Постанова № 67527063, 04.07.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2613/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства-фірми «Асоль» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 24.01.2017 року,-

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом приватного підприємства-фірми «Асоль» до Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 24.01.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління ДФС в Одеській області провело планову виїзну документальну перевірку ППФ «Асоль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 04.01.2017 р. № 1/15-32-14-03/209396, згідно з висновками якого позивач порушив низку статей ПК України.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 форми від 24.01.2017 року.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу позивач подав скаргу до ДФС України. Однак рішенням ДФС України №7161/6/99-99-11-01-01-25 від 06.04.2017 року №7161/6/99-99-11-01-01-25 від 06.04.2017 року скаргу ППФ «Асоль» залишено без задоволення та податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважає, що висновки, які полягли в основу акту перевірки є не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Отже, податкове повідомлення-рішення №0000971403 від 24.01.2017 року належить до скасування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (а.с.4-7).

Представник відповідача у судове засідання не зявився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно. Від представника відповідача до суду заперечень на адміністративний позов не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ППФ «Асоль» зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 20.08.93р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, код субєкта господарювання ЄДРПОУ 20937967 ( т.1 а.с.69).

Позивач перебуває на обліку ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Згідно з довідкою АА №575801 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ППФ «Асоль»: є 41.20-будівництво житлових і нежитлових будівель, 41.10-організація будівництва будівель, 49.41- вантажний автомобільний транспорт, 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна, 71.12-діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 81.10-комплексне обслуговування обєктів (т.1 а.с.68).

Відповідач на підставі направлень здійснив документальну планову виїзну документальну перевірку ППФ «Асоль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 04.01.2017 року № 1/15-32-14-03/209396 (т.1 а.с.8-47) згідно з висновками якого позивач порушив вимоги ПК України а саме:

-п.44.1 ст.44, п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185 п.198.3 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 435000 грн.;

-ст.51, п.176.2 ст.176 ПК України та в порушення наказу МДЗ України від 21.01.2014 №49 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку», а саме підприємством у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) включені відомості з недостовірними даними щодо графи 3 «Сума виплаченого доходу» та графи 4 «Сума перерахованого податку», не надання відомостей про суми поворотної фінансової допомоги за ознакою «» 153;

-п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266, п.п. 266.3.1 п.п.266.3.3 п.266.3 ст.266, п.266.5 ст.266 ПК України в наслідок чого донараховано податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 4625,73 в т.ч. 2015 рік 1471,75 грн. та 2016 рік 3207,98 грн.;

-п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України, ППФ «Асоль» за місцезнаходженням обєкта оподаткування не надано Податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік та на 2016 рік .

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 24.01.2017 року, яким збільшив суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 435000,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 217500,00 грн. (т.1 а.с.48).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі Податковий кодекс України).

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України податковий кредит до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що за змістом наведених правових норм право на формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала в тому, що ППФ «Асоль» завищило податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами виключно на підставі інформації, що міститься в базах даних ДПІ. Тобто, відповідач посилається на неможливість підтвердження здійснення операцій з ТОВ «Траст ОСОБА_1», ТОВ «Захер» та ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» у звязку з відсутністю у них майна, трудових та інших можливостей на здійснення господарської діяльності.

З огляду на матеріали справи, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області ППФ «Асоль» надала дозвіл на виконання будівельних робіт №115 від 11.02.2009 року: будівництво 6-ти секційного 16-ти поверхового житлового будинку з вбудовано прибудованими приміщеннями магазину, кафе, паркінгу по вул. М. Говорова, 8 у м. Одеса (на території військового містечка №5) (т.1 а.с.108).

Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що з метою виконання загальнобудівельних робіт у вказаному житловому будинку позивач на умовах договору підряду залучив ТОВ «Траст ОСОБА_1», ТОВ «Захер», ТОВ «Інвест Проджект ЛТД».

03.08. 2015 року між позивачем та ТОВ «Захер» укладений договір підряду № 3-08/15. Згідно з умовами договору підрядник приймає на себе виконання загально будівельних робіт на будівництві житлового будинку за адресою м. Одеса, вул. М. Говорова,8. (т.1 а.с.118-120).

Пунктом 2.1 договору визначено договірну ціну робіт в розмірі 8 000 000,00 грн. Однак, додатковою угодою №1 від 31.08. 2015 року до договору підряду було зменшено ціну договору та викладено в новій редакції, згідно якої ціна робіт склала 1 000 000,00 грн. Сторонами було погоджено договірну ціну та зведений кошторисний розрахунок вартість обєкта будівництва житлового будинку по вул. М. Говорова,8 м. Одеса (загально будівельні роботи паркінга та секцій 1-6) (т.1 а.с.121-126).

За результатами виконаних робіт сторонами було підписано акти виконаних робіт за жовтень 2015 року та грудень 2015 року. Позивач здійснив оплату за виконані роботи, що підтверджується банківською випискою. На виконання вимог п.201.1 ст.201 ПК України ТОВ «Захер» виписало податкові накладні № 12 від 13.08.2015 року, №11 від 13.08.2015 року, №10 від 13.08.2015 року (т.1 а.с. 127-137).

02.02.2015 року позивач уклав договір підряду №02/02/15 з ТОВ «Інвест Проджект ЛТД». Згідно з умовами договору підрядник приймає на себе виконання загально будівельних робіт на будівництві житлового будинку за адресою м. Одеса, вул. М. Говорова,8. Підрядник зобовязується своєчасно виконати передбачені договором роботи в обсязі і в строки, встановлені графіком виробництва будівельно-монтажних робіт, своїми або залученими силами, згідно з наданої замовником затвердженою проектно-кошторисною документацією відповідно до діючих стандартів ГОСТів, ТУ та ДБН.1.1-1-2000, здати вказані роботи у порядку встановленим будівельним нормам та правилам (т.1 а.с.138-141).

Сторонами було погоджено договірну ціну та зведений кошторисний розрахунок вартість обєкта будівництва житлового будинку по вул. М. Говорова,8 м. Одеса. За результатами виконання робіт сторонами було підписано акти виконаних робіт за березень 2015 року та червень 2015 року. Позивач здійснив оплату за виконані роботи, що підтверджується банківською випискою. Також на виконання вимог п.201.1 ст.201 ПК України ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» було виписано податкові накладні №19 від 29.05.2015 року, №53 від 26.02.2015 року, №38 від 20.02.2015 року, №10 від 25.03.2015 року (т.1 а.с.142-160).

20.04.2015 року позивач уклав договір підряду № 20/01 з ТОВ «Траст ОСОБА_1». Згідно з умовами договору підрядник зобовязується виконати роботи згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та передати їх замовнику у встановлений термін. Замовник зобовязується надати підряднику майданчик і повністю оплатити вартість виконаних робіт у порядку та розмірах передбачених договором (т.1 а.с.161-164).

Сторонами було погоджено дозвільну ціну та зведений кошторисний розрахунок вартість обєкта будівництва житлового будинку по вул. М. Говорова,8 в м. Одеса. За результатами виконаних робіт сторонами було підписано акт виконаних робіт за липень 2015 року. Позивач здійснив оплату за виконанні роботи, що підтверджується банківською випискою. Також на виконання вимог п.201.1 ст.201 ПК України ТОВ «Траст ОСОБА_1 було виписано податкові накладні №30 від 27.04.2015 року, №20 від 19.05.2015 року, №54 від 23.06.2015 року, №10 від 25.03.2015 року (т.1165-178).

За умовами вищевказаних договорів роботи підрядники мають виконуватися з матеріалів замовника. З огляду на матеріали справи вбачається, що позивач закупівлю відповідних товарів здійснював на підставі договорів, або рахунків фактур, а саме:

-ТОВ «Во-сток» договір №37/1 від 01.10.2014 року (бетон) (т.1 а.с.185-191) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.1 а.с.192-250, т.2 а.с.1-21);

-ТОВ «Стройкераміка» договір №0103-14 від 01.03.2014 року (цегла, кеаміка) (т.2 а.с.23-26) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.2 а.с.27-44);

-ПП «Сонант» договір №Од-2015/68 (штукатурна суміш, суміш клейова (т.2 а.с.45-46) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.2 а.с.47-60)

-ТОВ «Перший дім» (рахунки-фактури) праймер бітумний, рулонний матеріал в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.2 а.с.61-77);

-ПП «Сікомсервіс-інвестком» (рахунки-фактури) (гідро ізолююча суміш, клейова суміш для плитки) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.2 а.с.78-100);

-ТОВ «Екогрін-Інвест» договір купівлі-продажу №07/0615 від 02.06.2015 року (портландцемент) (т.2 а.с.101-104) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.2 105-126);

-ТОВ «Крафт» договір купівлі-продажу №27 від 01.01.2013 року (арматура) (т.2 а.с.127-127) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.2 а.с.129-231);

-ТОВ «Кераміт» поставку гравія керамзітового в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів товарно транспортні накладні (т.2 а.с.232-241);

-ПАТ «Торгова компанія «Барвінок» договір поставки №2014-075 від 31.12.2014 року (плитка) (т.2 а.с.242-244) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.1 а.с.245-250, т.3 а.с.1-13);

-ТОВ «Одеський завод залізобетонних виробів» договір поставки №б/н від 11.10.2014 року (заповнювач легкий);

-ТОВ «Укрграніт Груп» договір поставки №16-УГГ від 09.08.2013 (пісок) (т.3 а.с.14-20) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.3 а.с.21-121);

-ПП «Стройснаб-СМ» договір поставки №050115 від 05.01.2015 року (уат-спіріт, ґрунтовка, пензель, клей, валик, фарба, бур тощо) (т.3 а.с.122-124) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.3 а.с.125-244);

-ПП «Реалбуд-2007» договір поставки №6 від 18.01.2015 року (електроди, цвяхи) (т.3 а.с245-247) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т. 3 а.с.245-250, т.4 а.с.1-22) ;

-ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Мастер» договір поставки №168/14 від 26.08.2016 року (гіпсова суміш) (т.4 а.с.23-24) в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.4 а.с.25-70);

-ПП «ВКФ «Альфа-Грант» договір поставки №011103 від 01.11.2015 року (цегла, газобетон, клей для газобету) (т.4 а.с.71-72), в підтвердження здійснення господарських операцій надані видаткові накладні, податкові накладні, реєстр платіжних документів (т.4 а.с.73-141).

Отже суд прийняв до уваги наявність первинних документів позивача з його контрагентами.

При цьому суд зауважує, що ППФ «Асоль» були вчинені всі необхідні дії, які підтверджують правомірне формування податкового кредиту, починаючи з укладання договорів, оформлення податкових накладних та видаткових накладних, підписання без зауважень актів прийому-передачі до проведення оплати за надані послуги.

Відповідач дійшов висновку , що позивач завищив податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами виключно на підставі інформації, що міститься в базах даних ДПІ. В обґрунтування відсутності реального здійснення господарських операцій контролюючий орган вказує, що кількість необхідних працівників для виконання робіт становить 72 працівники. При цьому не наведено конкретного розрахунку (формули), нормативно-правового акту на підставі якого було здійснено такі висновки.

Крім того, чинне законодавство не вимагає використання праці тільки штатних працівників, а допускає укладення цивільних договорів для здійснення будь-яких робіт та надання послуг. Тому висновки викладені в акті перевірки про те, що ТОВ «Траст ОСОБА_1», ТОВ «Захер», ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» не мало фізичної можливості виконати договірні зобовязання, є припущеннями перевіряючи, а не достовірно встановленим фактом.

Також в ході перевірки перевіряючим інформація про залучення позивача контрагентами робітників не витребовувалася, та крім того суд зауважує, що відповідно до положень ст.61 Конституції України, в Україні визнана та діє індивідуальна відповідальність, тобто ППФ «Асоль» не може нести відповідальність за дії контрагентів по ланцюгу постачання.

Тобто не сплачена чи не задекларована контрагентами своїх податкових зобовязань не можуть впливати на структуру податкового кредиту та витрат ППФ «Асоль», чинне законодавство України не зобовязує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність податкової звітності контрагентів-постачальників відповідно до угод та господарських операцій.

У разі порушення платником податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах свої компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обовязковими до виконання відносно таких платників.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність як за фактичну або ймовірну несплату податків його контрагентів так і за можливу недостовірність сум поставок товарів, зазначених в податкових деклараціях.

Також суд зауважує, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, які б свідчили про наявність факту порушення податкового законодавства чи відсутність обовязкових реквізитів в первинних документах, які передбачені законодавством.

Відповідач продовж судового розгляду справи не надавав доказів та не довів суду правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач протиправно всупереч норм податкового законодавства застосував до позивача заходи відповідальності, а саме збільшив податкові зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 435 000,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 217 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення шляхом скасування податкового повідомлення-рішення №0000971403 від 24.01.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, ПК України ст. ст. 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 24.01.2017 року.

3. Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства фірми «Асоль» (код ЄДРПОУ 20937967) судовий збір у розмірі 9 787 (девять тисяч сімсот вісімдесят сім),50 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.Я. Бойко