Постанова № 67527832, 29.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6475/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Желтобрюх І. Л.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» ОСОБА_5, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування запису про договір № 45060 від 08 липня 2014 року в додатку № 1 до протоколу засідання комісії від 10 листопада 2014 року, погодженого протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду № 237/14 від 18 листопада 2014 року та прийнятого наказом № 6 від 18 листопада 2014 року рішенням «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», викладеного в листах № 001/429 від 02 грудня 2014 року та № 65/426-01-15 від 26 січня 2015 року; визнання протиправною та скасування відмови щодо включення ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО; визнання протиправною бездіяльності щодо пропущеного строку надання відповіді на заяву - заперечення відносно визнання правочинів нікчемними вх. № 292 від 15 грудня 2014 року; зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити сина позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та надати додаткову інформацію ФГВФО про заблоковану суму відшкодування ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) за договором № 45060 від 08 липня 2014 року; зобов'язання ФГВФО включити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) за договором № 45060 від 08 липня 2014 року з ПАТ «КБ «УФС» до реєстру переказів вкладників на підставі переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та додаткової інформації про позивача від уповноваженої особи Фонду, ініційоване індивідуальним зверненням від 03 лютого 2015 року до ФГВФО.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» ОСОБА_5 про визнання нікчемним договору банківського вкладу № 45060 від 08 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_6 та ПАТ «КБ «УФС», оформленого наказом № 6 від 18 листопада 2014 року (згідно Переліку).

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» ОСОБА_5 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника - ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) за договором № 45060 від 08 липня 2014 року з ПАТ «КБ «УФС» стосовно здійснення останньому виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 45060 від 08 липня 2014 року в національній валюті України в розмірі 149519,12 грн.

Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити необхідні дії для включення ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) в Загальний реєстр вкладників ПАТ «КБ «УФС», які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) № 45060 від 08 липня 2014 року в національній валюті України в розмірі 149519,12 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги до апеляційного суду, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення в частині оскарження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 195 КАС України справа переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

До початку розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за необхідне визначити підсудність даної справи.

Так у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 міститься правовий висновок про те, що, виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у постанові від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14.

У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від правових позицій, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України, з огляду на таке.

У відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - Закон № 2343) ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Однак, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону дія цього Закону не поширюється на банки.

Питання неплатоспроможності та/або ліквідації банків вирішуються в порядку, визначеному законами України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відтак, на думку колегії суддів, застосування до спірних правовідносин Закону № 2343, всупереч висновку ВС України, є помилковим.

В свою чергу, з аналізу змісту ст.ст. 1, 4, 6 Закону № 4452 випливає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб шляхом здійснення повноважень, делегованих державою, щодо гарантування повернення вкладнику внеску у розмірі 200000, 00 грн.

Учасниками цих правовідносин, що є предметом спору, є виключно позивач та відповідач, і саме між ними виникають відповідні права та обов'язки без залучення банку-боржника та без вирішення питання про відшкодування коштів від імені сторони правочину, на відміну від акцептованих вимог кредиторів.

Юридичний факт неплатоспроможності банку у даній категорії справ є лише підставою для виникнення правовідносин.

Таким чином, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що невключення рахунку зацікавленої особи до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також незгода з рішенням уповноваженої особи Фонду про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Правовідносини, які складаюся між зацікавленими особами та уповноваженою особою Фонду з приводу зазначених та подібних їм обставин, є публічними, за яких уповноважена особа на підставі регулятивного акта реалізує владні управлінські повноваження (функції), однією з яких, зокрема, і є її обов'язок прийняти рішення про визнання правочину (договору) нікчемним на підставі закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС України від 01.03.2017 р. у справі № 820/20817/14.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що дана категорія справ повинна розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.06.2017 р. поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.06.2017 р. здійснено заміну уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» ОСОБА_5 на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Оберемка Р. А.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - скасувати в частині задоволення позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 08 липня 2014 року між ОСОБА_6 та ПАТ «КБ «УФС» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 45060 на користь третьої особи ОСОБА_4.

Згідно з квитанцією № 370_5 від 09 липня 2014 року на вкладний рахунок позивача зараховано кошти у розмірі 12766, 00 дол. США шляхом внесення готівки ОСОБА_3 в касу банку (а. с. 18).

Постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 р. № 410/БТ ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» віднесено до категорії проблемних, у зв'язку із порушенням вимог Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516.

Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2014 р. № 365 ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.08.2014 р. № 69 розпочато процедуру виведення ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича.

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 р. № 717 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

30.10.2014 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» прийнято наказ № 34 про створення комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), які обліковуються на балансі ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ».

Згідно протоколу засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів від 10.11.2014 р. в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» виявлено ряд правочинів з ознаками нікчемності.

В протоколі зазначено, що нікчемні договори та інші правочини були вчинені в зв'язку з тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування, а відповідно існували ризики для незадоволення вимог кредиторів в результаті ліквідації Банку та реалізації його майна, фізичними особами було ініційовано процес фіктивного відкриття рахунків іншими фізичними особами для штучного зарахування коштів на них у розмірі, що не перевищує суму граничного розміру відшкодування коштів у 200000, 00 гривень. У протоколі зазначено, що операції із штучного залучення вкладів фізичних осіб здійснювались без присутності осіб, на ім'я яких відбувалось внесення готівкових коштів.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» ОСОБА_5 від 18.11.2014 р. № 6, керуючись пунктом 6 частини 2 статті 37, частинами 2 та 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), враховуючи рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (виписка з протоколу засідання виконавчої дирекції № 237/14 від 18.11.2014 р.), визнано нікчемними трансакції та правочини згідно з переліком та, зокрема, зазначеного вище договору банківського вкладу (депозиту).

Листом від 26 січня 2015 року № 65/426-01-15 уповноважена особа Фонду повідомила позивача, що договір банківського вкладу № 45060 від 08 липня 2014 року та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 ЦК України (а. с. 19).

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про заміну уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та делегування повноважень ліквідатора банку від 02.11.2015 року № 198, згідно якого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено Оберемка Романа Анатолійовича.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За змістом пункту 4 ч. 2 ст. 37 названого Закону уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Водночас відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Згідно Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ № 516 від 03.12.2003 р., залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунка; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката або договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Прийнявши рішення про визнання договору нікчемним, відповідач виходив з того, що станом на 12.06.2014 р. банк не виконав вимоги чотирьох вкладників, строк яких настав більше ніж п'ять робочих днів тому.

При вирішенні справи колегія суддів звертає особливу увагу на те, що спірний договір було укладено до винесення постанови Правління НБ України від 15.07.2014 р. № 410/БТ та постанови Правління НБ України від 14.08.2014 р. № 365 про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних.

Як вбачається з Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління

Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492 (далі - Інструкція), Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).

Згідно п. 1.5 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

У відповідності до п. 10.12 кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку.

В той же час, колегією суддів встановлено, що станом на дату укладення договору 08.07.2014 р. ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.) був дванадцятирічним.

Відповідно до п. 10.4 Інструкції якщо в цьому банку немає рахунків, відкритих на ім'я малолітньої особи, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку на ім'я малолітньої особи її законним представником здійснюється в порядку, установленому цією Інструкцією для відкриття поточних рахунків на ім'я малолітніх осіб, а будь-якою іншою особою - у порядку, установленому цією Інструкцією для відкриття вкладних (депозитних) рахунків на користь третіх осіб.

У відповідності до п. 6.2. Інструкції поточні рахунки на ім'я малолітніх осіб (дітей, які не досягли 14 років) відкриваються їх законними представниками - батьками (усиновлювачами) або опікунами.

Згідно п. 10.16 Інструкції коштами, що внесені на вкладний (депозитний) рахунок, відкритий на ім'я малолітньої особи, розпоряджаються її законні представники - батьки (усиновителі) або опікуни.

Вказані вимоги кореспондуються зі ст. 31 ЦК України, в розумінні якої фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, а також здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Відтак, в даному конкретному випадку, колегія суддів констатує відсутність заборони у Інструкції укладати договір від імені малолітньої особи та зараховувати кошти малолітній особі від імені матері ОСОБА_3

Щодо наявності у позивача права на повернення вкладу колегія суддів зазначає наступне.

Вкладом у розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

При вирішенні даної справи колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У розумінні ст. 177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., практики ЄСПЛ та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку колегії суддів, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.

В апеляційній скарзі відповідачі наголошують на протиправності укладення спірного правочину в період віднесення банку до категорії проблемних.

Однак, колегія суддів позбавлена можливості в межах спору надавати оцінку діям працівників банку, однак, визначальним при вирішенні справи є недоведеність відповідачем у порядку ч. 2 ст. 71 КАС України факту неналежності внесених коштів позивачу та надання при укладенні договору переваг кредиторам банку.

Щодо розповсюдження на договір банківського вкладу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Приписами п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

При дослідженні тексту договору колегією суддів не встановлено у ньому жодної умови, яка б передбачала здійснення платежа з метою надання переваги кредитору, в тому числі, відмінному від бенефіціара чи його представника.

Колегією суддів констатовано, що на стадії укладення договору, що є відмінною від стадії зарахування коштів та не є їй тотожною, надання жодних переваг не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог судом першої інстанції до ФГВФО в частині їх оскарження.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів вважає таку вимогу передчасною, відтак, такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 2 розділу IІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

З вказаної норми вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує Загальний реєстр вкладників на підставі поданого уповноваженою особою Фонду переліку.

Оскільки у поданий уповноваженою особою Фонду перелік відомості щодо позивача не включені, підстави для відповідного включення позивача до Загального реєстру відсутні, чого суд першої інстанції при вирішенні справи не врахував.

Відтак, доводи апеляційних скарг частково спростовують позицію суду першої інстанції та в цій частині приймаються колегією суддів в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя І. Л. Желтобрюх (Повний текст постанови виготовлено 03.07.2017 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Губська О.А.