Постанова № 67527125, 12.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2017 року № 826/17701/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач або ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 4561-1305.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає те, що він зареєстрований фізичною особою-підприємцем та являється платником єдиного податку і використовує приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у межах своєї підприємницької діяльності, а відтак нарахування йому контролюючим органом земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розміщені виробничі будівлі, є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства.

У призначеному судовому засіданні, 21.02.2017 позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, і жодні заперечення проти позову та додаткові документи до суду не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача у судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 1 січня 2012 року застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується витягами з Реєстру платників єдиного податку № 495 від 02.02.2015 та № 162653412706 від 08.11.2016, звітною податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2015 рік, та здійснював такі види діяльності за КВЕД: лісопильне та стругальне виробництво (код КВЕД 16.10), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 є співвласником частини майнового комплексу, розташованого в АДРЕСА_1, загальною площею 26 832,40 кв.м., що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу 9/100 частин майнового комплексу в рівних долях від 14.05.2003.

Відомості про реєстрацію у встановленому законом порядку права власності на належні йому нежилі приміщення у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач суду не повідомив. Між тим, адреса нежилих приміщень (АДРЕСА_1) значиться у витягах з Реєстру платників податків як адреса місця провадження ОСОБА_1 господарської діяльності.

26.04.2016 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 4561-1305, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 цього ж Кодексу, визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання по земельний податку з фізичних осіб у розмірі 358 770,61 грн. Розрахунок вказаної суми земельного податку у податковому повідомленні-рішенні відсутній.

Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 4561-1305 з тих мотивів, що позивач має законодавчо встановлені пільги по сплаті податку, він звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з цим позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Згідно зі ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 ПК України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 ст. 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Крім того, п. 286.6 ст. 286 ПК України визначає, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

При цьому, відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 цього Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У п. 269.2 ст. 269 ПК України передбачено, що особливості справляння земельного податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

В тексті свого позову ОСОБА_1 зазначив, що земельна ділянка, на якій розміщена частина майнового комплексу використовується в його господарській діяльності, а саме для збереження належного йому виробничого обладнання. На підтвердження наведених обставин позивач надав суду копію технічного звіту проектно-вишукувального підприємства «Транспроект» від 30.10.2003 на виконання робіт по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки площею 6 181,40 кв.м., яку займають суб?єкти підприємницької діяльності - фізичні особи-підприємці ОСОБА_2 і ОСОБА_1, на АДРЕСА_1, - де міститься план такої земельної ділянки з описом об?єктів розташованих на ній, та копію договору оренди баштового крану від 01.03.2016, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (як орендодавцем) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (як орендарем) щодо платного строкового користування краном марки КБ-406, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, контролюючим органом не взято до уваги особливості оподаткування суб'єкта господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, оскільки відповідно до пп.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України позивач, як фізична особа-підприємець та платник єдиного податку звільнений від сплати доходів, що отримані в результаті його господарської діяльності, не пов?язаної з передачею в оренду об?єктів нерухомості (нежитлових приміщень, споруд).

Враховуючи те, що в ході розгляду справи у суді відповідач (суб?єкт владних повноважень) всупереч норм ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КАС України не надав суду документальні докази фактів використання позивачем земельної ділянки під належними йому нежитловими приміщеннями для провадження ним діяльності, що не пов?язаною з господарською, та/або для здавання в найм нежитлових приміщень (споруд) без земельної ділянки, а також безпосередньо розрахунок спірної суми земельної податку, суд приходить до висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для визначення ОСОБА_1 спірного податкового зобов?язання згідно податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 4561-1305.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2016 № 4561-1305.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3587,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468461).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов