Постанова № 67513697, 04.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№33/796/939/2017 Постанова винесена суддею Куровою О.І.

Категорія: ст. 188-40 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю представника ОСОБА_2, яка на підставі довіреності представляє інтереси особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Немішаєво Київської області, громадянина України, працюючого в.о. ректора Національного авіаційного університету, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

в с т а н о в и в:

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 320 грн.

Згідно з постановою суду, 27.01.2017 року представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, виконуючого обов'язки ректора Національного авіаційного університету, за адресою: м. Київ, просп. Космонавта Комарова, буд. 1, щодо порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло звернення ОСОБА_5 щодо порушення НАУ вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Під час проведення перевірки встановлено, що вона звернулася до НАУ із запитом від 02.11.2016 року, в якому просила надати копію договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом НАУ «Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 про надання послуг з оренди літака для підготовки курсантів - пілотів в цілях отримати ними свідоцтва комерційного пілота СРL(А)-900л/год. на суму 3 595 500,00 грн. Також остання просила надати інформацію про середньорічну вартість л/год. послуг з оренди літака для підготовки курсантів - пілотів у 2013, 2014 та 2015 роках, які були надані вказаним відокремленим структурним підрозділом НАУ.

В рамках здійснення парламентського контролю за дотриманням права на доступ до публічної інформації, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи до НАУ було надіслано відповідний запит представника Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України ОСОБА_4 від 22.12.2016 року №11/15-Р279169.16-1/08-30 з вимогами, зокрема, поновити право заявниці, надавши їй запитувану інформацію та копії документів на запит від 02.11.2016 року з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», надати письмові пояснення виконуючого обов'язки ректора НАУ ОСОБА_3 щодо стверджуваного правопорушення, а також надати для ознайомлення копію запитуваного заявницею договору. В призначений час та дату виконуючий обов'язки ректора НАУ ОСОБА_3до Секретаріату Уповноваженого з прав людини для надання пояснень не з'явився, про причини неявки не повідомив.

При цьому, листом від 10.01.2017 року №06-03/39 за підписом виконуючого обов'язки ректора НАУ ОСОБА_3 Секретаріат Уповноваженого з прав людини було повідомлено про надання заявниці додаткової відповіді листом від 05.01.2017 року №06-03/38, зі змісту якої вбачається, що право заявниці поновлено не було. Крім того, НАУ не було надано копію запитуваного договору про надання послуг з оренди літака для ознайомлення Секретаріату Уповноваженого з прав людини. Тобто вимоги представника Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному суді України ОСОБА_4 в.о. ректора НАУ ОСОБА_3 виконано не було.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 188-40 КУпАП.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок неповного їх з'ясування судом, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 188-40 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновок суду про вчинення в.о. ректора ОСОБА_3 адмінправопорушення ґрунтується в т.ч. і на документах, які взагалі не стосуються суті стверджуваного правопорушення та складених з порушенням законодавчо встановлених вимог.

Зокрема, не стосується суті пред'явленого обвинувачення та є неналежним доказом лист в.о. ректора ОСОБА_3 від 15.11.2016 року №06-03/2841, оскільки не містить жодних відомостей, які б вказували на невиконання вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також не вказує на порушення норм ст. 188-40 КУпАП і звернення ОСОБА_5, на які посилається суд, як на доказ вини.

Крім того, суд безпідставно не прийняв до уваги письмові заперечення про те, що від ОСОБА_3 не відібрано письмові пояснення по суті правопорушення та які не надавались окремо до протоколу, посилаючись на те, що ОСОБА_3 своїм підписом засвідчив надання пояснень листом від 10.01.2017 року №06.03/39.

Однак, судом не враховано, що ОСОБА_3 послався на лист від 10.01.2017 року, як на обґрунтовані пояснення лише по суті звернення ОСОБА_5, проте пояснення щодо змісту протоколу в частині стверджуваного правопорушення, у ОСОБА_3 не відбирались і не надавались ним додатково.

В порушення норм ст. 256 КУпАП у складеному протоколі відсутні будь-які свідчення або посилання на документи, які б вказували на те, що ОСОБА_3 давав пояснення в усному або письмовому вигляді щодо обставин виконання вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Одночасно, судом не досліджено докази, які може містити лист Представника Уповноваженого до Дніпропетровського міського голови ОСОБА_7 від 12.12.2016 року №11/12-270620.16-6/НД-30, який доданий до протоколу як доказ вини ОСОБА_3

Таким чином, на думку апелянта, судом незаконно враховано, як доказ, складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, оскільки письмові докази, якими обґрунтовується правопорушення, передбачене ст. 188-40 КУпАП, не містять жодних відомостей про відібрання від ОСОБА_3 пояснень про вчинення саме цього правопорушення, не повною мірою досліджені судом, в т.ч. не стосуються суті складеного протоколу взагалі, а відтак є неналежними та не можуть прийматись до уваги судом, як законні підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення представника ОСОБА_2 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 були дотримані.

Так, диспозиція ст. 188-40 КУпАП передбачає відповідальність за невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Як убачається з провадження в справі про адміністративне правопорушення, щодо в.о. ректора НАУ ОСОБА_3 складено протокол про те, що, не виконавши вимоги зазначені у листі представника Уповноваженого з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України ОСОБА_4 від 22.12.2016 року щодо поновлення порушеного права заявниці ОСОБА_5, надавши їй запитувану інформацію та копії документів на її запит від 02.11.2016 року з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також надати письмові пояснення щодо стверджуваного правопорушення та надати для ознайомлення копію запитуваного заявницею договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом НАУ «Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 про надання послуг з оренди літака для підготовки курсантів - пілотів, а також прибути до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для особистого надання обґрунтованих пояснень щодо порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації», ОСОБА_3 не виконав законних вимог представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, оскільки в призначений час та дату виконуючий обов'язки ректора НАУ ОСОБА_3 до Секретаріату Уповноваженого з прав людини для надання пояснень не з'явився, не повідомивши про причини неявки, а листом від 10.01.2017 року №06-03/39 за підписом виконуючого обов'язки ректора НАУ ОСОБА_3 Секретаріат Уповноваженого з прав людини було повідомлено про надання заявниці додаткової відповіді листом від 05.01.2017 року №06-03/38, зі змісту якої вбачається, що право заявниці поновлено не було, як не було надано НАУ до Секретаріату Уповноваженого з прав людини для ознайомлення і копію запитуваного договору про надання послуг з оренди літака.

Зі змісту судового рішення та матеріалів зазначеного провадження слідує, що суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, копію запиту ОСОБА_5 від 02.11.2016 року, копію відповіді в.о. ректора НАУ ОСОБА_3 від 15.11.2016 року №06-03/2841, копію листа представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22.12.2016 року №11/15-Р279169.16-1/08-30, копію відповіді в.о. ректора НАУ ОСОБА_3 від 10.01.2017 року №06.03/39, проаналізував у постанові всі докази, надав їм об'єктивну оцінку, повно та всебічно з'ясувавши обставини правопорушення, вірно дійшовши висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, тобто у невиконанні законних вимог представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до пунктів 5, 7 статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений має право, зокрема: на ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах; запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» відмоваорганів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових і службових осіб від співпраці, а також умисне приховування або надання неправдивих даних, будь-яке незаконне втручання в діяльність Уповноваженого з метою протидії тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 про те, що лист в.о. ректора ОСОБА_3 від 15.11.2016 року №06-03/2841 не стосується суті пред'явленого обвинувачення та є неналежним доказом, оскільки не містить жодних відомостей, які б вказували на невиконання вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Як вбачається зі звернення ОСОБА_5, заявниця на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернулась до НАУ із запитом від 02.11.2016 pоку, в якому просила надати копію договору, укладеною між відокремленим структурним підрозділом НАУ Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на надання послуг з оренди літака для підготовки курсантів-пілотів в цілях отримання ними свідоцтва комерційного пілота СРL(А) - 900л/год на суму 3 595 500,00 грн., а також просила надати інформацію про середньорічну вартість л/год послуг з оренди літака для підготовки курсантів-пілотів у 2013, 2014 та 2015 роках, які були надані вказаним відокремленим структурним підрозділом НАУ.

Листом від 15.11.2016 року №06-03/2841 за підписом в.о. ректора НАУ ОСОБА_3 заявниці було відмовлено в наданні запитуваної копії документу у зв'язку з тим, що в ньому містяться персональні дані сторони договору ОСОБА_6, а також не надано інформацію про середньорічну вартість л/год послуг з оренди літака у 2013, 2014 та 2015 роках, які були надані відокремленим структурним підрозділом НАУ.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. У такому випадку копія документа повинна надаватись у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається будь-яким способом на вибір розпорядника інформації.

При цьому, певна інформація щодо фізичних осіб-підприємців є відкритою та розміщена у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Обробка таких персональних даних здійснюється відповідно до закону та не потребує на це згоди суб'єкта персональних даних. Відповідно обмеження доступу до документів, в яких міститься така інформація, суперечить вимогам закону.

Крім того, ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів та особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків,

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Національний авіаційний університет є вищим навчальним закладом, засновником якого є Міністерство освіти і науки України, та фінансування діяльності якого відбувається за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, а тому НАУ (в тому числі його відокремлені структурні підрозділи) можуть бути розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, щодо надання освітніх послуг, а також інформації, що становить суспільний інтерес.

Тому, з огляду на те, що договір про надання послуг з оренди літака був укладений Кіровоградською льотною академією НАУ з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 за рахунок бюджетних коштів, Національний авіаційний університет є розпорядником запитуваної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» і запит заявниці ОСОБА_5 повинен був розглядатись у відповідності до вимог вказаного Закону.

Отже, відмова в наданні ОСОБА_5 запитуваної інформації, оформлена листом від 15.11.2016 року №06-03/2841 за підписом в.о. ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_3, й стала підставою для її звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представник якого ОСОБА_4, користуючись, відповідно до Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №7/8-12 від 26.07.2012 року, правом діяти від імені Уповноваженого, розглядати звернення осіб та здійснення парламентського контролю за дотриманням права на інформацію, 22.12.2016 року звернулась до в.о. ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_3 з листом, висунувши вимоги щодо поновлення порушеного права заявниці ОСОБА_5, надавши їй запитувану інформацію та копії документів на її запит від 02.11.2016 року з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також надати письмові пояснення щодо стверджуваного правопорушення та надати для ознайомлення копію запитуваного заявницею договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом НАУ «Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 про надання послуг з оренди літака для підготовки курсантів - пілотів, а також прибути до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для особистого надання обґрунтованих пояснень щодо порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Тобто, лист від 15.11.2016 року №06-03/2841 за підписом в.о. ректора Національного авіаційного університету ОСОБА_3, й став передумовою для висунення законних вимог представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо усунення порушення права ОСОБА_5 на інформацію, а відтак, всупереч тверджень апелянта, є належним та допустимим доказом, що містить дані, на підставі яких судом встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, не ставить під сумнів законність складання відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення і відсутність у ньому пояснень правопорушника, оскільки надання пояснень по суті правопорушення, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, це право особи.

При цьому, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, в графі «Пояснення і зауваження щодо змісту цього протоколу (можуть бути додані окремо)», зазначено: «Пояснення надані листом від 10.01.17 року № 06.03/39», що було посвідчено особисто підписом ОСОБА_3 без будь-яких зауважень.

До того ж, доводи апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 послався на лист від 10.01.17 року №06.03/39, як на обґрунтовані пояснення лише по суті звернення ОСОБА_5, є безпідставними, оскільки представник ОСОБА_2 не надала жодних доказів на підтвердження таких доводів.

З огляду на викладене, вважаю всі доводи апелянта щодо відсутності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, безпідставними, а судове рішення про його винуватість у вчиненні цього правопорушення законним та обґрунтованим.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_3 суддя врахував обставини справи і наслідки правопорушення, дані про особу ОСОБА_3, й обґрунтовано визначив вид та розмір стягнення в межах, встановлених санкцією ст. 188-40 КУпАП, тобто дотримав і вимог ст. 33 КУпАП, а накладене стягнення, відповідно до ст. 23 КУпАП, є необхідним та достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень.

Враховуючи наведене, за відсутності підстав для зміни або скасування постанови судді місцевого суду від 28 лютого 2017 року щодо ОСОБА_3, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, яка на підставі довіреності представляє інтереси особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-40 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн., - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.