Ухвала суду № 67519517, 30.06.2017, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №591/2941/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована-Когер В. В.Номер провадження 11-сс/788/284/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Подання про обрання, зміну запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою, про проведення обшуку

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Матуса В. В., Олійника В. Б.,

з участю секретаря судового засідання - Москаленко Т.В.

прокурора - Бондар О.П.

захисника - Косолап М.М.,

підозрюваного - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми апеляційну скаргу захисника Косолапа М.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2017 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який народився в с. Петрівка Машівського району Полтавської області, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні слідчого відділу управління СБ України в Сумській області, перебуває кримінальне провадження № 22017200000000034 від 24 травня 2017 року, в якому ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2017 року було задоволено клопотання слідчого УСБ про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 07 серпня 2017 року з правом внесення застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 649 600 грн. та у разі її внесення на підозрюваного ОСОБА_4 покладено виконання певних обов'язків.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді захисник Косолап М.М., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення слідчого судді скасувати, постановити нове, яким обрати його підзахисному інший, більш м'який запобіжний захід, а саме, особисте зобов'язання.

В обґрунтування своїх вимог захисник Косолап М.М. стверджує про відсутність зі сторони обвинувачення доводів та обґрунтувань, які б підтверджували наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків. Зокрема, вважає безпідставним ризик можливого здійснення підозрюваним ОСОБА_4 впливу на потерпілого, оскільки викрадені нафтопродукти є власністю юридичної особи - НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» контрольним пакетом акцій якої володіє держава Україна.

Також, вважає безпідставними посилання слідчого судді при вирішенні питання обрання запобіжного заходу на характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, та його суспільну небезпеку, оскільки, на думку захисника, сам по собі факт тяжкості злочину, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечить презумції невинуватості.

Не погоджується захисник і з тим, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема викраденого майна, місце знаходження якого на даний час ще не встановлено і яке може знаходитись у підозрюваного, як на те в своєму рішенні вказав слідчий суддя, оскільки речі та документи були вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного та при здійсненні обшуку його автомобіля, а сам транспортний засіб з нафтопродуктами вилучений та перебуває на майданчику тимчасово-вилучених транспортних засобів, що унеможливлює здійснення його знищення.

Щодо посилань слідчого судді на майно, місце знаходження якого на даний час не встановлено, на думку захисника, взагалі не може іти мова, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження його підзахисному інкримінується лише один епізод злочину.

Крім цього, стверджує, що в резолютивній частині ухвали, у порушення вимог ст. 197 КПК України, визначено строк тримання під вартою - до 24:00 год. 07 серпня 2017 року, тоді як цей строк обчислюється у днях (не більше 60 днів), до того ж вказано лише кінцеву дату, з якої закінчується строк тримання під вартою.

Також, поза увагою слідчого судді залишились ряд обставин, зокрема те, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки та утримує трьох неповнолітніх дітей: 2010, 2013 та 2015 років народження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника Косолоп М.М., який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою його підзахисному обрати більш м'який вид запобіжного заходу, а саме особисте зобов'язання, думку підозрюваного ОСОБА_4, який підтримав вимоги апеляційної скарги захисника Косолоп М.М. та теж просив змінити йому вид запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, доводи прокурора про законність та обґрунтованість рішення слідчого судді та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційний перегляд зазначеного судового рішення у відповідності до ст. 404 КПК України здійснюється колегією суддів лише в межах апеляційних вимог наведених в скарзі.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в тому, що він за попередньою домовленістю з невстановленими слідством особами та разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 10 червня 2017 року переслідуючи корисливу мету вчинили викрадення нафтопродуктів (вуглеводнів) з трубопроводу НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» напрямком ДНС (дотискна нафтова станція) Козіївка - ДНС Лутищі у особливо великих розмірах шляхом облаштування несанкціонованої «врізки» в маршрут вищевказаного трубопроводу.

Діючи за спільним злочинним планом ОСОБА_4, за попередньою змовою з вищевказаними особами, близько 03 год. 00 хв. 10 червня 2017 року використовуючи спеціально обладнану машину МАЗ д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 вирушив до місця облаштування несанкціонованої «врізки», а саме до трубопроводу ДНС Козіївка - ДНС Лутищі на відстані 1 км в південно-західному напрямку від с. Михайлове Котелевського району Полтавської області, де безпосередньо вчинив викрадення нафтопродуктів. Після чого ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину на своєму автомобілі «Тойота ЛендКрузер» д.н. НОМЕР_6 з метою перевірки безпеки маршруту та подальшого супроводження вантажного автомобіля, МАЗ д.н. НОМЕР_1, але пізніше цього ж дня останнього та ОСОБА_7 затримано під час вчинення злочину, і за їх участі проведено невідкладні слідчі дії (огляди транспортних засобів).

Крім цього, встановлено, що згідно злочинній домовленості між членами групи, викрадені нафтопродукти транспортувалися для тимчасового зберігання на «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2

З метою припинення злочинної діяльності були здійснені обшук і огляди домоволодіння по АДРЕСА_3 та прилеглої території в ході чого, безпосередньо під час вчинення злочину були відшукані співучасники злочину, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та транспортні засоби: МАН д.н. НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_7, ДАФ д.н. НОМЕР_3, КАМАЗ д.н. НОМЕР_4 та ДАФ д.н. НОМЕР_5 з викраденими нафтопродуктами.

Таки чином, 10 червня 2017 року співробітниками УСБУ в Сумській області було припинено злочинну діяльність вищезазначених осіб та проведені першочергові слідчі дії, а саме огляди транспортних засобів з ємностями в яких знаходилась викрадена нафтоводяна суміш та обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 які тривали 10 червня 2017 року з 03 год. 00 хв. по 14 год. 50 хв. Крім того, невідкладно проведено обшук автомобіля «Тойота Ленд Крузер» д.н. НОМЕР_6 та домоволодіння ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 які тривали 10 червня 2017 року з 03 год. 00 хв. по 14 год. 50 хв.

Цього ж дня, а саме 10 червня 2017 року о 14 год. 50 хв. ОСОБА_4 був затриманий, в порядку ст. 208 КПК України, а 11 червня поточного року о 14 год. 15 хв. останньому повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

12 червня 2017 року ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 07 серпня 2017 року з правом внесення застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 649 600 грн. та у разі її внесення на ОСОБА_4 покладено виконання відповідних обов'язків.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що оскаржуване рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Зокрема, слідчим суддею враховано як обґрунтованість висунутої ОСОБА_4 підозри у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, що ґрунтується безпосередньо на протоколах огляду місць подій, протоколах проведених обшуків домоволодіння та транспортного засобу, та інших матеріалів кримінального провадження, так і перевірено обґрунтованість вказаних в клопотанні слідчого ризиків, визначених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Що стосується зауважень захисника, під час апеляційного розгляду кримінального провадження, про недоведеність причетності ОСОБА_4 до вчинення викрадення нафтопродуктів, то колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що на стадії вирішення слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя має переконатися у наявності обґрунтованої підозри і не повинен встановлювати наявність в діях особи складу злочину, про що зазначено і в рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" про те, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, колегія суддів, зважаючи на суворість покарання визначеного санкцією ч. 5 ст. 185 КК України, а саме позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі доведення його вини в інкримінованому злочині, погоджується та вважає цілком виправданим ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Крім цього, вважає слушним і ризик можливого знищення, переховування або ж спотворення підозрюваним ОСОБА_4 будь-якої із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_4 інкримінований йому злочин міг вчиняти з іншими не встановленими на даний час слідством особами, обшуки у яких не проводились, документи та речі в ході яких не вилучались, а тому існує загроза з боку підозрюваного у їх знищенні, спотворенні чи переховуванні від слідства та суду.

Вважає колегія суддів, виправданим та таким, що заслуговує на увагу і ризик здійснення підозрюваним ОСОБА_4 незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження з метою введення органів досудового розслідування та суду в оману, оскільки відповідно до матеріалів кримінального провадження останньому інкримінується вчинення злочину не одноособово, а разом з іншими особами, частина з яких встановлена слідством: ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а частина на даний час є ще невідомою. Крім цього, в даному кримінальному провадженні є і інші, незахищені від здійснення впливу підозрюваного ОСОБА_4, учасники, такі як спеціалісти та свідки.

Також, на думку колегії суддів, слідчим суддею вірно враховано і ризик можливого вчинення ОСОБА_4 і іншого кримінального правопорушення, оскільки той є особою раніше неодноразово судимою, зокрема за вчинення злочинів проти власності, що свідчить про його схильність до зайняття злочинною діяльністю та небажання ставати на шлях виправлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що вказані слідчим в клопотанні ризики мають місце та є цілком виправдані.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу.

Також колегія суддів погоджується і з визначеним розміром застави, вважає його розумним, справедливим та визначеним у відповідності з вимогами ст. 182 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується із твердженнями захисника про відсутність зі сторони обвинувачення доводів та обґрунтувань, які б підтверджували дійсну наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків.

Щодо доводів захисника про те, що сам по собі факт тяжкості злочину, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечить презумції невинуватості, то їх колегія суддів зазначає, що в даному випадку слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу керувався не лише тяжкістю та суспільною небезпечністю інкримінованому йому злочину, а і рядом інших обставин та наявних в матеріалах провадження доказів які в своїй сукупності змогли переконати слідчого суддю про необхідність обрання саме такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки саме він зможе запобігти вказаним у клопотанні слідчого ризикам, є розумним та цілком виправданим на даній стадії досудового розслідування. Крім цього, п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України зобов'язує слідчого суддю при обранні запобіжного заходу враховувати і тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі доведення його вини на ряді з іншими обставинами кримінального провадження.

Також, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника і в частині його незгоди з тим, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, хоч в домоволодінні та автомобілі ОСОБА_4 і було проведено обшуки спрямовані на виявлення доказів злочину, однак враховуючи ту обставину, що останньому висунуто підозру у вчиненні злочину не одноособово, а разом і з іншими не встановленими слідством особами, то на думку колегії суддів, не може бути виключена ймовірність ОСОБА_4 вчинити дії спрямовані саме на знищення, спотворення чи переховування речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнути відповідальності за вчинене.

Щодо критичної оцінки сторони захисту спрямованої на твердження слідчого судді про можливий вплив на свідка з боку підозрюваного, то їх колегія суддів вважає не достатніми для пом'якшення ОСОБА_4 виду запобіжного заходу, оскільки крім підозрюваного в даному кримінальному провадженні існує і ряд інших учасників на яких теж можливий вплив зі сторони підозрюваного.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і твердження захисника про те, що в резолютивній частині оскаржуваної ним ухвали в супереч положенням КПК України строк тримання підозрюваного під вартою визначено до 24 год. 07 серпня 2017 року тоді, коли він повинен обчислюватися днями та при цьому не вказано його початок.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Виходячи з матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 було затримано 10 червня 2017 року о 14 год. 50 хв., запобіжний захід останньому обрано ухвалою слідчого судді до 24 год. 07 серпня 2017 року, що в свою чергу не виходить за межі встановленого ч. 1 ст. 197 КПК України можливого строку тримання під вартою. Тому, вживане слідчим суддею в резолютивній частині рішення формулювання: «до 24 год. 07 серпня 2017 року», колегія суддів розцінює не як помилку, а як уточнення та не вбачає це як підставу для скасування ухвали слідчого судді. Крім цього, не зазначення в резолютивній частині рішення початку строку запобіжного заходу у розумінні ст. 409 КПК України теж не виступає підставою для його скасування чи зміни.

Щодо доводів захисника про ряд обставин, які можуть вплинути на вид запобіжного заходу, обраного відносно його підзахисного, а саме: наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків та трьох неповнолітніх дітей на утриманні, то їх колегія суддів не вважає такими, що можуть зменшити суспільну небезпечність вчиненого чи вплинути на зменшення вказаних ризиків в їх сукупності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 183, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 із правом внесення застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 649 600 грн. та уразі такого внесення покладення на ОСОБА_4 певних обов'язків - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Косолапа М.М. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Філонова Ю. О. Матус В. В. Олійник В. Б.

.