Постанова № 67527010, 27.06.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/237/17Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Скорика С.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія"до відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постановиВ С Т А Н О В И В:

09.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" (надалі ТОВ ВКК "Арія", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі Шевченківський ВДВС м. Полтава, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить (з урахуванням уточнень позовних вимог, зазначених у судовому засіданні 27.06.2017):

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського ВДВС м. Полтава від 18.01.2017 про арешт майна боржника ВП № 52980399.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 18.02.2017 ТОВ ВКК "Арія" отримало постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2016 ВП № 52980399, якою відкрито виконавче провадження на підставі постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області (надалі Департамент ДАБІ у Полтавській області) № П36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 про стягнення з ТОВ ВВК "Арія" штрафу на користь держави у розмірі 130500,00 грн. Водночас, за твердженням позивача, постанова Департаменту ДАБІ у Полтавській області № П36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 на дату прийняття оскаржуваної постанови не набрала законної сили, тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2017 про арешт майна підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала. У письмових поясненнях відповідач зазначив щодо правомірності відкриття виконавчого провадження ВП № 52980399, оскільки при відкритті виконавчого провадження встановлено, що виконавчий документ постанова Департаменту ДАБІ у Полтавській області № П36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 відповідає вимогам законодавства. Також відповідач зазначив, що 18.01.2017 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника ТОВ ВКК "Арія" відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження"/1. а.с. 237-239/.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2016 Департаментом ДАБІ у Полтавській області направлено до Шевченківського ВДВС м. Полтава постанову № П36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 для примусового виконання /т. 1 а.с. 146/.

13.12.2016 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Полтава прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52980399 з примусового виконання постанови № П36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 /т. 1 а.с. 152/.

18.01.2017 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Полтава, керуючись статтями 18, 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження", розділом VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень прийнято постанову про арешт майна боржника ВП № 52980399, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ ВКК "Арія" /т. 1 а.с. 175а/.

Позивач, не погоджуючись із прийняттям зазначеної постанови, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі Закон № 1404-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Статтею 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, а саме зазначено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, імя, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк предявлення рішення до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк предявлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обовязковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ предявлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2016 Департаментом ДАБІ у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № П36-16-ю/1016-6.2, у якій зазначено: визнати ТОВ ВКК "Арія" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у розмірі 130500,00 грн /т.1 а.с. 148-150/.

Суд звертає увагу на те, що матеріали адміністративної справи містять копію постанови Департаменту ДАБІ у Полтавській області № П36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016, яка подана Департаментом ДАБІ у Полтавській області до відповідача для примусового виконання. Так, у постанові Департаменту ДАБІ у Полтавській області № П36-16-ю/1016-6.2 від 03.10.2016 вказано дату набрання законної сили виконавчим документом, а саме: 18.10.2016 /а.с. 150/.

Крім того, суд зазначає те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52980399 від 13.12.2016 є чинною.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частинами першою та другою статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (абзац другий частини другої статті 56 Закону № 1404-VIII).

У ході судового розгляду справи встановлено, що державним виконавцем здійснено запити з метою виявлення майна боржника ТОВ ВКК "Арія", зазначене також підтверджується наявними у матеріалах справи відповідями на запити /т. 1 а.с. 162-173/.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Полтава прийнято постанову про арешт майна боржника від 18.01.2017 ВП № 52980399 з метою забезпечення примусового виконання постанови від 03.10.2016 № П36-16-ю/1016-6.2 Департаменту ДАБІ у Полтавській області та відповідно до положень Закону № 1404-VIII.

Доводи позивача щодо набрання/ненабрання чинності постановою ДАБІ у Полтавській області від 03.10.2016 № П36-16-ю/1016-6.2 на дату звернення до відповідача не розглядаються судом, оскільки предметом позову у цій адміністративній справі є відповідне рішення Шевченківського ВДВС м. Полтава, а не дії та/або рішення Департаменту ДАБІ у Полтавській області.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, матеріалами у справі підтверджується, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії "Арія" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03.07.2017.

СуддяТ.С. Канигіна