Постанова № 67530254, 29.06.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.,

ОСОБА_1

секретар судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 29.06.2017р.:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 21 березня 2017 року

по справі № 915/11/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача ОСОБА_4 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації

про стягнення основного боргу та відповідних нарахувань на підставі ст. 625 ЦК України, а всього грошових коштів у сумі 27365303,33 грн. за договором від 16.01.2012р. №2

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 29.06.2017р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017р. по справі №915/11/17 (суддя Коваль Ю.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” ОСОБА_4 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації про стягнення основного боргу та відповідних нарахувань на підставі ст. 625 ЦК України, а всього грошових коштів у сумі 27365303,33 грн. за договором від 16.01.2012р. №2 з посиланням на те, що відповідачу на момент укладення договору не було виділено бюджетних призначень для повернення позивачу коштів, наданих на добудову об’єкта за договором від 16.01.2012 р. № 2, отже, відповідач не набув у порядку, визначеному бюджетним законодавством, статусу розпорядника бюджетних коштів, отже, умови укладеного сторонами у справі договору щодо зобов’язань ОСОБА_4 повернути Компанії протягом бюджетного року, наступного після закінчення фінансування нею добудови об’єкта, виділених на це грошових коштів, передбачені п. 2.3.13 договору зокрема, є такими, що суперечать законодавству, і бюджетному законодавству зокрема, а тому не породжують будь-яких правових наслідків для сторін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017р. по справі №915/11/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував та встановив обставини, що мають значення для справи, виклав висновки у рішенні, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2017р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів.

10.05.2017р. від ОСОБА_4 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

10.05.2017р. від Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи на підтвердження власної позиції судової практики.

У судовому засіданні 10.05.2017р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.06.2017р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2017р. строк розгляду апеляційної скарги продовжено до 29.06.2017р., оголошено перерву у судовому засіданні до 29.06.2017р.

29.06.2017р. від ОСОБА_4 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду – скасувати.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та ОСОБА_4 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (замовник) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009р. №1001-р “Про добудову підвідних газопроводів”, із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010р. № 1881-р (далі – Розпорядження) укладено договір №2.

Згідно з п. 1.1 договору Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу “Переліку об’єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – Перелік) та графіку фінансування добудови об’єкта газопостачання (додаток № 1) здійснює фінансування добудови об’єкта газопостачання: “Міжселищний газопровід високого тиску від с. Мигія до с. Лиса Гора через село Софіївка та Бандурка Первомайського району Миколаївської області” (далі - об’єкт), а замовник зобов’язується здійснити добудову об’єкта, забезпечити передачу його як цілісного об’єкта у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об’єкта.

Підпунктом 2.1.1 договору передбачено обов’язок Нафтогазу при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об’єкта в обсягах, передбаченим фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.

Обов’язки замовника передбачені п.2.3 договору.

У п.п.2.3.9 договору визначено, що замовник зобов'язаний у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Компанією рішення щодо подальшого виконання договору.

Після завершення робіт по добудові об’єкта в обов’язковому порядку забезпечити передачу його як цілісного об’єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 (шістдесяти) календарних днів від дати виконання Нафтогазом зобов’язань за цим договором щодо фінансування добудови об’єкта (п.п. 2.3.12 договору).

Відповідно до п.п. 2.3.13 договору замовник зобов’язувався протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування Нафтогазом добудови об’єкта, повернути Нафтогазу суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об’єкта.

Підпунктами 2.3.14, 2.3.15 до обов’язків замовника належить в місячний термін після завершення робіт по добудові в установленому порядку оформити відповідні акти звірки взаємних розрахунків, з підтвердженням суми заборгованості замовника перед Нафтогазом; надати Нафтогазу завірені підписом уповноваженої особи та печаткою замовника копію акту приймання-передачі об’єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та протоколу комісії про прийняття об’єкта державної форми власності до експлуатації.

Згідно з п.3.1 договору сторони погодили, що загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 13179304 грн.

За положеннями п.4.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань відповідно до умов договору та діючого законодавства України.

Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що у разі невиконання пунктів 2.3.12, 2.3.14 або 2.3.15 договору замовник напротязі 10 робочих днів з дати надходження письмової вимоги Нафтогазу, повертає всю суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу згідно з договором.

Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об’єкта згідно з договором (п. 7.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору та з урахування погодженого сторонами графіку фінансування спорудження об’єкта газопостачання (додаток №1 до договору) Нафтогазом на рахунок замовника було перераховано грошові кошти в сумі 13179304 грн., що вбачається з платіжних доручень від 28.02.2012р. № 1749 на суму 3179304 грн., від 03.04.2012р. № 2759 на суму 5000000 грн., від 14.08.2012р. № 7269 на суму 3000000 грн. та від 24.10.2012 р. № 9738 на суму 2000000 грн., а також банківськими виписками по рахункам позивача за 28.02.2012р., 03.04.2012р., 14.08.2012р. та 24.10.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що об’єкт було побудовано та введено в експлуатацію, про що складено відповідну декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 12.09.2012р. за № МК14312162860.

Про вказане свідчить й інформаційна довідка щодо стану будівництва об’єкта станом на 01.10.2016р.

В матеріалах справи наявний звіт про використання коштів з початку будівництва об’єкта та акт звірки розрахунків за період 01.07.2014р.по 30.09.2014р., з яких вбачається, що замовником у повному обсязі використано перераховані Нафтогазом грошові кошти.

Як зазначає позивач, Нафтогаз у повному обсязі виконав умови договору №2 від 16.01.2012р., профінансував об’єкт у 2012 році, натомість замовник зобов’язаний був виконати умови договору, зокрема, п.п. 2.3.13 договору і до 31.12.2013р. повернути на рахунок позивача грошові кошти, отримані на добудову об’єкта, у сумі 13179304 грн.

Враховуючи неналежне виконання замовником зобов’язань за договором №2 від 16.01.2012р. в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_4 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації 27365303,33 грн., з яких 13179304 грн. – основний борг, 1153729,24 грн. – 3 % річних; 13032270,09 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як свідчать матеріали справи, у 2012 році Нафтогаз на виконання умов договору №2 від 16.01.2012р. профінансував добудову об’єкта договору на суму 13179304 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.02.2012р. № 1749 на суму 3179304 грн., від 03.04.2012р. № 2759 на суму 5000000 грн., від 14.08.2012р. № 7269 на суму 3000000 грн. та від 24.10.2012 р. № 9738 на суму 2000000 грн., а також банківськими виписками по рахункам позивача за 28.02.2012р., 03.04.2012р., 14.08.2012р. та 24.10.2012р.

Відповідно до п.п. 2.3.13 договору замовник зобов’язувався протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування Нафтогазом добудови об’єкта, повернути Нафтогазу суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об’єкта.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать, що об’єкт було побудовано та введено в експлуатацію, про що складено відповідну декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 12.09.2012р. за № МК14312162860. Про зазначене свідчить й інформаційна довідка щодо стану будівництва об’єкта станом на 01.10.2016р.

Відтак, враховуючи умови договору, замовник зобов’язаний був виконати умови договору, зокрема, п.п. 2.3.13 договору і до 31.12.2013р. повернути на рахунок позивача грошові кошти, отримані на добудову об’єкта, у сумі 13179304 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів, у розумінні ст.с. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про належне виконання відповідачем п.п. 2.3.13 договору.

За змістом положень ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи, що договір № 2 від 16.01.2012р. є дійсним та обов'язковим для виконання їх сторонами, в силу приписів ст. 204 та ст. 629 ЦК України вказаний правочин є таким, що породжує для обох сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право Нафтогазу отримати грошові кошти, перераховані нею на будівництво об'єкта та обов'язок замовника їх повернути.

Стаття 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У п.п.2.3.9 договору визначено, що замовник зобов'язаний у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Компанією рішення щодо подальшого виконання договору.

Замовник про виникнення обставин, що перешкоджають або унеможливлюють виконанню ним умов договору позивача не попереджав.

Пунктом 4.5 Договору, передбачено, що замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або через відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446 та Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

За наведених вище обставин вбачається, що обов'язок відповідача повернути отримані ним кошти Нафтогазу, у строки та в порядку, що встановлені договором, визначений актами цивільного законодавства України, а тому відсутність у замовника необхідних коштів, або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання перед позивачем за Договором, яке не припинилось відповідно до гл. 50 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 13179304 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню, а посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від виконання договірного зобов’язання.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1153729,24 грн. у якості 3 % річних та 13032270,09 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, судова колегія вважає їх правильними, відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовуються матеріалами справи і не підлягають задоволенню.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017р. по справі №915/11/17 слід скасувати, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” – задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017р. по справі №915/11/17 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (54030, Миколаївська обл., м. Миколаїв. вул. велика Морська, 42, ідентифікаційний код 04013962) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 13179304 (тринадцять мільйонів сто сімдесят дев’ять тисяч триста чотири) грн., 3% річних у сумі 1153729 (один мільйон сто п’ятдесят три тисячі сімсот двадцять дев’ять) грн 24 коп., інфляційні втрати у сумі 13032270 (тринадцять мільйонів тридцять дві тисячі двісті сімдесят) грн. 09 коп. та 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_4 капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 227370 (двісті двадцять сім тисяч триста сімдесят) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати Господарський суд Миколаївської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 04.07.2017р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Головей В.М.