Ухвала суду № 67527733, 04.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 810/2026/16

У Х В А Л А

04 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (далі – Позивач, ТОВ «Аніка») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – Відповідач-1, ДФС України), Головного управління ДФС у Київській області (далі – Відповідач-2, ГУ ДФС у Київській області), Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі – Відповідач-3, ДПІ у Києво-Святошинському районі) про:

- визнання незаконним та скасування рішення (листа) ДПІ у Києво-Святошинському районі від 11.11.2015 року №12845/10/10-13-11-02-10;

- визнання незаконним та скасування рішення ГУ ДФС у Київській області від 15.01.2016 року №87/10/10-36-11-01-10;

- визнання незаконним та скасування рішення ДФС України від 12.04.2016 року №8112/6/99-99-11-02-02-15;

- зобов'язання Відповідача-3 включити відомості з поданої ТОВ «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період – календарний місяць жовтень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних ДФС України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 року позов задоволено частково – визнано незаконним та скасовано рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо неприйняття у ТОВ «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, оформленого листом №12845/10/10-13-11-02-10 від 11.11.2015 року; приписано вважати податкову декларацію з ПДВ ТОВ «Аніка» за жовтень 2015 року такою, що подана до ДПІ у Києво-Святошинському районі 11.11.2015 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському повернуто Апелянту.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач-3 вдруге подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 29.05.2017 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статей 186, 187, 189 КАС України, а саме – Апелянтом було пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строків причини поважними визнані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ДПІ у Києво-Святошинському районі отримано 01.06.2017 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання викладених в ухвалі від 29.05.2017 року вимог Відповідачем-3 до Київського апеляційного адміністративного суду 21.06.2017 року було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги було неподання Апелянтом документу про сплату судового збору. При цьому, ДПІ у Києво-Святошинському районі зазначає, що документ про сплату судового збору було подано до суду апеляційної інстанції у день постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги – 20.04.2017 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції такі доводи Апелянта щодо поважності пропуску останнім процесуального строку оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як було встановлено в ухвалі від 29.05.2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, копію оскаржуваної постанови від 19.01.2017 року отримано уповноваженою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі 30.01.2017 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 197). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції було 09.02.2017 року. Проте апеляційну скаргу подано до канцелярії Київського окружного адміністративного суду 20.04.2017 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження доводам Відповідача-3 про те, що причиною пропуску строку стало недостатнє бюджетне фінансування потреб контролюючих органів у коштах на сплату судового збору, а вже станом на 19.04.2017 року ДПІ у Києво-Святошинському районі було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, що, на думку Апелянта, є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Уперше подану Відповідачем-3 апеляційну скаргу ухвалою від 16.03.2017 року було залишено без руху з підстав, зокрема, недодання до неї документу про сплату судового збору, та було надано строк на усунення недоліків – двадцять днів з моменту отримання її копії, яку було отримано ДПІ у Києво-Святошинському районі 20.03.2017 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року апеляційну скаргу Відповідача-3 було повернуто Апелянту у зв'язку з не усуненням визначених в ухвалі від 16.03.2017 року недоліків.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зі змісту заявленого ДПІ у Києво-Святошинському районі клопотання, а також ухвали суду від 20.04.2017 року, платіжне доручення №146 про сплату судового збору датоване 13.04.2017 року та проведено банком 14.04.2017 року, однак до суду апеляційної інстанції подано не було. При цьому доказів звернення Відповідача-3 до Київського апеляційного адміністративного суду із клопотанням про продовження встановлених судом процесуальних строків у порядку, визначеному ст. 102 КАС України, матеріали справи не містять.

Відтак, посилання ДПІ у Києво-Святошинському на те, що відсутність бюджетного фінансування стало перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги є безпідставним з огляду на забезпечення Відповідачем-3 сплати судового збору до постановлення ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, однак ненадання вказаних документів до суду апеляційної інстанції у межах встановленого двадцятиденного строку.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 189 КАС України якщо заяву не буде подано особою у встановлений абз. 1 ч. 4 ст. 189 КАС України строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку на подання апеляційної скарги, а тому вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Києво-Святошинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії – відмовити.

Повернути Апелянту матеріали апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк