Ухвала суду № 67528104, 29.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6481/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Лук'янчук О.В.,судді -Градовського Ю.М.при секретарі -Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства «Аргумент» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року ПП «Аргумент» (надалі - позивач) звернулось до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016 року №0025821202 та №0025831202.

В обґрунтування позову було зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки прийнятті на підставі акту перевірки, який в свою чергу був складений за наслідками перевірки, яка була проведена в порушення норм чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.200.10 ст.200 та ст.76 ПК України головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ДПІ Стойковою С.Ф. проведена камеральна перевірка платника податку на додану вартість ПП «Аргумент» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складно акт від 29.09.2016 року №4985/15-53/12-02 (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПП «Аргумент» вимог п.203.2 ст.203, п.57.1 ст.57 ПК України, а саме несвоєчасна сплата платником податку на додану вартість по операціям 28.01.2016 року, 24.05.2016 року, 05.02.2016 року, 09.02.2016 року, 08.08.2016 року, 24.02.2016 року, 24.06.2015 року, 31.03.2015 року, 30.09.2015 року, 09.02.2016 року, 14.06.2016 року, 26.01.2016 року, 23.06.2016 року, 04.02.2016 року, 20.09.2016 року.

На підставі акту перевірки ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016 року №00258212002, яким ПП «Аргумент» зобов'язано сплатити штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 13937,06 грн., та №0025831202, яким ПП «Аргумент» зобов'язано сплатити штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 4,11 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що камеральна перевірка була проведена всупереч обмежень встановлених п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», а тому податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки складеного внаслідок такої перевірки, є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки відповідно до законодавства.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З 01.01.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VІІІ, пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. Таким чином, органом, який надає контролюючому органу дозвіл на проведення позапланової перевірки платника податку з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, визначено виключно Кабінет Міністрів України.

Згідно копії фінансового звіту (балансу) ПП «Аргумент» за 2015 рік, який передував періоду, за який проведена перевірка, у статті «Фінансовий результат до оподаткування» (код рядка 2290, де відображається різниця між чистими доходами та витратами підприємства) зазначено 19,9 тис. грн., у статті «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)» (код рядка 2000, де відображається дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг без непрямих податків і зборів та інших вирахувань з доходу) зазначено 1488,3 тис. грн..

Таким чином, в 2015 році дохід ПП «Аргумент» був менш ніж 20 мільйонів гривень, а тому камеральна перевірка ПП «Аргумент» за 2016 рік могла бути проведення ДПІ виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, як визначено п.3 Прикінцевих положень Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Отже враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що камеральна перевірка платника податку на додану вартість ПП «Аргумент» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за 2016 рік проведена всупереч обмежень встановлених п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

За таких підстав, оскарженні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки складеного за результатами протиправною камеральної перевірки, підлягають скасуванню, що також вірно встановив суд першої інстанції.

В апеляційній скарзі ДПІ наводить доводи та робить висновки про порушення ПП «Аргумент» вимог п.203.2 ст.203, п.57.1 ст.57 ПК України, а саме про несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що такі доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у ДПІ підстав для проведення камеральної перевірки позивача, проте в апеляційній скарзі жодних заперечень на такий висновок суду не викладено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень процесуального та матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.199, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2017 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський