Ухвала суду № 67526875, 27.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2772/17

У Х В А Л А

27 червня 2017 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:Самойлюк Г.П.,

при секретарі:Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про зобовязання Генеральної прокуратури України вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування повідомлення № 154/4/1623ов від 13.02.2017 р. про звільнення особи.

27.06.2017р. (вхід. № 18464/17) від позивача надійшла заява, в якій останній просив: зобовязати Генеральну прокуратуру України внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань з підстави вчинення правопорушень, що мають ознаки злочину, передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України; зобовязати Генеральну прокуратуру України невідкладно розпочати досудове розслідування у формі попереднього слідства, з підстави вчинення правопорушень, що мають ознаки складу злочину, передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що 12.08.2016р. щодо нього розпочато перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади». При цьому звертається увага, що повідомлення відповідача № 154/4/1623ов від 13.02.2017р., направлене до Міністерства юстиції України суперечить Довідці про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади». На думку позивача, внаслідок завідомо неправдивого офіційного документа - повідомлення відповідача № 154/4/1623ов від 13.02.2017р., до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» стосовно нього внесено відомості про результати перевірки з висновком, що протягом 10 років на нього поширюється заборона, передбачена ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади». Відтак, позивач вважає, що посадовими особами відповідача скоєно кримінальне правопорушення, передбачене статтею 366 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні позивач підтримав вказану заяву та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення заяви заперечував.

Розглянувши заяву позивача про зобовязання Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, провести досудове розслідування, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, суб'єкт владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України це орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних відносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, та, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна; рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.

Таким чином, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

Як встановлено судом та зазначено позивачем в судовому засіданні, заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення ним у встановленому порядку не подавалось. Будь-які рішення, дії чи бездіяльність Генеральної прокуратури України не є предметом розгляду в межах даної справи.

Згідно ч.ч.1-3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.05.2001 року №6-рп/2001 правосуддя України здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України. Цим рішенням Конституційного Суду України кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу-підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України. Згідно з п. 4.2 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001р. правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорам відповідно до процесуального законодавства України.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 груднями року у справі № 19-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 про офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони право і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. В цьому ж рішенні Конституційний Суд наголосив, що здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

За правилами вказаних норм КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Водночас заява позивача містить вимоги про зобовязання Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, провести досудове розслідування та не відповідає вищенаведеним приписам чинного законодавства.

Відтак, зазначена заява позивача не стосується предмету спору, що наразі розглядається судом, судом ще не розпочато розгляду справи по суті, розгляд заяви не віднесено до компетенції адміністративного суду, в звязку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 17, 133, 160, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про зобовязання Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, провести досудове розслідування, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.06.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк