Рішення № 67529774, 27.06.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail nbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017 року Справа № 917/593/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", юр. адреса: вул. 36000, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; адреса листування: 39601, м. Кременчук, проспект Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8

до Державний вищий навчальний заклад "Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури", 39600, м. Кременчук, вул. Леонова, 14,

про стягнення 793 837,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді № 109 від 13.03.2014 р. та № 109 від 15.07.2014 р., в т.ч. 608 320,69 грн. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період грудень 2015 року, січень та грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року за станом на 15.03.2017р., 29 678,87 грн. пеня за порушення термінів розрахунків за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договорів, 18 358,15 грн. 3% річних та 137 479,62 грн. інфляційні нарахування,

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники в судовому засіданні:

Від позивача:ОСОБА_1 (див. протокол судового засідання)

Від відповідача: не зявились (див. протокол судового засідання)

27.06.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення з Державного вищого навчального закладу "Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури" 793 837,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді № 109 від 13.03.2014 р. та № 109 від 15.07.2014 р., в т.ч. 608 320,69 грн. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період грудень 2015 року, січень та грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року за станом на 15.03.2017р., 29 678,87 грн. пеня за порушення термінів розрахунків за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договорів, 18 358,15 грн. 3% річних та 137 479,62 грн. інфляційні нарахування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги за мотивами, викладеними в позовній заяві (а.с. 2-5) та додаткових поясненнях № 1909 від 23.06.2017 року (а.с. 188-189).

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, представництво в судові засідання жодного разу не забезпечив. Останній повідомлений належним чином про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вх. № 11075 від 23.06.2017 року (а. с. 190).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання згідно з п. п. 2.6.11, 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 р., суд не розцінює неявку відповідача та невиконання останнім вимог суду як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає спір за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

13.03.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (теплопостачальна організація) та Державним навчальним закладом «Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури» (споживач) було укладено договір № 109 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі Договір, а.с. 26-30).

15.07.2014 р. сторони переуклали уклали договір № 109 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води в новій редакції (далі Договір, а.с. 31-39).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, визначених цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства України (п. 1.1 та п. 1.2 Договору);

- теплопостачальна організація зобовязується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік обєктів споживача та характеристика обєкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження теплоспоживання" (п. 2.1.2 Договору);

- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 Договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 7.10 Договору).

До Договору сторонами було складено (підписано та скріплено ї печатками), зокрема, наступні додатки до Договору :

- Додаток № 1 "Перелік обєктів" (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 35);

- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 36);

- Додаток № 3 "Тарифи на теплову енергію" (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 37-38);

- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а.с. 39), в якому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії вказаними у додатку № 2, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобовязаний проводити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу теплової енергії" (додаток № 4 до Договору), який оформлюється постачальником та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем вищезазначеного акту або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його отримання за умови його підписання трьома представниками постачальника (п. 5 Додатку);

- у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).

Теплопостачальною організацією в період 2014 року (березень-квітень, жовтень-грудень), 2015 року (січень-квітень, жовтень-грудень), 2016 року (січень-квітень, грудень), 2017 року (січень, лютий) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення, що підтверджується актами за відповідні періоди (а.с. 13-17, 157-171).

Позивачем в дотримання умов Договору були надані відповідачеві відповідні рахунки на оплату отриманої теплової енергії за всі періоди (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 69-93). Направлення (надання) вищезазначених рахунків відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів про вручення споживачам теплової енергії кореспонденції, за винятком грудня 2014 року (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 94-109, 185-187).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем частково проведено оплату вартості отриманої ним теплової енергії з порушенням строків, встановлених п. 6.6 Договору (копії платіжних доручень та виписки банку залучені до матеріалів справи, а.с. 172-184).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 793 837,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді № 109 від 13.03.2014 р. та № 109 від 15.07.2014 р., в т.ч.:

- 608 320,69 грн. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період грудень 2015 року, січень та грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року за станом на 15.03.2017р.,

- 29 678,87 грн. пеня за порушення термінів розрахунків за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договорів,

- 18 358,15 грн. 3% річних,

- 137 479,62 грн. інфляційні нарахування.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

(І) Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладених договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді № 109 від 13.03.2014 р. та № 109 від 15.07.2014 р., оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги з теплопостачання в розмірі, у строки та у порядку не оплатив, заборгованість відповідача станом на 15.03.2017р. за спожиту теплову енергію за умовами договору № 109 від 15.07.2014 року складає 608 320,69 грн. за період грудень 2015 року, січень та грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року за, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 608 320,69 грн. є підтвердженими документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

(І) Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 137 479,62 грн. інфляційних нарахувань за періоди: 2014 р. (березень, квітень, жовтень, грудень), 2015р. (січень-квітень, жовтень-грудень), 2016 р. (січень-квітень, грудень) та 18 358,15 грн. 3% річних за періоди: 2014 р. (березень, квітень, жовтень-грудень), 2015р. (січень-квітень, жовтень-грудень), 2016 р. (січень-квітень, грудень), січень 2017 року (з урахуванням моменту виникнення зобовязань щодо оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді та сплату за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 106 827,20 грн. інфляційних втрат та 18 244,02 грн. 3% річних - згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та залученого до матеріалів справи (з огляду на не підтвердження позивачем факту надання відповідачу рахунку на оплату отриманої теплової енергії за грудень 2014 року та допущення позивачем помилок при обрахуванні, які вплинули на їх розмір).

(ІІ) Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 Додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 29 678,87 грн. пені за період березня, квітня, грудня 2016 р. та січня 2017 року (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобовязань з оплати отриманої теплової енергії по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені є завищеним щодо розміру та підлягає задоволенню в частині 21 351,83 грн. (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та залучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 754 743,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді № 109 від 13.03.2014 р. та № 109 від 15.07.2014 р., в т.ч. 608 320, 69 грн. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період грудень 2015 року, січень та грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року за станом на 15.03.2017р., 21 351,83 грн. пеня за порушення термінів розрахунків за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договорів, 18 244, 02 грн. 3% річних та 106 827, 20 грн. інфляційні нарахування, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У стягненні 8 327,04 грн. пені, 114,30 грн. 3 % річних, 30 652,42 грн. інфляційних нарахувань позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури" (39600, м. Кременчук, вул. Леонова, 14, код ЄДРПОУ 01116437) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго», юр. адреса: вул. 36000, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) 754 743,74 грн., з них:

- на поточний рахунок № 26033306013167 в філії Полтавське облуправління АТ "Ощадбанк", МФО 331467, ЄДРПОУ 00131819 608 320,69 грн. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період грудень 2015 року, січень та грудень 2016 року, січень та лютий 2017 року за станом на 15.03.2017р. за умовами Договору № 109 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.07.2014 р.,

- на розрахунковий рахунок № 26003572077001, АТ "Таскомбанк", МФО 339500, ЄДРПОУ 25717118 21 351,83 грн. пеня за порушення термінів розрахунків за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води за умовами договору, 18 244, 02 грн. 3% річних та 106 827, 20 грн. інфляційні нарахування;

на розрахунковий рахунок № 26003572077001, АТ "Таскомбанк", МФО 339500, ЄДРПОУ 25717118 11321,16 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 8 327,04 грн. пені, 114,30 грн. 3 % річних, 30 652,42 грн. інфляційних нарахувань.

Повне рішення складено 30.06.2017р.

Суддя Г.І.Бунякіна