Рішення № 67513798, 29.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 760/12308/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5190/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

29 червня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - представника ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна», третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, індексу інфляції та пені, та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 січня 2017 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна», третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, індексу інфляції та пені задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 109 600 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 50000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 36077,74 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

ОСОБА_5 також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати в частині, стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_5 пеню, 3% річних та збитки від інфляції з 1 червня 2015 року та стягнути з ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 50 049,89 грн.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у червні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 29 липня 2012 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Урицького в м. Києві, внаслідок порушення ПДР допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8, чоловік позивача, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 2 серпня 2012 року помер в Київській міській клінічній лікарні №17.

19 січня 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва проголошено вирок у кримінальній справі №1-760/27/2015, відповідно до якого ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП.

Зазначила, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в ПрАТ «АСК «Інго Україна» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8141894, а тому виходячи з ліміту відповідальності страховика за полісом страхування в розмірі 100000 грн. з ПрАТ «АСК «Інго Україна» на користь позивача має бути стягнуто 100000 грн. страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров'ю, 33983,55 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 6 листопада 2015 року по 15 вересня 2016 року та 7689,16 грн. збитки від інфляції за той самий період.

Крім того, вважає, що з ОСОБА_6 підлягає стягненню понесені витрати на поминальні обіди в розмірі 60850 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 6011,15 грн., яка не покривається лімітом відповідальності страховика, а всього 66861,15 грн.

Також позивач посилається на те, що внаслідок смерті її чоловіка, вона зазнала моральних страждань, а тому просила стягнути у відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 036 800,00 грн., що визначена Висновком експерта за №5826/13-32 від 18.12.2013 року та становить 324 мінімальних заробітних плат .

Враховуючи ліміт відповідальності страховика, позивач просила стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» моральну шкоду у рахунок сплати страхового відшкодування в розмірі 5000 грн., а решту суму з ОСОБА_6, як з винної особи в ДТП.

У зв'язку із викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на її користь страхове відшкодування у сумі 100 000 грн., пеню в сумі 33 983,55 грн., індекс інфляції в сумі 7 689,16 грн., стягнути з ОСОБА_6 на її користь матеріальну шкоду в сумі 66 861,15 грн., моральну шкоду у розмірі 1 036 800 грн.

ОСОБА_5 також звернувся до суду позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди, штрафних санкцій, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що він є власником пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, а тому враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в ПрАТ «АСК «Інго Україна» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8141894 та враховуючи висновок №55 судової автотоварознавчої експертизи з якого вбачається, що ринкова вартість автомобіля склала 109049,89 грн., з ПрАТ «АСК «Інго Україна» на його користь підлягає стягненню страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 1 червня 2015 року по 15 вересня 2016 року, збитків від інфляції в розмірі 3606,24 грн. та 3% річних у розмірі 1 943, 84 грн. за період з 1 червня 2015 року по 15 вересня 2016 року.

Крім того, враховуючи вимоги ст. 1194 ЦК України та ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду в розмірі 50000 грн., просив стягнути з ОСОБА_6 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 59049,89 грн.

Також просив стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях у зв'язку зі знищенням його автомобіля.

У зв'язку з викладеним, та враховуючи уточнені позовні вимоги, просив суд стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на його користь страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн., пеню у розмірі 28 827,39 грн., збитки від інфляції у розмірі 3 606 , 24 грн., 3% річних у розмірі 1 943 , 84 грн., стягнути з ОСОБА_6 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 59 049, 89 грн. моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2012 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Урицького в м. Києві, внаслідок порушення ПДР допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких 2 серпня 2012 року помер в Київській міській клінічній лікарні №17.

Померлий ОСОБА_8 був чоловіком ОСОБА_4, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про одруження.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 19 січня 2015 року, який набрав чинності, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років 6 місяці позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки. Звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, на підставі п «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», так як на день набрання чинності цим законом має матір, яка досягла 74 річного віку, і яка не має інших працездатних дітей.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2015 року вирок суду в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_1. власником якого є ОСОБА_6 була застрахована в ПрАТ «АСК «Інго Україна» з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 100000 грн., за шкоду заподіяну майну у розмірі 50000 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, як вбачається з наданих фіскальних чеків та накладних, копії яких містяться в матеріалах справи у сукупності з наявними матеріалами медичної документації щодо лікування ОСОБА_8, понесла витрати на лікування свого чоловіка в розмірі 12031,07 грн., а тому дійшов обґрунтованого висновку, що дані витрати узгоджуються з вимогами ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 8 січня 2012 року), як такі, що підлягають відшкодуванню позивачці (т.1 а.с.37-53).

Пунктом 27.5 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року) передбачено, що витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

На підтвердження понесених витрат на поховання суду надано документи, зокрема додаток №1 до договору - замовлення №12.7047.3 від 3 серпня 2012 року про організацію та проведення поховання на суму 572,54 грн. (т.1 а.с.44).

Разом з тим, у вищезазначеному додатку до договору-замовлення замовником надання послуг виступає ОСОБА_10, про що свідчить підпис в даному додатку, послуги з організації та проведення поховання в зв'язку з похованням ОСОБА_8 позивачу не надавались, витрати були понесені не позивачем, а іншою особою, що свідчить про недоведеність вимог про відшкодування позивачу витрат у розмірі 572,54 грн.

Також, позивач на підтвердження витрат на поховання надала рахунок-фактуру №168/р від 3 серпня .2012 року ТОВ «Екватортранслайн» та квитанції про оплату даного рахунку (т.1 а.с.45-47).

Проте, у вищезазначеному рахунку вказані послуги, які не відносяться до процесу поховання, а відносяться до вшанування пам'яті ОСОБА_8, зокрема мікроавтобуси 8 годин кількістю 9 (шт.) вартістю 23 400 грн., вінки жалобні квіткові кількістю 12 штук вартістю 10 020,00 грн., організатор процесу вартістю 3 800 грн.

Враховуючи положення ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», вищезазначені витрати не відносяться до процесу поховання померлого і відповідно не відшкодовуються страховиком згідно п. 27.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В той же час, відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Також позивач в якості витрат на спорудження пам'ятника надала рахунок-фактуру № 1054 від 7 серпня 2012 року, накладну №1054 від 28 вересня 2012 року ПП «Вега - Комплекс» та відповідні квитанції, які свідчать про оплату даного рахунку, згідно яких вартість пам'ятника та огорожі, а також їх установка становить 28 480,00 грн. (т.1 а.с.48-50).

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) роз'яснено, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

З листа № 60 від 18 січня 2016 року СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Ритуальної служби КМДА вбачається, що відповідно до РСТ УССР 1584-86, які діяли у 2012 році до стандартних комплектів намогильних споруд належать споруди, загальна площа поверхні яких не перевищує 3.5 м2 (з урахуванням видимої і невидимої поверхні). Вартість 1 м кв. обробленої поверхні пам'ятника з природного каменя, який реалізується через торговельну мережу ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» (комунальне підприємство) станом на 2012 рік становила 1 452 грн. з ПДВ.

Гранична вартість стандартних пам'ятників (комплектів намогильних споруд) у м. Києва станом на 2012 рік складала 5 082 грн. (1 452 х 3,5 кв.м. = 5082 грн.).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 можуть бути відшкодовані наступні витрати, які вона понесла внаслідок поховання: згідно рахунку-фактури №168/Ритуальна від 3 серпня 2012 року: автобус ритуальний 1 шт. 2 600 грн., обрядова панахида 2 150 грн., труна дерев'яна 16 850 грн.; згідно рахунку-фактури №1054 від 7 серпня 2012 року: витрати на спорудження стандартного комплекту намогильних споруд (пам'ятник) вартістю 5 082 грн. згідно листа №60 від 18 січня 2016 року СКП «Спецкомбінат ПКПО»; огорожа 8 800 грн., загальна сума витрат на поховання ОСОБА_8 складає 35 482 грн., витрат на лікування 12031,07 грн., а всього 47513, 07 грн. та покривається лімітом відповідальності страховика ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №5826/13-32 від 18 грудня 2013 року вбачається, що внаслідок впливу обставин дорожньо-транспортної пригоди у результаті якої загинув чоловік ОСОБА_4, ОСОБА_8, у позивача виникли зміни в емоційному стані та індивідуально психологічних проявах, що полягає у емоційній фіксації на деструктивній для її життя події із зумовленням неперервності, надмірної відгородженості, виснаженості та пасивності, підвладності внутрішнім сумнівам, непевності у собі, що пригнічує прояви істотно притаманних їй властивостей, тобто перешкоджає її активному соціальному функціонуванню як особистості. Ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_4 Загибель чоловіка в результаті дорожньо-транспортної пригоди 29 липня 2012 року, завдала їй страждань (моральної шкоди). Можливий розмір грошової компенсації за завдані позивачу страждання (заподіяну моральну шкоду) може становити 324 МЗП, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення рішення судом.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 8 січня 2012 року), потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України, така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі , при цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю становить 100 000 грн., а отже максимальний можливий розмір відшкодування відповідачем ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» моральної шкоди складає 5000 грн. (5% ліміту відповідальності страховика).

Таким чином, суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000 грн., що узгоджуються зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з цим, встановивши обґрунтованість вимог ОСОБА_4 щодо стягнення з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» матеріальної і моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачкою строку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, яку вона подала лише 6 квітня 2016 року.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Пунктом 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода мала місце 29 липня 2012 року, з позовом до суду ОСОБА_4 звернулася 30 червня 2015 року, тобто в межах трирічного строку, передбаченого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 9 липня 2002 року, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а зазначені позовні вимоги задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування витрат на поховання ОСОБА_8 в розмірі 88980 грн. 08 коп., оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Визначаючи розмір відшкодування витрат на поховання ОСОБА_8, суд першої інстанції дослідив усі надані докази у їх сукупності та, з урахуванням вимог Закону України «Про поховання та похоронну справу», правильно встановив, що загальна сума витрат на поховання ОСОБА_8 складає 35 482,00 грн.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_4, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, до 150000 грн. та стягуючи моральну шкоду з ОСОБА_6 не навів обґрунтувань щодо такої суми, оскільки при визначенні суми морального відшкодування, суд першої інстанції виходив з принципів розумності та справедливості, урахував і перенесені моральні страждання позивачки, поведінку та ступень вини відповідача.

За ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрат на поминальні обіди в розмірі 66 861,15 грн., оскільки витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодування яких зобов'язаний здійснити заподіювач шкоди відповідно до ст. 1201 ЦК України, а відтак стягненню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивачки щодо стягнення пені та індексу інфляції річних, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку, оскільки позивач звернулася з заявою на виплату страхового відшкодування під час розгляду справи в суді, підстави для стягнення з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» зазначених штрафних санкцій відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №1889/14-54 від 5 червня 2014 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 з урахуванням зносу складає 119070,82 грн., тоді як ринкова вартість неушкодженого автомобіля ідентичного за комплектацією автомобіля станом на момент ДТП складала 97280,82 грн., тобто, встановлено, що автомобіль є фізично знищеним, що не заперечувалось сторонами.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №55 від 19 травня 2016 року ТОВ Центр правової допомоги «Правозахист» утилізаційна (ринкова) вартість автомобіля НОМЕР_2, станом на дату виникнення ДТП складала - 22 972,15 грн. Утилізаційна (ринкова) вартість автомобіля, станом на дату проведення експертизи, складає - 86 647,87 грн.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 08.01.2012 року), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 30.3. ст. 30 Закону, якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Разом з тим, з матеріалів справи та пояснень представник третьої особи встановлено, що на даний момент залишки автомобіля реалізовані.

Судом встановлено, що на дату виникнення ДТП - 29 липня 2012 року ринкова вартість автомобіля НОМЕР_2 складала 109049,89 грн.

Враховуючи встановлене, що залишки автомобіля були реалізовані ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля НОМЕР_2 внаслідок ДТП від 29 липня 2012 року складає 86077,74 грн. (109049,89 грн. - 22972,15 грн. = 86077,74 грн.).

В зв'язку з тим, що ліміт страхового відшкодування згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/8141894 за пошкодження майна складає 50000 грн., суд стягнув на користь ОСОБА_5 з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» матеріальну шкоду в розмірі 50000 грн.

Різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 36077,74 грн.( 86 077, 74 грн.- 50 000 грн. = 36 077,74 грн.) суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. ст. 1194 ЦК України, обґрунтовано стягнув з ОСОБА_6

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» з заявою на виплату страхового відшкодування 29 травня 2013 року (т.3 а.с.2).

Як вбачається з матеріалів справи, з 2012 року справа знаходилась на розгляді в суді в порядку кримінального, а згодом і в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 8 січня 2012 року), страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки вина ОСОБА_6 у вчиненні ДТП встановлена судом у 2015 році, спір щодо здійснення страхового відшкодування в порядку цивільного судочинства розглядався судом з 2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що страховиком не було допущено порушень вимог Закону щодо виплати страхового відшкодування, та відсутні підстави для застосування наслідків прострочення виконання виплати страхового відшкодування та застосування ст. 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині.

Колегія суддів не може погодитись і з доводами апеляційної скарги ОСОБА_5, що судом першої інстанції невірно розраховано вартість автомобіля НОМЕР_2, не взято до уваги висновок експертизи, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_2 становить 109049 грн. 89 коп., безпідставно відрахував від цієї суми 22972 грн. 15 коп., визначені експертом як вартість придатних залишків автомобіля на момент ДТП, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, визначаючи розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля НОМЕР_2, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП автомобіль НОМЕР_2 є фізично знищеним, згідно п. 30.3. ст. 30 Закону, якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Проте, судом встановлено, що на момент розгляду справи в суді залишки автомобіля реалізовані.

У зв'язку із наведеним, враховуючи, що залишки автомобіля були реалізовані ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля НОМЕР_2 внаслідок ДТП від 29 липня 2012 року складає 86077,74 грн. (109049,89 грн. - 22972,15 грн. = 86077,74 грн.).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Як зазначалося вище, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення на її користь з Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна» матеріальної шкоди в розмірі 47513 грн. 07 коп., які вона зазнала у зв'язку із лікуванням та похованням ОСОБА_8, та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає,що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, індексу інфляції та пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна» на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 47513 грн. 07 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК Інго Україна» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді