Рішення № 67522593, 30.05.2017, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3408/16-ц

Провадження № 2/311/244/2017

30.05.2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10025,52 грн. за кредитним договором №б/н від 16.12.2010 року, а також судові витрати у розмірі 1378,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16 грудня 2010 року позичальник ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 14000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 25 грудня 2015 року ОСОБА_2Б помер. Позивачем 23 травня 2016 року була направлена претензія кредитора до Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області. 14 липня 2016 року отримано відповідь Василівської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк». 02 серпня 2016 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно з яким позивач предявив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 16 грудня 2010 року становить 10025,52 грн., яка складається із: тіло кредиту 17395,66 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 3261,20 грн., з них внесено коштів на погашення заборгованості в сумі 10631,34 грн.. До теперішнього часу заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 грудня 2010 року у добровільному порядку не погашена, тому позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

В судове засідання представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Проте до суду надійшла заява, в якій представник позивача просить розглянути справу у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с.62).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано, проте на адресу суду подана заява, в якій відповідач ОСОБА_1 просить розглянути справу у її відсутність, раніше надані заперечення підтримує у повному обсязі та відповідно до долучені до матеріалів цивільної справи заперечень відповідачка ОСОБА_1 посилається на те, що 25.12.2015 року помер її чоловік ОСОБА_2, після смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається з 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 319063, виданого Дніпрорудненською міською радою 15.12.2008 року. Іншого спадкового майна після смерті ОСОБА_2 немає. На момент смерті чоловіка у вказаній спадковій квартирі були зареєстровані та постійно мешкали члени їх родини: вона, троє їх дітей та двоє неповнолітніх онуків. Заповіту померлий не залишив і ніхто зі спадкоємців першої черги при спадкуванні за законом від спадщини не відмовлявся. До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини вона не зверталась, однак фактично вступила у спадок після смерті чоловіка ОСОБА_2 і її частка спадкового майна складає 1/6 частину від 1/6 частини квартири, яка належала спадкодавцеві. Від своїх зобовязань вона не відмовлялась та систематично, починаючи з моменту смерті чоловіка (з грудня 2015 року) сплачувала частками заборгованість за кредитним договором. На теперішній час вона сплатила суму боргу більше ніж 3000,00 грн., а тому вважає, що свої зобовязання перед позивачем вона виконала, тому проти задоволення позовних вимог заперечує та просить в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити (а.с.84-85, 93-94).

Дослідивши письмові матеріали справи та надані сторонами докази на обґрунтування заявлених позовних вимог та на обґрунтування заперечень проти позову, всебічно та повно зясувавши обставини справи, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.ст.58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.1,2 ст.12 ЦК України кожна особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 16 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №б/н від 16.12.2010 року, відповідно до умов якого позичальник ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 14000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно умов укладеного договору, кредитний Договір складається із: заяви позичальника, умов та Правил надання банківських послуг.

При оформлені кредитної картки відповідач був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві та погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами (а.с.10, 11-46).

29 грудня 2015 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, за актовим записом №48, серії 1-ЖС № 341950, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.48).

Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2ст. 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1ст.1049 ЦК Українипозичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.1ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1ст.1056-1 ЦК Українирозмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст.610,612 ЦК Українипорушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

На виконання умов договору позивач здійснив видачу кредитних коштів позичальнику в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед позичальником за договором.

Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1ст.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно дост.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, в порушення умов кредитного договору № б/н від 16.12.2010 року позичальник ОСОБА_2 не виконав належним чином зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ними, у звязку з чим виникла прострочена заборгованість, що згідно вимогст.610 ЦК України, є порушенням зобов'язань.

Відповідно до положень ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.2 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до положень ст.1281 ЦК спадкоємці зобовязані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України, у звязку зі смертю боржника припиняються лише ті зобовязання, які нерозривно повязані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обовязки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм вбачається, що у разі смерті фізичної особи, боржника за зобовязаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обовязки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника за зобовязанням.

Разом з тим, відповідно до ст.1297 ЦК України, згідно якої спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Зокрема, згідно ст.1299 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України, кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

На виконання вимог вищезазначеної норми Закону, 14 травня 2016 року кредитором ПАТ КБ «ПриватБанк», позивачем по справі, була направлена претензія кредитора до Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області та предявлені вимоги до спадкоємців, направивши на адресу нотаріальної контори заяву-претензію за вих..№SAMDN50000039104091 від 14.05.2016 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.51-52).

10 червня 2016 року Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» направлено відповідь, яка 14.07.2016 року отримана ПАТ КБ «ПриватБанк» та в якій повідомлено про заведення державною нотаріальною конторою спадкової справи за № 86/2016 після смерті ОСОБА_2 та зазначено, що до нотаріальної контори спадкоємці за законом та/або за заповітом не звертались, свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 не видавались (а.с.51-52 зворот).

Як вбачається з витребуваної судом спадкової справи за № 86/2016, заведеної 10.06.2016 року Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області, 14 травня 2016 року кредитор ПАТ КБ «ПриватБанк» предявив вимоги до спадкоємців, направивши на адресу Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області заяву-претензію за вих..№SAMDN50000039104091 від 14 травня 2016 року, копія якої є в матеріалах справи (а.с.51, 72-76).

Згідно відповіді Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за № 977/01-16 від 28 грудня 2016 року, вбачається, що після смерті 25 грудня 2015 року ОСОБА_2 до Дніпрорудненської державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про прийняття спадщини за законом та/або за заповітом спадкоємці не звертались (а.с.71).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №44133300, виданої Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області станом на 10 червня 2016 року, Свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 не видавались (а.с.74).

При житті заповіти ОСОБА_2 складені не були, що вбачається з Інформаційної довідки №46316891 зі Спадкового реєстру, сформованого 27 грудня 2016 року Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області (а.с.76).

Згідно довідки №19/434 від 29.122017 року, виданої виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, за адресою: АДРЕСА_2. на день смерті та протягом шести місяців після смерті ОСОБА_2, який помер 25 грудня 2015 року були зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.77).

Як вбачається зі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області 15.12.2008 року, відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної частково власності належить 1/6 частина квартири АДРЕСА_1, копія якого є в матеріалах справи (а.с.16,17)

26 липня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до спадкоємця, відповідача по справі - ОСОБА_1 з вимогами досудового врегулювання спору, направивши лист-претензію (а.с.53), та згідно яких Позивач предявив свої вимоги, проте до теперішнього часу у добровільному порядку наявна за кредитним договором № б/н від 16.12.2010 року заборгованість в сумі 10025 грн. 52 коп. відповідачем ОСОБА_1 не погашена.

Згідно надано позивачем розрахунку, станом на день смерті ОСОБА_2, який помер 29.12.2015 року, загальна сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 16.12.2010 року становить - 10025 (десять тисяч двадцять пять) гривень 52 копійки, яка складається з: тіла кредиту в сумі 17395,66 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 3261,20 грн., з яких 10631,34 грн. внесено коштів на погашення заборгованості (17395,66 грн. + 3261,20 10631,34 = 10025,52 грн.) (а.с.4-9)

На вказаний розрахунок відповідачкою ОСОБА_1 надані заперечення, в яких вона зазначає, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.12.2010 року на момент смерті чоловіка (з грудня 2015 року) нею було сплачено частками заборгованість за кредитним договором, при цьому сплативши суму боргу більше ніж 3000,00 грн., а тому вважає, що свої зобовязання нею перед позивачем виконані. Проте, такі твердження відповідачки ОСОБА_1 суд вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.12.2010 року, безпосередньо у загальній сумі заборгованості позивачем вже відображені добровільні внески, здійснені в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, які в загальній сумі становлять - 10631,34 грн.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами склались цивільно-правові правовідносини, які регулюються загальними положеннями про зобовязальне право, виконання зобовязань, правові наслідки порушення зобовязання та спадкове право, та оскільки відповідач ОСОБА_1 у повному обсязі не виконала своїх зобовязань перед кредитором, остання фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2, до теперішнього часу наявна за вищевказаним кредитним договором заборгованість, відповідачкою ОСОБА_1 до теперішнього часу заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.12.2010 року у добровільному порядку та у повному обсязі не погашена, та, відповідно, право позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» порушене, тому заявлені ними позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі і зазначена позивачем сума заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.12.2010 року в загальному розмірі 10025 грн. 52 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 у судовому порядку.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1378,00 грн. (а.с.61).

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 533, 534, 553, 554, 1049, 1050, 1054, 1218, 1219, 1268, 1269, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094 м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ - 14360570, розрахунковий рахунок № 29092829003111, МФО - 305299 ПАТ КБ «Приватбанк») заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.12.2010 року в розмірі 10025 (десять тисяч двадцять пять) гривень 52 копійки, витрати по оплаті судового збору в сумі - 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок, а всього 11403 (одинадцять тисяч чотириста три) гривні 52 копійки.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_9