Рішення № 67529396, 29.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.2017 Справа № 904/4598/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

до Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод"

про стягнення заборгованості у розмірі 853 232,48 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № б/н від 20.12.16р.

Відповідача - ОСОБА_2 дов. № 2103/2017/4 від 21.03.17р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просив стягнути з Відповідача 811 547,21 грн. основного боргу, 39 258,28 грн. пені, 2 426,99 грн. 3 % річних, мотивуючи несвоєчасними розрахунками за договором.

Від Відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що на виконання договірних зобовязань Відповідачем повністю сплачено борг у розмірі 811 547,21 грн.

Від Позивача надійшло клопотання, про припинення провадження у справі у частині стягнення з Відповідача основного боргу та повернення судового збору у відповідному розмірі, мотивоване тим, що Відповідач сплатив основний борг у розмірі 811 547,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №808 від 05.05.17р.

Від Відповідача надійшло клопотання про зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій та надання розстрочки боргу строком на 6 місяців, рівними частинами щомісяця, після винесення рішення, починаючи з 01.11.17р.

У судовому засіданні представник Позивача не заперечувала клопотання Відповідача в частині зменшення розміру пені, щодо надання розстрочки - заперечувала, оскільки сума, яка підлягає стягненню не значна.

Розгляд справи відкладався.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.16р. сторонами укладено Договір № 11410WDRESP016 на постачання природного газу (далі Договір), за п.1.1 якого Постачальник (Позивач) зобовязався передати у власність Споживачеві (Відповідачеві) у 2016р. природний газ (далі газ), а Споживач зобовязався прийняти і оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, визначені Договором.

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно (п.4.1. Договору).

Пунктами 4.2., 4.2.1. Договору погоджено, що оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

100 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Згідно з п.4.2.3. Договору остаточний розрахунок з оплати місячної вартості газу (п.3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (п.4.3. Договору).

У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п.6.2.1. Договору).

Пунктом 11.1. Договору обумовлено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.16р. до 31.12.16р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору у січні-березні 2017р. Позивач поставив Відповідачеві природного газу на загальну суму 1 315 547,21 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: №ДОЗ00004223 від 31.01.17р., за яким у січні 2017р. спожито 57,895 тис. м3, №ДОЗ00009612 від 28.02.17р., за яким лютому 2017р. спожито 47,811 тис. м3 газу; №ДОЗ00014249 від 31.03.17р., за яким у березні 2017р. спожито 28572 тис. м3 газу.

Акти приймання-передачі природного газу Відповідачем підписано без заперечень.

За даними Позивача, Відповідач частково розрахувався за поставлений газ, сплативши 504 000,00 грн., у звязку з чим, на момент звернення з позовом у нього виник борг у розмірі 811 547,21 грн.

З посиланням на п. 6.2.1. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню 39 258,28 грн. за період прострочки з 10.02.17р. по 12.04.17р. та 3 % річних 2 426,99грн. за період з 10.02.17р. по 12.04.17р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Під час розгляду справи Відповідач надав суду платіжне доручення №808 від 05.05.17р. на суму 811 547,21 грн., відповідно до якого Відповідач сплатив основний борг у розмірі 811 547,21 грн., тобто після звернення Позивачем до суду з позовом.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання. Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 216-217, 230-231 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач до відзиву на позов додав копію платіжного доручення на підтвердження оплати спожитого газу, у судовому засіданні представник Позивача підтвердив, що Відповідач не має основного боргу перед Позивачем за Договором. Також, Відповідач подав клопотання, у якому просить зменшити суму нарахованих Позивачем штрафних санкцій та надати розстрочку суми боргу строком на 6 місяців, рівними частинами щомісяця, після винесення рішення, починаючи з 01.11.17р.

Представник Позивача не заперечує проти зменшення розміру пені, та заперечує у наданні розстрочки.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає їх обґрунтованими.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, аналогічні положення містить ст. 551 ЦК України.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Враховуючи наведені Відповідачем в клопотанні про зменшення пені доводи те, що Відповідач розрахувався за спожитий газ, що строк прострочки незначний, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, заявленої до стягнення до 19 629,14 грн.

Клопотання Відповідача про надання розстрочки, суд відхилив, оскільки Позивач заперечує проти розстрочки, сума, яка підлягає до стягнення не значна, за клопотанням Відповідача судом зменшено розмір штрафних санкцій, що підлягають до стягнення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, до стягнення належать 19 629,14грн. - пені, 2 426,99 грн. 3% річних, у частині вимог про стягнення з Відповідача 811 547,21 грн. основного боргу, сплачених після звернення Позивачем до суду, провадження у справі необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмету спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Судом встановлено, що Відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 811 547,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №808 від 05.05.17р. на суму 811 547,21 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Позивачем подано клопотання про повернення судового збору.

За таких обставин, сплачений Позивачем судовий збір в розмірі 11 198,49 грн. належить поверненню з державного бюджету України за окремою ухвалою суду.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч.1. ст. 80, ст.ст. 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпровський електровозобудівний завод", 49068, м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13 (код 32495626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, (код 39572642) 19 629,14 грн. пені, 2 426,99 грн. 3% річних, 1 600,00 грн. судового збору.

Провадження у справі у частині вимог про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 811 547,21 грн. припинити.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення виготовлено 04.07.2017

Суддя С.Г. Юзіков