Постанова № 67527447, 03.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2017 року № 826/19893/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доКонституційного Суду України провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Конституційного Суду України, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Конституційного Суду України в частині неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.11.2016;

- зобов'язати Конституційний Суд України належним чином (об'єктивно і всебічно) розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.11.2016, надавши повну і обґрунтовану відповідь.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звернувшись до голови Конституційного Суду України зі скаргою від 03.11.2016, об'єктивної та всебічної відповіді не отримав.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що Конституційним Судом України листом від 01.12.2016 за №4-14-18/3223 надано позивачу відкриту для громадськості інформацію, а саме: повідомлено ОСОБА_1 про те, що пленарне засідання з розгляду запитуваної справи (закрита частина пленарного засідання) відбудеться 30.11.2016. У той же час, представником відповідача зауважено, що гр. ОСОБА_1 не був ані учасником, ані стороною конституційного провадження, тому його було повідомлено про процесуальний етап розгляду справи, без надання інформації, якою можуть володіти лише сторони у справі. При цьому, представником відповідача наголошено, що у межах спірних правовідносин Конституційний Суд України не є суб'єктом владних повноважень і не може бути відповідачем у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

У зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 звернувся до голови Конституційного суду України зі скаргою від 03.11.2016, в якій просив повідомити таке:

- дійсні причини порушення Конституційним Судом України встановлених Законом строків розгляду справи за конституційним поданням Верховного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- про заходи та дії, вжиті Конституційним Судом України задля дотримання встановлених строків розгляду справи за конституційним поданням Верховного Суду України з конституційним поданням щодо відсутності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- чому Конституційний Суд України надає перевагу в розгляді іншим справам, ігноруючи справу за конституційним поданням Верховного Суду України з конституційним поданням щодо відсутності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», незважаючи на те, що провадження у цих справах не були визнані судом як невідкладні.

За результатами розгляду вказаної скарги, на адресу позивача Конституційним Судом України направлено лист від 01.12.2016 №4-14-18/3223, яким ОСОБА_1 повідомлено про те, що пленарне засідання з розгляду запитуваної справи (закрита частина пленарного засідання) відбудеться 30.11.2016.

Вказуючи на неналежний розгляд власної скарги відповідачем, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Нормативно-правим актом, який регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів; забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, є Закон України «Про звернення громадян».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У розумінні ч. 4 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»).

За твердженнями представника відповідача, Конституційний Суд України у межах спірних правовідносин не є суб'єктом владних повноважень і не може бути відповідачем у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ, оскільки позивач фактично оскаржує дії відповідача, які не є управлінськими, а процесуальними, тобто вчиненими у процесі розгляду конституційної справи.

Так, приписами ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 2 параграфу 34 Регламенту Конституційного Суду України, затвердженого рішенням Конституційного Суду України від 05.03.1997, сторони конституційного провадження мають право знайомитися з матеріалами справи, давати усні та письмові пояснення, викладати свою думку з питань, що розглядаються; ставити з дозволу головуючого запитання іншим учасникам конституційного провадження, заявляти клопотання, а також користуватися іншими правами, передбаченими у Законі України «Про Конституційний Суд України» та цьому Регламенті. Учасники конституційного провадження можуть подавати письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи, знайомитися з поясненнями інших учасників провадження.

У той же час, п.п. 4.1 та 4.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 №10 визначено, що процесуальні закони (Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України) регламентують спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження.

Доступ осіб, які беруть участь у розгляді справи, та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, до інформації, створеної (одержаної) у ході судового провадження, до судових рішень забезпечується у порядку, встановленому процесуальним законодавством, з урахуванням передбачених нормами Закону України «Про доступ до судових рішень» особливостей.

Звернення особи стосовно судового розгляду справи, у якій вона бере участь, належить адресувати до суду як суб'єкта процесуальних правовідносин на підставі процесуального законодавства, а не до суду (керівництва суду) як установи, який у разі отримання такого запиту повинен відмовити у його задоволенні, оскільки не володіє і не зобов'язаний володіти запитуваною інформацією.

Водночас, за змістом ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, інформація про стан розгляду справ міститься в автоматизованій системі документообігу суду, користувачами якої є, у тому числі, працівники апарату суду. Тому запити про надання інформації про суд, який розглядає справу, сторін спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого можуть адресуватися до суду як установи. Зазначена інформація, відповідно до частини другої статті 11 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-сайті судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Як вбачається зі змісту скарги від 03.11.2016 та наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 не є ані учасником, ані стороною конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, позивач у вказаній скарзі просив повідомити про причини порушення Конституційним Судом України встановлених Законом строків розгляду даної справи, тобто звернувся не з метою реалізації прав, як сторона конституційного провадження, а з метою отримання інформації щодо тривалого, за твердженням останнього, розгляду (руху) справи.

Виходячи з викладеного, суд вказує, що скарга позивача від 03.11.2016, враховуючи зміст останньої, є такою, що підлягає розгляду Конституційним Судом України, як суб'єктом владних повноважень, у відповідності до положень Закону України «Про звернення громадян».

У силу ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Як було зазначено вище, у скарзі від 03.11.2016 позивач просив Конституційний Суд України повідомити причини тривалого розгляду справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте, за результатами розгляду вказаної скарги позивачу повідомлено про те, що пленарне засідання з розгляду запитуваної справи (закрита частина пленарного засідання) відбудеться 30.11.2016, тобто позивача повідомлено лише про наступну дату засідання, без надання відповіді на поставлені у скарзі питання.

Таким чином, отримана позивачем за результатами розгляду скарги останнього відповідь не відповідає критеріям об'єктивного та всебічного розгляду скарги, що передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, суд звертає увагу, що приписами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень також зобов'язані у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Вказаного Конституційним Судом України у листі від 01.12.2016 №4-14-18/3223 також зроблено не було, за наслідками чого позивача позбавлено як права на отримання запитуваної інформації, так і права на оскарження відмови у її наданні, оскільки зміст вказаного листа-відповіді відповідача не містить у собі ані запитуваної інформації, ані обґрунтованої відмови в її наданні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про неправомірність бездіяльності Конституційного Суду України в частині неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.11.2016 та, як наслідок, зобов'язання Конституційного Суду України належним чином розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.11.2016, надавши повну і обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків даної постанови суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх.

Приписами ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем при звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1102,40 грн., що підтверджується квитанцією від 16.12.2016 №381, а тому на користь останнього підлягають присудженню судові витрати у розмірі 1102,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Конституційного Суду України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Конституційного Суду України в частині неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.11.2016.

3. Зобов'язати Конституційним Суд України належним чином розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.11.2016, надавши повну і обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків даної постанови суду.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 02.12.2003 року, адреса проживання: 08162, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Конституційного Суду України (код ЄДРПОУ 00013534, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 14).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя А.С. Мазур