Ухвала суду № 67528101, 27.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10203/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» Гулей Олександра Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталь Груп», Публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання протиправними дій та рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» Гулей Олександра Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталь Груп», Публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна» про визнання протиправними дій та рішень.

Крім того, позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Банк Петрокоммерц-Україна» вчиняти будь-які дії щодо застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015 та договорів №3 від 25.01.2016, №4 від 10.02.2016, №5 від 19.02.2016, №6 від 26.02.2016, №7 від 03.03.2016, №8 від 09.03.2016 про внесення змін до договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015, укладених між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Центр Капітал»; зупинення дії наказу від 14.11.2016 №182, виданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» Гулеєм Олександром Івановичем, в частині рішення про визнання нікчемними наступних правочинів, вчинених (укладених) Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме: договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015 та договорів №3 від 25.01.2016, №4 від 10.02.2016, №5 від 19.02.2016, №6 від 26.02.2016, №7 від 03.03.2016, №8 від 09.03.2016 про внесення змін до договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015, укладених між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Центр Капітал»; заборонити Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» Гулею Олександру Івановичу вчиняти дії щодо видавання наказів про нікчемність договору відступлення права вимоги (цесії) від 28.08.2015 та договорів №3 від 25.01.2016, №4 від 10.02.2016, №5 від 19.02.2016, №6 від 26.02.2016, №7 від 03.03.2016, №8 від 09.03.2016 про внесення змін до договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 28.08.2015, укладених між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Центр Капітал».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання позивача.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.199, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст.117,118 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення адміністративного позову суд може:

1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

2) заборонити вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не подано суду доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам, неможливості чи ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, суд першої інстанції вірно послався на положення п. 2 ч. 5 ст. 117 КАС України якими передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.