Рішення № 67515985, 29.06.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/311/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Яковець О. Ф.Номер провадження 22-ц/788/733/17 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

з участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Недригайлівський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про стягнення неустойки (пені) за прострочку виплати аліментів,-

в с т а н о в и л а :

25 січня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 9326,85 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилалась на те, що вона та ОСОБА_3 мають малолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 05 березня 2015 року Роменським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 20 січня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

З часу присудження аліментів ОСОБА_3 сплачував їх в неповному розмірі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, в зв'язку з чим вважає, що має право на стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4500,00 грн. неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість ухваленого рішення, на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що про знаходження даної справи у провадженні Роменського міськрайсуду йому не було відомо, судових повісток не отримував, оскільки за зареєстрованим місяцем проживання не проживає. Також зазначає, що не має заборгованості по сплаті аліментів, що підтверджується довідкою Недригайлівського міжрайонного відділу ДВС від 13 березня 2017 року. Вважає, що відомості, які надала позивач суду є неправдивими. Крім того, син ОСОБА_6 зареєстрований та більший час проживає за адресою місця реєстрації, де проживають його батьки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність ухилення відповідача від сплати аліментів на її користь на утримання дитини, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що є підставою для застосування правил ст. 196 СК України щодо нарахування і стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів. Проте, до наданого позивачем розрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, згідно якого розмір неустойки за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року складає 9326,85 грн., суд застосував ч.2 ст. 196 СК України, зменшив розмір неустойки, яка підлягає стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року з 9326,85 грн. до 4500 грн.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син - ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 20.01.2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.5).

Відповідно до довідки-розрахунку Недригайлівського міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області №14/02-50 від 04 січня 2017 року, розмір нарахованих та сплачених аліментів ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, починаючи з 20.01.2016 року по 31.12.2016 року становить 8071,88 грн., з яких 3073,95 грн. сплачених та 4997,93 грн. заборгованості (а.с.7).

Позивач ОСОБА_4 навчається в Лохвицькому медичному училищі на третьому курсі спеціальності «сестринська справа» денного відділення та знаходиться на неповному державному забезпеченні, що підтверджується копією довідки Комунального ВНЗ І рівня акредитації Полтавської обласної ради «Лохвицьке медичне училище» №01-29/235 від 08 грудня 2016 року (а.с.17).

Відповідно до довідок Беївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області №68/02-14 від 08 лютого 2017 року та 68/02-37 від 10 березня 2017 року, малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з народження зареєстрований на території Беївської сільської ради як і його батько - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, але на даний час не проживає (а.с.24, 46).

Як вбачається з довідки Недригайлівського міжрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області №712/13.9-44 від 13 березня 2017 року, заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 за ОСОБА_3 станом на 13 березня 2017 року відсутня (а.с.47).

Відповідно до довідки ТОВ «Таланпром» №177 від 27 лютого 2017 року, ОСОБА_3 працює затягувальником взуття, його заробітна плата за останні 6 міс. становить 23384,75 грн. (а.с.48).

Згідно з ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості. При розгляді справ про стягнення аліментів суд відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК повинен роз'яснювати сторонам їх відповідальність за прострочення сплати.

Виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, то за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується наступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Даний правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016року №6-300цс16, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Наданий позивачем розрахунок суми заборгованості, було здійснено без врахування вищезазначених вимог закону.

Виходячи із помісячного розрахунку заборгованості платника аліментів ОСОБА_3, складеного Недригайлівським міжрайонним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області, станом на 01 січня 2017 року за період з грудня 2015 року до грудня 2016 року сума неустойки дорівнюватиме 1328 грн. 40 коп., яка обчислюється у розмірі 1% відсотка від суми несплачених аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за кожен місяць прострочки: (350,10 грн. х 1% х 31 день (за грудень 2015р.) + 350,10 грн. х 1% х 31 день (за січень 2016р.) + 350,10 грн. х 1% х 29 день (за лютий 2016р.) + 350,10 грн. х 1% х 31 день (за березень 2016р.) + 350,10 грн. х 1% х 30 день (за квітень 2016р.) + 368,40 грн. х 1% х 31 день (за травень 2016р.) + 368,40 грн. х 1% х 30 днів (за червень 2016р.) + 368,40 грн. х 1% х 31 день (за серпень 2016р.) + 368,40 грн. х 1% х 30 днів (за вересень 2016р.) + 368,40 грн. х 1% х 31 день (за жовтень 2016р.) + 368,40 грн. х 1% х 30 днів (за листопад 2016р.) + 393,90 грн. х 1% х 31 день (за грудень 2016р.).

У зв'язку з наведеним, на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини за період з грудня 2015 року до грудня 2016 року в розмірі 1328 грн. 40 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено порядок повідомлення його про розгляд справи та вручення судових повісток, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач зареєстрований за вказаною позивачем адресою, на яку судом направлялися судові повістки. Тому колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції будь-яких процесуальних порушень щодо належного виклику відповідача.

Не заслуговують також на увагу і доводи апеляційної скарги про проживання малолітньої дитини сторін разом з батьками апелянта та за його місцем реєстрації , на підтвердження чого ним була надана довідка з місця проживання, оскільки сама реєстрація дитини за адресою реєстрації її батька ще не свідчить про те, що дитина знаходиться саме на його утриманні . Крім того, з довідки вбачається, що дитина за місцем реєстрації не проживає.

Також на підтвердження відсутності заборгованості по сплаті аліментів відповідачем була надана довідка Недригайлівської міжрайонної ВДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 13.03.2017 року з якої вбачається, що станом на час її видачі заборгованість по аліментах відсутня (а.с.47). В той же час, позивач звернулась до суду з позовом і просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення виплати аліментів за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року і на підтвердження своїх доводів нею була подана довідка Недригайлівської міжрайонної ВДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 04.01.2017 року з якої вбачається, що станом на 01.01.2017 року дійсно існувала заборгованість по сплаті аліментів у загальній сумі 4997 грн.93 коп., а тому суд, при ухваленні рішення, обґрунтовано виходив з того, що відповідач ухилявся від сплати аліментів на утримання дитини внаслідок чого станом на 01.01.2017 року виникла заборгованість по аліментах.

Враховуючи викладене, оскільки місцевим судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення по справі та його висновки не в повній мірі їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині суми неустойки за прострочення сплати аліментів та зменшити її з 4500 грн.00 коп. до 1328 грн.40 коп.

Також необхідно змінити рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат у справі.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 308,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Компенсувати ОСОБА_3 за рахунок державного бюджету 364,32 грн. судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, п.3 ч.1 ст.307, 309 , 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2017 року в частині визначення розміру стягуваної з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та розподілу судових витрат - змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2015 року до грудня 2016 року в сумі 1328,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 308,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Компенсувати ОСОБА_3 за рахунок державного бюджету 364,32 грн. судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -