Ухвала суду № 67517548, 03.07.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________03.07.2017

Справа № 490/5674/17

н\п 1-кп/490/748/2017

У Х В А Л А

03 липня 2017 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Чернієнка С.А.

при секретарі Тихонюку В.В.

за участю прокурора Іванова А.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3,

провівши підготовче судове засідання щодо обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020001953, за обвинуваченням

ОСОБА_2, який народився 14 лютого 1976 року у м. Новомоськовську Дніпропетровської області, є громадянином України, одруженим, має повну вищу освіту, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, є раніше судимим:

- 27 січня 2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнений з випробуванням строком на два роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Здійснення кримінального провадження підсудне Центральному районному суду м. Миколаєва.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Учасники процесу вважали можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України за таких обставин слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

До обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 спливає 03 липня 2017 року.

Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження вказаного строку на 60 діб, пославшись в обґрунтування клопотання на те, що ОСОБА_2 обвинувачуються у вчинені тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад від семи до десяти років, є раніше судимим, вчинив злочин у період випробування, призначеного судом при звільненні від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, потерпіла ОСОБА_1 є його дружиною, у звязку з чим існують ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків та вчинення ним нових злочинів.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, посилалися на те, що строк дії ухвали слідчого судді про застосування строку тримання під вартою ОСОБА_2, не дивлячись на те, що у цій ухвалі слідчим суддею зазначено про застосування запобіжного заходу до 03 липня 2017 року, сплив, оскільки згідно ч. 1 ст. 197 КПК України, такий строк не може перевищувати 60 діб з моменту затримання особи, тобто у цьому випадку з 21 год. 10 хв. 03 травня 2017 року, як це зазначено у протоколі затримання ОСОБА_2. Крім цього, сторона захисту вважала відсутніми (станом на теперішній час) ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки той повністю визнає себе винуватим у пред'явленому обвинувачені, саме він після вчинення злочину викликав на місце його вчинення поліцію та добровільно зізнався у вчиненні злочину, а також ризик незаконного впливу ним на потерпілу чи свідків, оскільки потерпіла є дружиною обвинуваченого і їх позиція щодо вчиненого обвинуваченим злочину є узгодженою, а свідки кримінального правопорушення взагалі відсутні, у зв'язку з чим просила застосувати до обвинуваченого будь-який інший запобіжний захід, менш суворий ніж тримання під вартою.

Вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі й запобіжний захід, застосований до обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

Застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя врахувала те, що підозрюваний є раніше судимим, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого насильницького злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років у період випробування, призначеного судом при звільненні від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, є співмешканцем потерпілої.

Враховуючи ці обставини слідчий суддя прийшла до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме щодо високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 буде переховуватися від органу досудового розслідування і суду та вчиняти вплив на потерпілу і свідків.

Станом на теперішній час ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого насильницького злочину, який призвів до загибелі людини, та за який (у разі доведеності його винуватості в інкримінованому злочині), з урахуванням попередньої судимості, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Хоча суд і погоджується із тим, що ризик незаконного впливу обвинуваченим на потерпілу і свідків через обставини, повідомлені стороною захисту, прокурором не доведено, однак сама по собі суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості, створює ризик його переховування від суду надзвичайно високого ступеню, і навіть ті обставини, що обвинувачений повністю визнає себе винуватим в пред'явленому обвинуваченні, сам викликав на місце вчинення злочину поліцію і зізнався у вчиненні злочину, не зменшують ступінь вказаного ризику настільки, щоб обґрунтовано стверджувати, що й будь-який інший запобіжний захід, менш суворий ніж тримання під вартою, здатний забезпечити запобігти вказаному ризику.

Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування до обвинуваченого запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку його тримання під вартою.

Разом з цим, хоча відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не зобов'язаний цього роботи, але з урахуванням вказаних обставин, зокрема того факту, що обвинувачений повністю визнає себе винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні та з урахуванням того, що саме він викликав на місце вчинення злочину поліцію і повідомив їй про вчинене кримінальне правопорушення, суд вважає можливим у цьому випадку відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави, за умови внесення якої обвинуваченого слід негайно звільнити з-під варти.

З урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, тяжкість злочину, в якому він обвинувачуються, його матеріального та сімейного стану, ступеня вказаного ризику, суд вважає за необхідне визначити у якості застави, передбаченої ч. 3 ст. 183 КПК України, суму у 150 000 грн., та у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обовязки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 7, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Заперечення проти продовження строку тримання під вартою в частині закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про застосування вказаного запобіжного заходу суд вважає такими, що не заслуговують на увагу і не можуть враховуватися під час визначення строку тримання під вартою. В ухвалі слідчого судді, яка набрала законної сили, чітко зазначено, що запобіжний захід застосовано до 03 липня 2017 року, а отже станом на момент розгляду судом зазначеного вище клопотання прокурора строк тримання обвинуваченого під вартою не закінчився. Питання щодо законності вказаної ухвали в частині визначення дати закінчення строку тримання під вартою (з огляду на положення ч. 2 ст. 197 КПК України) могло стати предметом апеляційного оскарження, і надання оцінки цій ухвалі у зазначеній частині з точки зору законності не входить до компетенції суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 194, 199, 314-316 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12017150020001953, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на 10 годину 00 хвилин 28 липня 2017 року.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження та потерпілу.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на менш суворий - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого - задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - продовжити до 01 вересня 2017 року включно.

Визначити розмір застави у 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ОСОБА_2 слід негайно звільнити з-під варти.

У разі внесення вказаної застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 на увесь період судового провадження наступні обовязки:

- прибувати до помічника судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чернієнка С.А. - Нофенко М.В. кожного понеділка, середи і п'ятниці у період часу з 09 годині 00 хвилин до 10 години 00 хвилин, крім вихідних чи святкових днів, а у разі її відсутності до особи, яка виконує обов'язки керівника апарату суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та роботи;

- за наявності здати до суду на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити, що у разі порушення обвинуваченим вказаних обовязків, внесену заставу, ким би її не було внесено, буде звернуто у дохід держави та вирішено питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Головуючий: