Постанова № 67526374, 26.06.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 р. Справа № 804/3528/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Южспецконструкція» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14 лютого 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання на суму 3 145 380,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14 лютого 2017 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання на загальну суму 3 361 278,5 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14 лютого 2017 року № НОМЕР_3, яким застосовано штраф на загальну суму 131 219,77 грн.;

- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южспецконструкція» (ЄДРПОУ 32233232) сплачений судовий збір в розмірі 99 568,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 10.01.2017 №20/04-36-14-01/32233232, (далі - Акт перевірки), яким встановлені порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2014 рік на суму 1 780 841 грн.; п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2015 2016 рр. на загальну суму 548 762 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 096 920 грн.; п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних та незареєстрованої суми ПДВ. На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 14.02.2017 року форми «Р» №0001361401, форми «Р» №0001351401, форми «Н» №0001331401. За твердженням позивача, збільшення податкового зобовязання та нарахування штрафних санкцій відповідачем у даному випадку є цілком необґрунтованими, оскільки факти зазначені в Акті перевірки не відповідають дійсності, а тому не могли слугувати підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судове засідання призначене на 29.06.2017 р. представник позивача не зявився та подав клопотання про розгляд справи за відсутності представників позивача.

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначено, що згідно з ЄРПН не встановлено підприємств субпідрядників, які б могли надавати вказані в документах будівельно-монтажні роботи; не простежується придбання постачальниками послуг та товарів, необхідних для здійснення будівельно-монтажних робіт та виконання умов договорів укладених з позивачем; на первинних документах відсутні обовязкові реквізити, які повинні бути; у контрагентів позивача відсутні основні фонди, залишки товарно-матеріальних цінностей, складські приміщення та недостатня кількість трудових ресурсів; у контрагентів позивача наявні ознаки фіктивності, у звязку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Южспецконструція» зареєстроване 12.11.2003 р. та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В період з 21.11.2016 по 29.012.2016 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Южспецконструкція» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016. Вказана перевірка проведена відповідно до наказів ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 1136 від 03.11.2016, № 1351 від 15.12.2016, на підставі п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання.

За результатами даної перевірки, складено Акт перевірки № 20/04-36-14-01/32233232 від 10.01.2017.

За висновками акта №20/04-36-14-01/32233232 від 10.01.2017 року встановлено порушення п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2014 рік на суму 1 780 841 грн.; п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2015 2016 рр. на загальну суму 548 762 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 096 920 грн.; п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних та незареєстрованої суми ПДВ.

Враховуючи виявлені порушення, ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акта перевірки від 10.01.2017 №20/04-36-14-01/32233232 винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 14.02.2017 №0001361401, яким ТОВ «Южспецконструкція» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 145 380,00 грн., з яких за податковими зобовязаннями 2 096 920,00 грн., за штрафними санкціями 1 048 460,00 грн.;

- від 14.02.2017 №0001351401, яким ТОВ «Южспецконструкція» збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 361 278,5 грн., з яких за податковими зобовязаннями 2 309 603,00 грн., за штрафними санкціями 1 051 675,50 грн;

- від 14.02.2017 №0001331401, яким ТОВ «Южспецконструкція» збільшено суму грошового зобовязання за штрафними санкціями на загальну суму 131 219,77 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Южспецконструкція» оскаржено прийняті рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.04.2017 р. № 9267/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ТОВ «Южспецконструкція» на податкові повідомлення рішення від 14.02.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 залишено без задоволення, а повідомлення-рішення без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що для цілей визначення об'єкта оподаткування господарські операції мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають їх реальність та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Венцедор Компані» 03.01.2014 укладено договір підряду № 03/01-14, сума договору 1 373 520,00 грн. За умовами договору ТОВ «Венцедор Компані» зобовязується виконати роботи, а позивач повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку визначеному договором.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Венцедор Компані» на адресу ТОВ «Южспецконструкція» було виписано податкову накладну №42 та довідку про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) від 27.02.2014. Також, 27.01.2014 сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в).

Роботи були оплачені позивачем на користь ТОВ «Венцедор Компані» на загальну суму 228 920,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Враховуючи, що роботи по договору № 03/01-14 були виконані та оплачені то позивач обґрунтовано включив ПДВ у сумі 228 920,00 грн. до складу податкового кредиту по операціям з придбання послуг у ТОВ «Венцедор Компані» в січні 2014.

01.02.2014 та 01.07.2014 між ТОВ «Южспецконструкція» (замовник) та ТОВ «Даммара» (підрядник) було укладено договори підряду № 714 та № 715, сума договорів з ПДВ 2 457 904,30 грн. та 412 336,04 грн. відповідно.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Даммара» на адресу ТОВ «Южспецконструкція» було виписано податкові накладні №315 і №316 та довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) за червень 2014 на суми 2 457 904,30 грн. та 412 336,04 грн. Також, 31.07.2014 сторонами були підписані акти приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) за червень - акт №1 від 31.07.2014 на суму 412 336,04 грн.; акти №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 від 31.07.2014 на суму 2 457 904,30 грн.

Враховуючи, що роботи по договорам № 714 та № 715 були виконані та оплачені, то позивач обґрунтовано включив ПДВ у сумі 478 373,00 грн. до складу податкового кредиту по операціям з придбання послуг у ТОВ «Даммара» в липні 2014.

Між ТОВ «Южспецконструкція» (замовник) та ТОВ «Маестро Груп» (підрядник) було укладено договори підряду - № 18Д від 20.05.2014, № 12П від 22.05.2014, № 28О від 01.06.2014, № 32П від 01.08.2014, № 41Б від 01.09.2014, № 01/04 від 01.04.2015.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Маестро Груп» на адресу ТОВ «Южспецконструкція» було виписано 25 актів приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в), на загальну суму 8 168 790,66 грн., в тому числі за грудень 2014 6 962 753,75 грн. з ПДВ, за травень 2015 1 206 036,91 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов зазначених договорів на адресу ТОВ «Южспецконструкція» підприємством ТОВ «Маестро Груп» були виписані 6 податкових накладних на суму 8 168 790,66 грн., 5 накладних №№ 34, 35, 37, 38, 39 за грудень на суму 6 962 753,75 грн. і накладна № 13 за травень 2015 на суму 1 206 036,91 грн.

ТОВ «Южспецконструкція» на виконання договорів було здійснене перерахування коштів на ТОВ «Маестро Груп» у сумі 2 337 971,24 грн., в тому числі ПДВ в сумі 389 661,87 грн.

Враховуючи, що роботи по договорам № 18Д від 20.05.2014, № 12П від 22.05.2014, № 28О від 01.06.2014, № 32П від 01.08.2014, № 41Б від 01.09.2014, № 01/04 від 01.04.2015 були виконані та частково оплачені, то позивач обґрунтовано включив ПДВ у сумі 1 361 465,00 грн. до складу податкового кредиту по операціям з придбання послуг у ТОВ «Маестро Груп» в грудні 2014, травні 2015.

01.10.2014 між ТОВ «Южспецконструкція» (замовник) та ТОВ «ТОП ОСОБА_2» (підрядник) було укладено договір підряду № 37, сума договору з ПДВ 440 000,00 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ТОП ОСОБА_2» на адресу ТОВ «Южспецконструкція» було виписано податкову накладну № 228004 та довідку про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) від 28.02.2015 на суму 168 974,66 грн. Також, у лютому сторонами було підписано 14 актів приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) на загальну суму 168 974,66 грн.

Враховуючи, що виконані роботи по договору підряду № 37 були виконані та оплачені, то позивач обґрунтовано включив ПДВ у сумі 28 162,43 грн. до складу податкового кредиту по операціям з придбання послуг у ТОВ «ТОП ОСОБА_2» в лютому 2015.

Зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Окрім зазначеного висновки акта від 10.01.2017 та винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.02.2017 спростовуються постановою про закриття кримінального провадження від 07.02.2017 та висновком Дніпропетровського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 6/11.1/2500 від 11.01.2017.

За результатами судово-економічної експертизи документально підтверджуються операції, відображені ТОВ «Южспецконструкція» по взаємовідносинам:

- з ТОВ «Даммара», а саме, загально будівельні роботи за липень 2014 на загальну суму 2 870 240,35 грн., податковий кредит з ПДВ, що підтверджено наявними податковими накладними, становить 478 373,39 грн.

- з ТОВ «Маестро Груп», а саме, будівельні роботи за грудень 2014, травень 2015 на загальну суму 8 168 790,66 грн., податковий кредит з ПДВ, що підтверджено наявними податковими накладними, становить 1 361 465,00 грн.

- з ТОВ «ТОП ОСОБА_2», а саме, будівельні роботи за лютий 2015 на загальну суму 168 974,68 грн., податковий кредит з ПДВ, що підтверджено наявною податковою накладною, становить 28 162,00 грн.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту, а також реальності господарських операцій з контрагентами, за взаємовідносинами з якими сформовані суми податкового кредиту ТОВ «Венцедор Компані», ТОВ «Даммара», ТОВ «Маестро Груп», ТОВ «ТОП ОСОБА_2», ТОВ «ТД ОСОБА_3», ТОВ «ЦКС Інжиніринг», ТОВ «Днепротехноком» позивачем надані наступні документи первинного обліку, копії яких залучені до матеріалів справи: договори, додаткові угоди до договорів, специфікації до договорів, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, довідки про вартість робіт, договірні ціни, податкові накладні.

Судовим оглядом наданих перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід вказати, що окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Одночасно суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог, не було також надано до суду доказів на які йде посилання контролюючим органом в Акті перевірки про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства по взаємовідносинам з контрагентами.

Зазначаючи про відсутність реального факту придбання товарів та послуг у вище наведених контрагентів ТОВ «Южспецконструкція» відповідачем не враховано наступне.

По-перше, згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

По-друге, правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення посилається на податкову інформацію відносно контрагентів позивача.

Однак, суд вважає безпідставними посилання відповідача на такі дані, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презумується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Стосовно заниження ТОВ «Южспецконструкція» податку на прибуток підприємства слід зазначити таке.

Матеріалами справи підтверджується, що по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД ОСОБА_3» суму 443 687 грн. було віднесено до незавершеного виробництва. Також, до незавершеного виробництва були віднесені суми 1 144 600 грн. (січень 2014, ТОВ «Венцедор Компані») та 140 812,23 грн. (лютий 2015, ТОВ «ТОП ОСОБА_2»).

Оскільки господарські операції по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Маестро Груп» і ТОВ «Даммара», реально здійснювались, то цілком обґрунтовано суми у розмірі 5 802 295,00 грн. та 2 391 867,00 грн. позивачем включались до складу витрат у 2014.

Стосовно віднесення витрат по зобов'язанням позивача з ТОВ «Маестро Груп» і ТОВ «ТОП ОСОБА_2» до витрат господарської діяльності - єдиною підставою для висновків Відповідача щодо заниження податку на прибуток підприємства за 2015 рік зазначено позицію контролюючого органу про те, що операції Позивача з контрагентами ТОВ «Маестро Груп» і ТОВ «ТОП ОСОБА_2» є нереальними.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обовязку платників податків одержувачів послуг/товарів вимагати від контрагентів будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Окрім викладеного, акт перевірки не містить даних про ліквідацію підприємств у періодах, які перевірялися, їх виключення з ЄДРПОУ, чи про те, що установчі документи, свідоцтво про реєстрацію їх як платників ПДВ та свідоцтво про державну реєстрацію були визнані недійсними на момент здійснення господарських операцій.

Тобто, суд приходить до висновку, що суму заборгованості за договорами підряду з ТОВ «Маестро Груп» і ТОВ «ТОП ОСОБА_2», ТОВ «Южспецконструкція» правомірно не було включено до складу валового доходу.

Стосовно віднесення витрат по зобов'язанням позивача з ТОВ «ЦКС Інжиніринг» і ТОВ «Днепротехноком» - в договорах поставки з зазначеними контрагентами було вказано строк дії договору, а саме договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) Сторонами та діє терміном на 1 рік, але у будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобовязань за цим договором.

Період включення кредиторської заборгованості до складу доходу платника податку це той звітний період, у якому минув строк позовної давності (п. 292.6 ПКУ). Хоча загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). За домовленістю сторін термін позовної давності може бути збільшено (ст. 259 ЦКУ).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦКУ - за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до статей 261 та 530 ЦКУ, позовну давність належить відлічувати від зазначеного терміну оплати товару, вказаного у договорі.

В звязку з тим, що строк позовної давності по договорам з ТОВ «ЦКС Інжинірінг» та ТОВ «Днепротехноком» ще не закінчився, то і період включення до складу доходу платником податку не настав. Вказане дало підставу не вважати заборгованість по зазначеним договорам безнадійною.

У відповідності до п.п. 14.1.11. п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до п. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до п. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки.

З аналізу наведених норм цивільного законодавства випливає, що відлік строку позовної давності починається з моменту виникнення у кредитора права пред'явлення боржнику вимоги про виконання зобов'язання - сплату боргу.

Згідно з абз. 5 пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, - це безповоротна фінансова допомога.

Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

За правилами ведення бухгалтерського обліку, а саме: Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, вартість списаної безнадійної кредиторської заборгованості платника податку на прибуток включається до складу інших доходів, дата відображення доходів - звітний податковий період, на який припадає закінчення терміну позовної давності кредиторської заборгованості.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток викладено в статті 134 ПК України, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не дано визначення безнадійної або простроченої кредиторської заборгованості.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон № 996) зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за №860/4153, визначено, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №11 «Зобов'язання», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (далі - П(С)БО №11).

Відповідно до вимог п.5 П(С)БО №11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою ведення бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на: довгострокові та поточні.(п.6 П(С)БО №11).

Поточні зобов'язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці та інші (п.11 П(С)БО №11).

Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Зокрема, згідно статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Одночасно, відповідно до статті 10 Закону № 996, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Тобто, сума витрат по отриманій від ТОВ «ЦКС Інжиніринг» і ТОВ «Днепротехноком» продукції станом на час здійснення перевірки не набула ознак та статусу безповоротної фінансової допомоги, а тому визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за господарськими операціями з ТОВ «ЦКС Інжиніринг» і ТОВ «Днепротехноком» є передчасним. Тому, суму заборгованості за договорами поставки № 882 від 18.09.2012, № 1346 від 17.04.2013, № 1135/1 від 22.03.2013 з ТОВ «ЦКС Інжинірінг» та № 0706-13 від 07.06.2013 з ТОВ «Днепротехноком» ТОВ «Южспецконструкція» правомірно не було включено до складу валового доходу.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит та формування валових витрат за спірними операціями з ТОВ «Венцедор Компані», ТОВ «Даммара», ТОВ «Маестро Груп», ТОВ «ТОП ОСОБА_2», ТОВ «ТД ОСОБА_3», ТОВ «ЦКС Інжиніринг», ТОВ «Днепротехноком». Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які на час їх видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Отже, матеріали справи не містять доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, як не доведено і факту наявності порушення позивачем положень п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Южспецконструкція» занижено податок на прибуток, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Южспецконструкція» занижено податок на додану вартість, про яке зазначено у висновку акту перевірки.

Стосовно порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України, за яке застосовано штраф на суму 131 219,77 грн.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення обовязкових реквізитів податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обовязку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період.

З положень 201.10 ст. 201 ПКУ вбачається, що відсутність факту реєстрації в ЄРПН податкової накладної або порушення строків такої реєстрації не є підставою для не відображення суми ПДВ за такими податковими накладними у податкових зобовязаннях відповідного звітного періоду. Оскільки відсутність факту реєстрації податкової накладної за умови відображення сум ПДВ за такою податковою накладною у податкових зобовязаннях (розділ І податкової декларації з ПДВ) звітного податкового періоду не впливає на декларування платниками податку податкових зобовязань з ПДВ за відповідний звітний період, то порушення строку реєстрації податкових накладних в ЄРПН не буде порушенням порядку ведення податкового обліку.

Обовязок дотримуватися порядку застосування штрафних санкцій, передбаченого статтею 120№ ПКУ, є частиною повноважень контролюючого органу і частиною зазначеної норми законодавства. Цей обовязок був скасований Законом від 29.12.2015 № 909-ІІІV з 1 січня 2016 року. Тобто повноваження контролюючого органу розширилися, адже раніше вони були обмежені зазначеним порядком.

Розширені повноваження надають можливість притягати до відповідальності тих платників ПДВ, які за умови існування вимоги дотримуватися затвердженого Мінфіном порядку відповідальності не несли б. Отже, скасування вимоги дотримання контролюючим органом порядку застосування штрафних санкцій погіршує правове становище платника податку та розширює можливість притягнення його до відповідальності.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на таких принципах, як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, та презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На підставі зазначеного, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.02.2017 № НОМЕР_3 за порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України підлягає скасуванню.

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами так і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких умов, податкові повідомлення - рішення від 14.02.2017 р. №0001361401, №0001351401, №0001331401є такими, що прийняті податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись 11, 14, 69-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Южспецконструкція» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14 лютого 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання на суму 3 145 380,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14 лютого 2017 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання на загальну суму 3 361 278,5 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14 лютого 2017 року № НОМЕР_3, яким застосовано штраф на загальну суму 131 219,77 грн.;

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южспецконструкція» (ЄДРПОУ 32233232) сплачений судовий збір в розмірі 99 568,17 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1