Ухвала суду № 67528236, 29.06.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/338/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

29 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Самойленко М.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Агатія В. В.,

представника відповідача: Орловської Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2016 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 13.05.2016 року № 1939-о про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області з 13.05.2016 року; поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області з 13 травня 2016 року; стягнення з ГУ ДФС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з дня звільнення по день поновлення на посаді.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представники відповідачів в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, на підставі заяви позивача, погодження Чернівецької обласної державної адміністрації від 27.08.2014 р., погодження Міністерства фінансів України 11.09.2014 р. Державною фіскальною службою України видано наказ №445-о про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

07.10.2015 р. позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 08.10.2015 р. по 12.05.2016 р. відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відпустки", про що Державною фіскальною службою України видано наказ №427-в.

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби від 10.05.2016 р. №1929-о позивач приступив до роботи на посаді начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області з 13.05.2016 р. після закінчення відпустки по догляду за дитиною.

На підставі висновків, викладених у довідці від 13.05.2016 р. №20/8/24-13-01-20дск, Державною фіскальною службою України звільнено позивача з посади начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області 13.05.2016 р. за порушення присяги державного службовця на підставі п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", про що винесено наказ №1939-о від 13.05.2016 р.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про його скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутня вина як обов'язкова складова вчинення дисциплінарного проступку. Крім того, відповідачем порушено порядок звільнення позивача з посади.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону №889-VIII визначено, що до категорії "Б" відносяться посади:

керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;

керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;

заступників голів місцевих державних адміністрацій;

керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;

заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

Таким чином, посада позивача, як начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області, відноситься до категорії "Б" посад державної служби.

Дисциплінарна відповідальність державного службовця передбачена розділом VІІІ Закону України "Про державну службу".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 65 Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

В силу вимог ч. 1 ст. 66 Закону України "Про державну службу" до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Згідно зі ст. 68 Закону дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Частинами 1, 2 статті 69 цього ж Закону передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Закону з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов'язково.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі.

В силу вимог ч. 9 цієї статті за результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Частинами 1, 2 статті 74 Закону України "Про державну службу" встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Таким чином, порядок застосування дисциплінарного впливу до державних службовців чітко врегульований Законом № 889-VIII, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи, що посада позивача належить до категорії "Б" посад державної служби, дисциплінарні стягнення до нього могли застосовуватися лише Державною фіскальною службою України за поданням дисциплінарної комісії та у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку шляхом доведення його вини.

Так, відповідно до наказу Державної фіскальної служби України № 1939-о від 13.05.2016 р. позивача звільнено з посади начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області на підставі висновків, викладених у довідці від 13.05.2016 р. №20/8/24-13-01-20дск, за порушення присяги державного службовця відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 було порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця категорії "Б".

Крім того, приписами ч. 5 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 р. №3166-VI визначено, що керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Підпунктами 14 та 15 п. 11 вказаного Положення визначено, що голова ДФС, в тому числі: призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату ДФС (якщо інше не передбачено законом); призначає на посаду за погодженням з Міністром фінансів і головами відповідних обласних та Київської міської держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів ДФС в областях та м. Києві; призначає на посаду за погодженням з головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників інших територіальних органів ДФС.

Пунктом 1 Положення про Головне управління ДФС у Чернівецькій області, затвердженого наказом ДФС України від 21.08.2014 р. №67, визначено, що Головне управління ДФС у Чернівецькій області є територіальним органом Державної фіскальної служби, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. Головне управління ДФС забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Чернівецької області.

Відповідно до п. 10 вказаного Положення Головне управління ДФС очолює начальник, який призначається та звільняється з посади Головою ДФС у порядку, визначеному законодавством.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що призначення та звільнення з посади начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області здійснюється головою Державної фіскальної служби за погодженням з Міністром фінансів і головою Чернівецької обласної держадміністрації.

У даному випадку, позивач звільнений без відповідного погодження з Міністром фінансів та головою Чернівецької обласної держадміністрації, що також свідчить про порушення порядку звільнення позивача із займаної посади.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності та винесення наказу про звільнення була довідка управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області № 20/8/24-13-01-20дск від 13.05.2016 року.

Разом з тим, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши відомості, зазначені у цій довідці, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, зазначені у ній, не свідчать про порушення позивачем присяги державного службовця, що свідчить про відсутність відповідної вини у вчиненні дисциплінарного проступку, та спростовуються матеріалами адміністративної справи, що вірно встановив суд першої інстанції.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що відповідачі не надали суду доказів порушення позивачем присяги державного службовця, що стало підставою для звільнення його із займаної посади.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наказ Державної фіскальної служби України від 13.05.2016 року № 1939-о про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника ГУ ДФС у Чернівецькій області з 13.05.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно зазначив суд першої інстанції. Оскільки наказ про звільнення є протиправним, то, беручи до уваги норми ст. 235 КЗпП України, ст. ст. 63, 65 Закону України "Про державну службу", позивач повинен бути поновлений на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Крім того, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1995 року № 100, а також довідки ГУ ДФС у Чернівецькій області № 5889/24-70-05-16/01 від 22.07.2016 року, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38 945,70 грн. з ГУ ДФС у Чернівецькій області як органу, на якого покладено обов'язок здійснення розрахунків з позивачем.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 04 липня 2017 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Боровицький О. А.