Постанова № 67530218, 26.06.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. Справа № 917/109/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор Ногіна О.М.;

1-й відповідач не зявився;

2-й відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Україна (вх. №1350П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 03 квітня 2017 року у справі №917/109/17

за позовом Заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області, м. Кобеляки Полтавської обл.

до 1. Карлівської міської ради, Полтавської області, м. Карлівка Полтавської області;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Україна, м. Карлівка Полтавської області

про визнання недійсним рішення сесії, визнання недійсною додаткової угоди до договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03 квітня 2017 року у справі №917/109/17 (суддя Семчук О.С.) позов задоволено частково. Відмовлено в позові в частині визнання недійсним рішення сорок першої позачергової сесії шостого скликання Карлівської міської ради від 26.12.2013р. Про внесення змін до договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки від 12.06.2013р. Визнано недійсною додаткову угоду від 10.01.2014р. до договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки від 12.06.2013 р., укладену між Карлівською міською радою Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна". Стягнуто з Карлівської міської ради Полтавської області (вул. Полтавський шлях, 54, м. Карлівка, Полтавська обл., 39500; код ЄДРПОУ 21046549) на користь Прокуратури Полтавської області (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800) 800,00 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (вул. Великотирнівська, 51, м. Карлівка, Полтавська обл., 39500; код ЄДРПОУ 03770907) на користь Прокуратури Полтавської області (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800) 800,00 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Україна з рішенням місцевого господарського суду не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом під час винесення рішення по справі неповно зясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також рішення суду є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм процесуального права.

Кобеляцька місцева прокуратура надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Будучи належним чином повідомленими про дату і місце судового розгляду, перший відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, у звязку з чим, колегія суддів, враховуючи двомісячний строк, встановлений статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, вирішила за можливе розглядати справу за відсутності вказаного учасника.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора, представника другого відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як досліджено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, пунктом 2 рішення виконавчого комітету Карлівської міської ради № 100 від 12.06.2013 р. Про укладання договорів пайової участі з замовниками будівництва об'єктів містобудування у розвитку інфраструктури м. Карлівки зобов'язано замовників будівництва об'єктів містобудування в трьохденний термін укласти договори пайової участі в розвитку інфраструктури м. Карлівки, а саме: ТОВ Україна, яке здійснило будівництво цеху по виробництву м'ясних продуктів на загально-кошторисну вартість 7161434,00 грн., з виплатою пайового внеску у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту м. Карлівки в розмірі 5 % від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування, що становить 358071,70 грн. терміном на 6 місяців.

Рішенням тридцять четвертої позачергової сесії шостого скликання міської ради від 27.06.2013р. Про затвердження рішення виконавчого комітету Карлівської міської ради від 12.06.2013 року за № 100 Про укладання договорів пайової участі з замовниками будівництва об'єктів містобудування у розвитку інфраструктури м. Карлівки затверджено вищевказане рішення виконавчого комітету.

Відповідно до цього рішення 12.06.2013 р. між відповідачами було укладено договір на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки (далі договір).

Предметом даного договору є пайова участь другого відповідача у створенні та розвитку інженерно-транспортої і соціальної інфраструктури населеного пункту міста Карлівки (п. 2.1. договору).

У відповідності до пункту 3.1. договору розмір пайової участі складає 5 % від 7161434,00 грн. загальної кошторисної вартості будівництва обєкта містобудування, що становить 358071,70 грн.

Згідно з п. 5.1 договору перерахування коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста другий відповідач має здійснювати рівними частинами щомісячно до 12 числа протягом шести місяців згідно графіку сплати пайового внеску від 12.06.2013 року.

Рішенням тридцять четвертої позачергової сесії шостого скликання міської ради від 27.06.2013 року затверджено договір пайової участі в розвитку інфраструктури м. Карлівки, укладений із ТОВ Україна на сплату в шестимісячний термін пайового внеску в сумі 358071,70 грн.

Листом №284 від 25.12.2013 року другий відповідач звернувся до Карлівського міського голови з клопотанням про внесення змін в договір в частині заміни внеску пайової участі в сумі 358071,70 грн. в грошовій формі на виконання робіт, соціально важливих для міста.

Пунктом 1 рішення ради від 26.12.2013 року надано дозвіл ТОВ Україна внести зміни до договору від 12.06.2013 року в частині заміни внеску пайової участі в сумі 358071,70 грн. в грошовій формі на виконання робіт у 2014 році з ремонту доріг по провулку Комсомольський, вулиці Матросова, вулиці Поповича, вулиці Гурамішвілі орієнтовною вартістю 358071,70 грн. Пунктом 2 вказаного рішення міська рада вирішила укласти в місячний термін додаткову угоду до договору про створення ТОВ Україна інфраструктури міста визначеної в п. 1 цього рішення до 12.12.2014 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вищезазначеного рішення між Карлівською міською радою (Сторона 2 за договором) та ТОВ Україна (Сторона 1 за договором) 10.01.2014 року було укладено додаткову угоду до договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки від 12.06.2013 року (далі додаткова угода).

Згідно з п. 1 додаткової угоди пункт 4.1. договору змінено та викладено в наступній редакції:

4.1. Пайовий внесок сплачується у формі створення соціально-важливої інфраструктури міста власними силами Сторони 1 з ремонту доріг по провулку Комсомольський, вулиці Матросова, вулиці Поповича, вулиці Гурамішвілі орієнтовною вартістю 358071,70 грн..

Пунктом 2 додаткової угоди розділ 4 договору Форми сплати пайового внеску доповнено пунктами 4.3. та 4.4. в такій редакції:

4.3. Розмір пайового внеску при створенні необхідної інфраструктури власними силами Сторони 1 орієнтовно визначається в обсязі, що є еквівалентними грошовій формі, визначеної пунктом 3.1. Договору.

4.4. У разі створення інфраструктури на суму меншу за визначену пунктом 3.1. Договору, Сторона 1 має право сплатити решту суми пайового внеску в грошовій формі на бюджетний рахунок цільового спеціального фонду міського бюджету м. Карлівки або додатково виконати роботи по створенню інфраструктури на решту суми пайового внеску за погодженням Сторони 2 та відповідними змінами до договору.

Другий відповідач посилався на сплив строку позовної давності за основною вимогою, на його думку строк позовної давності на визнання недійсним рішення Карлівської міської ради від 26.12.2013 року сплинув 26.12.2016 року.

На підтвердження цього посилається на те, що відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції на 2013 рік Карлівської міської ради 30.12.2013 р. прокурором Карлівської прокуратури ОСОБА_2 було направлено подання №81-3635 вих.13 про усунення порушень вимог Законів України Про регулювання містобудівної діяльності та Про благоустрій населених пунктів, на що листом №1705 від 31.12.2013 р. надано відповідь. Це, за твердженням другого відповідача, свідчить про те, що 31.12.2013 р. позивачу стало відомо про спірне рішення міської ради, тобто, на думку другого відповідача, подаючи позов 19.01.2017 року позивач порушив строки позовної давності.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 2 п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів встановлено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Прокурор зазначає, що згідно з ч. 11 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, відповідно якої акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", стверджує, що спірне рішення міської ради не було опубліковано. На підтвердження цього надано лист Карлівської районної газети Життя і слово № 01-12/27 від 14.03.2017р., стосовно того, які саме рішення Карлівської міської ради були опубліковані у № 3-4 газети від 10.01.2014р. Згідно перелічених у листі рішень ради спірне рішення відсутнє. Надана копія газети Життя і слово це підтверджує. Крім цього на офіційному сайті Карлівської міської ради також відсутні відомості про спірне рішення.

Копія протоколу сорок першої позачергової сесії шостого скликання Карлівської міської ради від 26.12.2013р. надійшла на адресу прокуратури Карлівського району 25.02.2014р. за вх. № 993вх14, що підтверджується наданою копією книги обліку вхідної кореспонденції.

Однак, посилання другого відповідача на запис в журналі реєстрації вхідної кореспонденції на 2013 рік Карлівської міської ради Полтавської області від 30.12.2013р. як на доказ того, що прокурор нібито знав про спірне рішення міської ради, не може бути взято до уваги, оскільки з вказаного запису не видно, яке саме подання прокурора було отримано міською радою та чи містить воно посилання на спірне рішення. Навпаки, згідно наявної в матеріалах справи копії вказаного подання № 81-3635 вих.13, воно стосується ПП ОСОБА_3 та не містить ніяких відомостей стосовно спірного рішення міської ради.

Згідно вхідного штампу господарського суду Полтавської області на позовній заяві позов надійшов до суду 19.01.2017р. Тобто, строк звернення до суду з позовом позивачем не пропущено.

Стосовно позову в частині визнання недійсним рішення Карлівської міської ради від 26.12.2013 р. суд виходив з наступного.

Згідно п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, вони є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Прийняте Карлівською міською радою рішення про внесення змін до договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для сторін договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури, оскільки наявність підстав для недійсності додаткової угоди до вказаного договору має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо внесення змін до договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури, тобто ненормативного акту, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволена, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію фактом виконання.

Отже, позов в частині визнання недійсним рішення Карлівської міської ради від 26.12.2013р. задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про визнання недійсною додаткової угоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, то порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (абз. 4 п. 2.1.).

Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства.

В даному випадку визнається недійсною додаткова угода до договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закону) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 Закону органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Згідно ч. 5 ст. 30 Закону якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Згідно п. 3.5 Порядку пайової участі (внеску) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної структури населених пунктів Карлівської міської ради, затвердженого рішенням восьмої сесії шостого скликання Карлівської міської ради від 14.07.2011р., забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої чинним законодавством.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту можлива лише шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності).

Додатковою угодою від 10.01.2014р. до договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки від 12.06.2013 р. сторони договору змінили форму сплати пайового внеску, а саме: замість перерахування відповідачем-2 грошових коштів в бюджет м. Карлівки погодили виконання ним ремонту доріг міста.

Посилання відповідача-2 на те, що міська рада не вимагала від нього надати будь-які послуги, а укладенню додаткової угоди передувало звернення ТОВ "Україна" до міської ради з проханням про внесення змін до договору, не є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди, оскільки, як зазначено вище, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту можлива лише шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктур та не передбачає альтернативи.

Зміст додаткової угоди від 10.01.2014 р. до договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки від 12.06.2013р. суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, що є підставою недійсності правочину згідно ст. 215 ЦК України.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу щодо визнання недійсною додаткової угоди від 10.01.2014 року до договору на створення та розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Карлівки від 12.06.2013 року.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

Керуючись статтями 85, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ Україна залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03 квітня 2017 року у справі №917/109/17 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 03.07.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.