктом користування послугами є власник (наймач, орендар) приміщення за адресою: АДРЕСА_2

На виконання зазначеного договору позивач, у період з 01.11.2015 р. по 16.05.2016 р. включно, надавав послуги з централізованого опалення за вказаною адресою, що підтверджується довідкою щодо руху заборгованості на загальну суму 37251,64 грн., розрахунком спожитої теплової енергії за період жовтень 2015 р. - березень 2016 р., відомістю-звітом про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показниками теплолічильника.

Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувалась ПАТ «Херсонська ТЕЦ» протягом листопада-грудня 2015 року затверджена постановою № 595 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 29.10.2015 р. № 2690, протягом січня 2016 року - постановою № 2863 від 26.11.2015 р., протягом лютого 2016 року - постановою № 54 від 28.01.2016 р., протягом березня 2016 року - постановою № 282 від 27.02.2016 р.

Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки за жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень 2016 року на загальну суму 37251,64 грн. Також позивач направляв відповідачу вимогу від 19.04.2016 р. № 06-1/948 про сплату заборгованості, але вона була залишена без задоволення.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасних розрахунків за надані послуги, наявністю заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи, а також у зв'язку із чинністю договору, позивачем правомірно заявлені вимоги до відповідача.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що ці висновки зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин та винесення помилкового рішення.

Так, судом першої інстанції було зазначено, що існування договірних правовідносин підтверджена рішенням господарського суду Херсонської області від 22.09.2015 р. у справі № 923/1345/15 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за послуги теплопостачання за період з листопада 2014 року по липень 2015 року.

Разом з тим, у згаданій справі було встановлено, що відповідач є власником магазина промислових товарів за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно споживачем теплової енергії.

Дійсно, за рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 21.09.2011 р. у справі № 2-4154/11 ОСОБА_2 визнаний власником магазину промислових товарів за вказаною адресою. Зазначені обставини покладені в основу судового рішення від 07.04.2014 р. у справі № 923/289/14 про визнання укладеним договору № 67 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Однак власником магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_2 стало ПП «Спектр-Профі» згідно до свідоцтва про право власності від 03.07.2014 р.

Про зміну власника нежитлових приміщень, а також відсутність повноважень підписувати акти про надані послуги та сплачувати за теплову енергію ФОП ОСОБА_2 повідомляв ПАТ «Херсонська ТЕЦ» у листопаді 2015 року та у січні 2016 року /а.с. 116-118/.

Проте, погоджуючись з обставинами зміни власника, ПАТ «Херсонська ТЕЦ» зазначало про відсутність припинення договірних правовідносин із ФОП ОСОБА_2, не укладанням нового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води із ПП «Спектр-Профі», а відтак стверджувало про наявність обов'язку відповідача сплатити за надані позивачем послуги /а.с. 98-102/.

Виходячи з приписів статті 322 ЦК України, саме на власника покладається тягар утримання майна.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно до ч. 6 ст. 19 названого Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Правова позиція стосовно того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, - викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25.11.2014 р. у справі № 3-184-гс14 та від 20.04.2016 р. у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Вищого господарського суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 910/14302/15.

Враховуючи те, що з 03.07.2014 р. ФОП ОСОБА_2 не є власником майна, за яким позивачем надавалися послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також те, що ПАТ «Херсонська ТЕЦ» не було доведено, що саме відповідач отримував такі послуги, колегія суддів вважає, що правових підстав для покладення на ФОП ОСОБА_2 обов'язку зі сплати за вказані послуги не має.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення, яким у задоволені позовних вимог ПАТ «Херсонська ТЕЦ» належить відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити, а рішення господарського суду Херсонської області від 11.10.2016 р. у справі № 923/801/16 - скасувати, в позові відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (м. Херсон, Бериславське шосе, 1, ідентифікаційний код 00131771) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1760 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Наказ доручити видати господарському суду Херсонської області.

Накази, видані господарським судом Херсонської області 01 листопада 2016 року по справі № 923/801/16 про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, пені, 3 % річних та судового збору, визнати такими, що втратили чинність.

Головуючий суддя: В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко

Суддя І.Г. Філінюк