Ухвала суду № 67527908, 03.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 810/2026/16

У Х В А Л А

03 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (далі – Позивач, ТОВ «Аніка») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – Відповідач-1, ДФС України), Головного управління ДФС у Київській області (далі – Відповідач-2, ГУ ДФС у Київській області), Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі – Відповідач-3, ДПІ у Києво-Святошинському районі) про:

- визнання незаконним та скасування рішення (листа) ДПІ у Києво-Святошинському районі від 11.11.2015 року №12845/10/10-13-11-02-10;

- визнання незаконним та скасування рішення ГУ ДФС у Київській області від 15.01.2016 року №87/10/10-36-11-01-10;

- визнання незаконним та скасування рішення ДФС України від 12.04.2016 року №8112/6/99-99-11-02-02-15;

- зобов'язання Відповідача-3 включити відомості з поданої ТОВ «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період – календарний місяць жовтень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних ДФС України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 року позов задоволено частково – визнано незаконним та скасовано рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо неприйняття у ТОВ «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, оформленого листом №12845/10/10-13-11-02-10 від 11.11.2015 року; приписано вважати податкову декларацію з ПДВ ТОВ «Аніка» за жовтень 2015 року такою, що подана до ДПІ у Києво-Святошинському районі 11.11.2015 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору в установленому законом розмірі. Судом надано строк для усунення недоліків – десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали. Копію ухвали від 29.03.2017 року було отримано Позивачем 25.04.2017 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На адресу Київського апеляційного адміністративного суду 08.05.2017 року надійшла заява ТОВ «Аніка» про роз’яснення ухвали суду від 29.03.2017 року, в якій останнє просило надати відповіді на такі питання:

- чому суддя після одержання апеляційної скарги не керувався принципами верховенства права, адже до апеляційної скарги було додано документ про сплату судового збору, і в цій частині апеляційна скарга відповідає вимогам ч. 6 ст. 187 КАС України?

- чому суддя під час перевірки апеляційної скарги Позивача не керувався принципом законності і керувався умовиводами у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2?

- чому ухвала від 29.03.2017 року у резолютивній частині містить команди, не містить строку та порядку її оскарження і містить висновок про те, що ця ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, а також хто саме має ці команди виконувати?

- чому суддя, постановляючи 29.03.2017 року справі №810/2026/16 ухвалу про залишення апеляційну скаргу без руху апеляційної скарги, діяв як суд, адже у статтях 108 та 189 КАС України прямо зазначено, що таку ухвалу постановляє судді (суддя-доповідач)?

- чому суддя після одержання апеляційної скарги Позивача з’ясовував питання повноти сплати Позивачем судового збору, адже до апеляційної скарги було додано документ про сплату судового збору, і частина шоста статті 187 КАС України не містить положень про необхідність сплати судового збору в установленому законом розмірі?

- чому суддя перевірив не зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, а повноту сплати такого збору, адже Закон України «Про судовий збір» вимагає від суду перевіряти не повноту зарахування судового збору, а лише факт такого зарахування?

- чому суддя поставив допуск Позивача до суду у залежність від повноти (на думку судді) сплати судового збору, адже відповідно до частини першої статті 98 КАС України суд (не суддя) вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою?

- чому суддя, обраний суддею безстроково до дня набрання чинності Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», продовжує здійснювати свої повноваження як суддя, обраний безстроково з дня набрання чинності цим Законом, адже дія підпункту 3 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України поширюється лише на суддів, які обрані суддями безстроково з дня набрання чинності цим Законом?

- чому перший та третій абзаци частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначають правила та практичний приклад оплати судовим збором подання до суду позовних заяв майнового та немайнового характеру, а дію розташованого між ними абзацу другого частини третьої цієї статті суддя поширив на справу №810/2026/16 за позов лише немайнового характеру з кількома позовними вимогами?

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 року у задоволенні заяви про роз’яснення ухвали суду від 29.03.2017 року відмовлено. Крім того з метою забезпечення доступу особи до правосуддя та надання достатнього строку для усунення визначених в ухвалі від 29.03.2017 року недоліків судом апеляційної інстанції було постановлено ухвалу від 16.05.2017 року про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги ТОВ «Аніка» - п’ять днів з моменту отримання копії ухвали, копію якої отримано Апелянтом 16.06.2017 року, про що, крім іншого, не заперечується Позивачем.

Однак, станом на 29.06.2017 року визначені в ухвалі від 29.03.2017 року недоліки апеляційної скарги усунуті не були.

При цьому судом враховується, що на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції Позивачем на адресу суду 21.06.2017 року та 22.06.2017 року направлені клопотання про продовження процесуального строку до роз’яснення ухвали суду від 29.03.2017 року. В обґрунтування заявлених клопотань ТОВ «Аніка» зазначено, що виконання ухвали від 29.03.2017 року неможливе у зв'язку з її незрозумілістю. Крім того, Апелянт вказав, що ухвала суду від 16.05.2017 року про відмову у роз’ясненні рішення оскаржена у касаційному порядку, а відтак усунення недоліків неможливе до її роз’яснення.

Надаючи оцінку такому твердженню Апелянта, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Законодавчо закріплений обов'язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.

Крім іншого, судом враховується, що в ухвалі від 29.03.2017 року на виконання вимог ст. 108 КАС України чітко сформульовано недоліки апеляційної скарги та зазначено спосіб їх усунення – надання документу про сплату судового збору на суму 1 515,80 грн. При цьому, судом враховується, що дана ухвала в установленому процесуальним законом порядку не скасована, а тому підлягає виконанню у межах строків, встановлених судом.

Відтак, систематичне отримання ТОВ «Аніка» поштової кореспонденції суду виключно в останній день її зберігання у відділенні поштового зв'язку, подання заяви про роз’яснення ухвали суду, в якій вичерпно сформульовано спосіб усунення недоліків апеляційної скарги, а також подальше касаційне оскарження Апелянтом саме ухвали про відмову у роз’ясненні рішення та необхідність, на переконання останнього, продовження у зв'язку з цим строку для усунення визначених в ухвалі суду недоліків, є, на переконання суду, способом затягування справи за відсутності мети у вигляді вирішення спору по суті.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на подання Апелянтом клопотань для продовження процесуального строку для усунення недоліків, який вже продовжувався ухвалою від 16.05.2017 року, суд приходить до висновку про необхідність відмови у їх задоволенні. При цьому судом враховується, що додана ТОВ «Аніка» до клопотання від 22.06.2017 року копії касаційної скарги на ухвалу 16.05.2017 року про відмову у роз’ясненні рішення не підтверджує її подання, оскільки не містить доказів її направлення до Вищого адміністративного суду України або безпосереднього подання до його канцелярії.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Апелянтом не було усунуто недоліки, визначені в ухвалі від 29.03.2017 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотань товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» про продовження строку для усунення недоліків – відмовити.

Апеляційну скаргу Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії – повернути особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя Степанюк А.Г.