Постанова № 6752115, 06.02.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2009 р.                                                                       справа № 14008/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Оленьченко М.В.

за участю

представника позивача                     Карабецької В.М.,

представника відповідача Репіної К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-східна промислова група» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-східна промислова група», звернувся до суду із позовом до відповідача - Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову посилається на те, що спірним повідомленням –рішенням від 3 липня 2008 року № 0001112342/0 відповідачем неправомірно донараховано податок на прибуток у сумі 66192 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 28584 грн.; спірним повідомленням-рішенням від 3 липня 2008 року № 0001122342/0 неправомірно донараховано податок на додану вартість у сумі 52954 грн. та штрафні санкції у сумі 26477 грн.

Позивач вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат підприємства витрат з придбання агентських послуг, а саме послуг, наданих ПП «Гліфада плюс» на підставі укладених агентських угод з метою обслуговування принципала – ТОВ «Південно-східна промислова група» по пошуку постачальників та супроводженню договорів купівлі-продажу, укладених між принципалом та постачальником металопродукції. Також неправомірним є твердження відповідача у акті перевірки щодо нікчемності зазначеної угоди, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює недійсність агентської угоди, укладеної між ПП «Гліфада плюс» та ТОВ «Південно-східна промислова група», ані за змістом ані за формою, ані з інших підстав. Тому є безпідставним і донарахування відповідачем позивачеві податкового зобов»язання з ПДВ на суму 79431 грн.

Просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 3 липня 2008 року № 0001112342/0 та № 0001122342/0.

Під час судового розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, частково погодившись із спірними повідомленнями-рішеннями від 3 липня 2008 року: № 0001112342/0 – у частині донарахування податку на прибуток у сумі 4166,67 грн. та застосованою фінансовою санкцією у сумі 2083,34 грн.; та № 0001122342/0 – у частині донарахування ПДВ – у сумі 3333,33 грн. та застосованою штрафною санкцією у сумі 1666,67 грн., розрахованих відповідачем відповідно до акту приймання-передачі від 11.12.2006 року на суму 20000 грн. за агентською угодою № 1/12 від 15.10.2006 року.

В обґрунтування своєї позиції посилається на припущену у пунктах 1.1. та 2.1. зазначеної угоди текстову помилку, а саме, що предметом договору є надання послуг з метою обслуговування принципалу по пошуку покупців та супроводжуванню договорів купівлі-продажу, укладених між Принципалом та Покупцями. Але фактично ПП «Гліфада плюс» на підставі зазначеної угоди (виправленої) здійснювало пошук постачальників металопродукції – ТОВ «Леман Україна» та виконало інші обов»язки, передбачені п. 2.1. агентської угоди № 1/12 від 15.10.2006 року, про що свідчать укладений позивачем з ТОВ «Леман Україна» договір постачання металопрокату № 22/11-М від 22.11.2006 року , де постачальником виступає ТОВ «Леман Україна» , а покупцем – ТОВ «Південно-східна промислова група»; акт прийому передачі виконаних послуг за агентською угодою № 1/12 від 15.10.2006 року, у якому зазначено, що агентом проведені послуги по супроводженню договору № 22-11-М від 22.11.2006 року.

Просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 3 липня 2008 року: № 0001112342/0 – у частині нарахування податку на прибуток у сумі 62025,33 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 26500,66 грн.; № 0001122342/0 у частині нарахування ПДВ у сумі 49620,67 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 24810,33 грн.

У суді представник позивача підтримав позов просив його задовольнити, та надав відповідні пояснення.

Відповідач надав судові заперечення, у яких не визнав позов з наступних підстав. Послуги, які надані ПП «Гліфада плюс» по супроводженню договорів є складовою частиною обов»язків посадових осіб ТОВ «ПСПГ», виконання яких відповідно до наказів директора товариства і Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників є облв»язковим у питаннях управління персоналом на підприємствах усіх форм власності та видів економічної діяльності, та обов»язковими для виконання. Укладений з ПП «Гліфада плюс» правочин є нікчемним, оскільки пошук покупців та супроводження договорів купівлі-продажу металопродукції здійснюється позивачем самостійно. Таким чином, ТОВ «ПСПГ» неправомірно формує свої валові витрати.

Представник відповідача - Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні проти позову. Просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справі докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-східна промислова група» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 31.10.2002 року, включено до ЄДРПОУ за номером 32164329, перебуває на податковому обліку Жовтневої міжрайонної ДПІ м.Маріуполя, є платником податку на додану вартість.

Жовтневою МДПІ м.Маріуполя проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Південно-східна промислова група» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2007 року.

Під час перевірки було встановлено порушення вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про прибуток підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007 рік у розмірі 66191,64 грн., у тому числі : за 1 квартал 2007 року - у розмірі 22364,93 грн., за 2 квартал 2007 року - у розмірі 18668,73 грн., за 3 квартал 2007 року – у розмірі 5201,33 грн., за 4 квартал 2007 року - у розмірі 19956,65 грн. Також встановлено порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження ПДВ за січень 2007 року у розмірі 3333,33 грн., березень 2007 року – у розмірі 14558,61 грн., квітень 2007 року – у розмірі 7358,88 грн., травень 2007 року – у розмірі 7576,10 грн., серпень 2007 року – у розмірі 4161,06 грн., жовтень 2007 року - у розмірі 12141,67 грн., грудень 2007 року – у розмірі 3823,65 грн.

За результатами перевірки складено акт від 25.06.2008 року № 1760/23-2/32164329.

У даному акті зазначено, що 15.10.2006 року ТОВ «ПСПГ» в особі директора Монастирьова Є.В. (принципал) укладено агентську угоду № 1/12 від 15.10.2006 року з приватним підприємством «Глісада плюс» - агент . Предметом договору є надання агентом комплексу послуг з метою обслуговування принципала у пошуку покупців і супроводженню договорів купівлі-продажу , укладених принципалом і покупцями. В обов»язки агента входить контроль за розміщенням заказів у відділах виробництва і збуту продукції. Вартість послуг агентською угодою не обумовлена. До перевірки надані акти прийому-передачі виконаних робіт , за якими ТОВ «ПСПГ» засвідчило, що ПП «Глісада плюс» відповідно до агентської угоди № 1/12 від 15.10.2006 року надало послуги:

- акт від 11.12.2006 р.- на суму 20000 грн.;

- акт від 20.03.2007 р. – на суму 87351,65 грн.;

- акт від 20.04.2007 р. – на суму 44153,28 грн.;

- акт від 25.05.2007 р. – на суму 45456,62 грн.;

- акт від 31.08.2007 р. – на суму 24966,38 грн.;

- акт від 31.10.2007 р. – на суму 72850,03 грн.;

- акт від 11.12.2007 р. – на суму 22941,89 грн.;

Послуги, надані за даним договором, здійснені на території м.Маріуполя, про що свідчать акти виконаних робіт, проте ПП «Глісада плюс» на території м.Маріуполя не має відокремлених підрозділів і філій, тому придбання послуг по супроводженню договорів у підприємства, яке знаходиться на території м,Павлоград Дніпропетровської області, є економічно необґрунтованим та суперечить суті підприємництва. Крім того, доказів про те, яким саме чином відбувається виконання агентом послуг, до перевірки не надано.

Послуги, які надані ПП «Гліфада плюс» по супроводженню договорів є складовою частиною обов»язків посадових осіб ТОВ «ПСПГ». Викладене свідчить про те, що при наявності в штраті підприємства посадових осіб, на яких відповіднодо чинного законодавства покладено виконання обов»язків по пошуку покупців і супроводженню договорів купівлі-продажу, підприємством придбавались послуги, які не доводять зв2язку з господарською діяльністю, оскільки придбання вищеззначених послуг ТОВ «ПСПГ»и не дає можливості зробити висновок, що ці витрати направлені на отримання доходу. Підприємством до перевірки не надані докази, які доводили б доцільність отримання послуг по агентській угоді № 1/12 від 15.10.2006 року і зв»язку із господарською діяльністю.

Укладання платником податків угоди, предметом якої є надання комплексу послуг по пошуку покупців та супроводженню договорів купівлі-продажу металопродукції до часу прийому її до перевозки залізницею або автомобільним транспортом, при тому, що ТОВ «ПСПГ» самостійно виконує ці функції. Свідчить про те, що право чин вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, що водночас суперечить моральним засадам суспільства. Відтак суперечить суті підприємництва, як діяльності, метою якої згідно до ст. 42 ГК України є, зокрема, досягнення економічних і соціальних результатів

Згідно до ст. 203 ЦК України змість павочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто наслідки правочину настають і без втручання ПП «Гліфада плюс» (агента), в зв»язку з тим, що на підприємстві щзначаться працівники, які самостійно виконують ці функції.

Таким чином, із посиланням на ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України податковий орган робить висновок про нікчемність даного правочину.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 3 липня 2008 року було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001112342/0, яким визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 94776 грн., у тому числі за основним платежем – 66192 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 28584 грн.;

№ 0001122342/0, яким визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість на суму 79431 грн., в тому числі за основним платежем – 52954 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 26477 грн.

Правовою підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень податковим органом зазначено п. б) п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого 4.2.2. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем 3.07.2008 року податкового повідомлення-рішення № 0001112342/0, суд встановив наступне.

Предметом спірного повідомлення-рішення є податкове зобов»язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 94776 грн., у тому числі за основним платежем – 66192 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 28584 грн.

Зазначене податкове зобов»язання нараховане податковим органом внаслідок порушення позивачем п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем 3.07.2008 року податкового повідомлення-рішення № 0001122342/0, суд встановив наступне.

Предметом спірного повідомлення-рішення є податкове зобов»язання з податку на додану вартість у сумі 79431 грн., у тому числі за основним платежем – 52954 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 26477 грн.

Зазначене податкове зобов»язання нараховане податковим органом внаслідок порушення позивачем п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 15.10.2006 року ТОВ «Південно –східна промислова група» (принципал) укладено агентську угоду № 1/12 від 15.10.2006 року, додаткову угоду до неї від 20.10.2006 року та агентську угоду № 2/12 від 20.12.2006 року з Приватним підприємством «Гліфада плюс» - агент . Предметом угоди № 2/12 від 20.12.2006 року є надання агентом комплексу послуг з метою обслуговування принципала у пошуку постачальників і супроводженню договорів купівлі-продажу , укладених принципалом і постачальником металопродукції. Контроль за роззміщенням заказів у відділах виробництва та збуту продукції. А також у виробничих цехах підприємства-виробника; узгодження технічних параметрів та вимог, що пред»являються до продукції, з відповідними службами підприємства-виробника; контроль за процесом виробництва та відвантаження продукції. Принципал – ТОВ «Південно-східна промислова група» прийняло на себе зобов»язання своєчасно сплатити послуги агента , виходячи із розрахунку 24 грн. з ПДВ за одну тонну відвантаженої продукції.

На виконання зазначених угод ПП «Гліфада плюс» здіснено пошук постачальників металопродукції та виконано інші обов»язки, визначено п. 2.1. агентських угод, внаслідок чого ТОВ «Південно-східна промислова група» укладено відповідні договори на постачання металопрокату із наступними постачальниками:

-          договір № 22/11-М від 22.11.2006 року з ТОВ «Леман Україна» м.Донецьк;

-          договір № 90-79 від 28.12.2006 року з ПП «КВВМПУ» м.Севастополь;

-          договір № 90-79-1 від 01.02.2007 року з ПП «КВВМПУ» м.Севастополь;

-          договір № 11/02-П від 96.02.2007 року з ПП «Малік» Маріуполь;

-          договір № 12/2 від 12.02.2007 року з ТОВ «Агпромекспорт».

Також судом встановлено, що у пунктах 1.1. та 2.1. агентської угоди № 1/12 від 15.10.2006 року припущено текстову помилку, а саме, що предметом договору є надання послуг з метою обслуговування принципалу по пошуку покупців та супроводжуванню договорів купівлі-продажу, укладених між Принципалом та Покупцями. Але фактично ПП «Глісада плюс» на підставі зазначеної угоди (виправленої) здійснювало пошук постачальників металопродукції – ТОВ «Леман Україна» та виконало інші обов»язки, передбачені п. 2.1. агентської угоди № 1/12 від 15.10.2006 року, про що свідчать укладений позивачем з ТОВ «Леман Україна» договір постачання металопрокату № 22/11-М від 22.11.2006 року , де постачальником виступає ТОВ «Леман Україна» , а покупцем – ТОВ «Південно-східна промислова група»; акт прийому передачі виконаних послуг за агентською угодою № 1/12 від 15.10.2006 року, у якому зазначено, що агентом проведені послуги по супроводженню договору № 22-11-М від 22.11.2006 року.

У суді позивач визнав донарахування спірними податковими повідомленнями-рішення податкових зобов»язань із ПДВ та податку на прибуток ( з урахуванням штрафних санкцій) у період дії зазначеної агентської угоди відповідно до розрахунку податкових податкових зобов»язань, наданих представником позивача у судове засідання.

На виконання умов агентських угод та підтвердження фактично наданих відповідних послуг сторонами – ТОВ «ПСПГ» та ПП «Гліфада плюс» підписані акти прийому-передачі виконаних послуг на загальну суму 317719,85 грн.( у т.ч.ПДВ):

- акт від 11.12.2006 р.- на суму 20000 грн.;

- акт від 20.03.2007 р. – на суму 87351,65 грн.;

- акт від 20.04.2007 р. – на суму 44153,28 грн.;

- акт від 25.05.2007 р. – на суму 45456,62 грн.;

- акт від 31.08.2007 р. – на суму 24966,38 грн.;

- акт від 31.10.2007 р. – на суму 72850,03 грн.;

- акт від 11.12.2007 р. – на суму 22941,89 грн.;

Позивачем проведена оплата агентських послуг ПП «Гліфада плюс», що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 317719,85 грн.; виписано відповідні податкові накладні.

Відповідно до п.п. 5.1.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо недоцільності несення витрат за агентськими послуги, оскільки законодавець не пов»язує право платника на збільшення валових витрат із доцільністю чи недоцільністю цих витрат.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо не доведення наданих агентських послуг як таких, що пов»язані із господарською діяльністю підприємства з наступних підстав.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – це будь-яка діяльність, направлена на отримання доходу.

Судом встановлено, що внаслідок надання агентських послуг позивачем були укладені господарські угоди із постачальниками металопродукції, внаслідок чого підприємством було отримано дохід, що не заперечується сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладання агентських угод та отримання на їх підставі агентських послуг пов»язано із господарською діяльністю підприємства позивача.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що виплата винагороди за вищезазначеними агентськими угодами у частині, що не визнається позивачем, документально підтверджена як на момент перевірки, так і на момент розгляду справи, суд приходить до висновку, що вартість придбаних агентських послуг правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат.

Також суд не погоджується із твердженням відповідача щодо нікчемності зазначених агентських угод з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачені підстави недійсності правочину, а саме : 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позивач стверджує, що правочин щодо надання агентських послуг є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом внаслідок того, що із початку він не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Але судом під час встановлення фактичних обставин справи з»ясовано, що правові наслідки даного правочину, а саме надання агентських послуг із пошуку постачальників, фактично мали місце.

За таких обставин суд приходить до висновку, що будь-які підстави вважати зазначений правочин нікчемним відсутні.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що і валові витрати і податковий кредит з ПДВ позивачем за цими господарськими операціями відображені правомірно, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки податкові повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м.Маріуполя від 3 липня 2008 року № 0001112342/0 – у частині нарахування податку на прибуток у сумі 62025,33 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 26500,66 грн.; від 3 липня 2008 року № 0001122342/0 - у частині нарахування ПДВ у сумі 49620,67 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 24810,33 грн. – є безпідставними, у зв»язку із чим підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та скасувати податкові повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м.Маріуполя від 3 липня 2008 року № 0001112342/0 – у частині нарахування податку на прибуток у сумі 62025,33 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 26500,66 грн.; від 3 липня 2008 року № 0001122342/0 - у частині нарахування ПДВ у сумі 49620,67 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 24810,33 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,                                                                      

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-східна промислова група» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м.Маріуполя від 3 липня 2008 року № 0001112342/0 – у частині нарахування податку на прибуток у сумі 62025,33 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 26500,66 грн.; від 3 липня 2008 року № 0001122342/0 - у частині нарахування ПДВ у сумі 49620,67 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 24810,33 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-східна промислова група» (87548, м.Маріуполь, вул Громової,63, код ЄДРПОУ 32164329) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 6 лютого 2009 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 11 лютого 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Ісаенко Ю.А.