Вирок № 67511669, 30.06.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа 415/3149/16-к

провадження 1-кп/415/91/17

ВИРОК

Іменем України

"30" червня 2017 р. м. Лисичанськ

Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

судді Березіна А.Г.

судді Грибанової Л.О.

за участю секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Кожушка Д.М.

захисника Шурхно К.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22016130000000024 від 02.02.2016 у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, не одруженого, не інваліда, не працюючого, раніше судимого: 21.11.2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, 16.04.2007 року Сєвєродонецьком міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186, 70 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 113 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та мешканець м. Лисичанська Луганської області, будучі радикально негативно налаштованим по відношенню до діючої в Україні державної влади та обізнаним з розташуванням автомобільного мосту сполученням м. Лисичанськ -м. Сєвєродонецьк в районі залізничного вокзалу «Лисичанськ», що пролягає через річку Сіверський Донець, з метою вчинення диверсійного акту шляхом підриву опорних балок мосту, що призведе до пошкодження об'єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, у квітні 2014 року вступив у злочинну змову з іншими особами, у відношенні яких матеріали виділені в окреме провадження.

Відповідно до розробленого іншою особою злочинного плану, ОСОБА_2 повинен був підшукати страхувальне спорядження та разом із невстановленими у ході досудового розслідування учасниками батальйону НЗФ «ЛНР» «Призрак», (матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження), здійснити доставку, розвантаження та закріплення ящиків із вибуховими речовинами - тротилом (інші назви - ТНТ, тринітротолуол) та амонітом під опорні балки мосту, завдяки чому можливо вчинити підрив опор, що призведе до зруйнування мосту, унеможливить автомобільне сполучення, призведе до пошкодження об'єкта, що має важливе народногосподарське та оборонне значення.

Реалізуючи розроблений іншою особою злочинний план, ОСОБА_2, разом з іншими особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме кримінальне провадження, який був за кермом, на транспортному засобі марки «УАЗ» (встановити походження та ідентифікувати зазначений транспортний засіб під час досудового розслідування кримінального провадження не виявилося за можливе) здійснили доставку вибухових речовин до мосту сполученням м. Лисичанськ - м. Сєвєродонецьк в районі залізничного вокзалу «Лисичанськ», що пролягає через р.Сіверський Донець.

Продовжуючи виконання розробленого іншою особою злочинного плану, ОСОБА_2, разом з іншими особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме кримінальне провадження, здійснили розвантаження ящиків із вибуховою речовиною з автомобільного транспорту. Безпосереднє закладання ящиків із вибуховою речовиною під опорні балки споруди мосту здійснювалось іншою особою, матеріали відносно якого виділене в окреме провадження, котрого на заздалегідь підшуканому та підготовленому ОСОБА_2 страхувальному спорядженні спускали ОСОБА_2 та інша особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

При цьому, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з іншими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, діяв з метою ослаблення держави, усвідомлював та бажав настання суспільно небезпечних наслідків, охоплених розробленим іншою особою злочинним планом, згідно якого невстановлена у ході досудового розслідування, особа повинна була здійснити підрив саморобного вибухового пристрою, що забезпечить досягнення мети пошкодження об'єкту, що має важливе оборонне та народногосподарське значення - автомобільного мосту.

Після вчинення дій, охоплених розробленим іншою особою злочинним планом, які полягали в доставці, розвантаженні та закріпленні ящиків із вибуховими речовинами під опори мосту, ОСОБА_2, з метою приховування своїх злочинних дій, сховав за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 страхувальне спорядження, на якому згідно висновку вибухотехнічної експертизи № 185/5 від 26.05.2016 року були виявлені сліди бризантної вибухової речовини - тротилу, що є компонентом вибухової речовини «Амоніт», за допомогою якого він разом з іншою особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, спускали іншу особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, який здійснював закладання вибухової речовини під опорні балки мосту.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_2, в липні 2014 року невстановлені особи здійснили підрив саморобного вибухового пристрою, внаслідок чого був пошкоджений міст сполученням м . Лисичанськ - м. Сєвєродонецьк в районі залізничного вокзалу «Лисичанськ», що пролягає через р. Сіверський Донець, який є об'єктом, що має важливе народногосподарське та оборонне значення. В результаті чого було дестабілізовано автотранспортне сполучення у регіоні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину за обставин, викладених у даному вироку не визнав, від надання пояснень у вільній формі відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився. Під час огляду судом речових доказів зазначив, що страхувальне спорядження дійсно було вилучено під час проведення обшуку за місцем його проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_4 де він мешкав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, однак це спорядження йому не належить, а обшук проводився у його відсутність. Відрізок канату з двома металевими кріпленнями схожий на той, що був у нього на роботі, однак за місцем проживання він його не приносив. Не заперечує, що при огляді речових доказів, а саме відтворенні диску за результатами проведення негласної слідчої дії, особа що розповідає про підрив мосту є саме він, однак цю розповідь він вів лише для того щоб влаштуватися на роботу, яку йому пообіцяв ОСОБА_4 за умовою участі його у незаконних збройних формуваннях, які діяли у квітні - травні 2014 року у Луганській області. Міст було підірвано у серпні 2014 року, а ні як не в період, вказаний в обвинувальному акті, однак участі у підриві мосту він не приймав. Просив суд перекваліфікувати його дії на ст. 260 КК України, так як вважає, що в його діях є склад саме цього злочину.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, його вина у вчинені злочину за викладених вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості:

З відтвореного в судовому засіданні аудіозапису допиту свідка ОСОБА_5 (анкетні дані якого змінено згідно Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, що приймають участь в кримінальному судочинстві») допитаного під час досудового розслідування, в порядку ст.225 КПК України, вбачається, що він знайомий з ОСОБА_2 з осені-зими 2015 року, останній являється корінним мешканцем м. Лисичанська, деякий час (взимку 2015-2016 року) ОСОБА_2 працював резчиком металу на тому ж самому підприємстві, що ї він. Йому відомо, що ОСОБА_2 веде розгульний спосіб життя, родини не має, проживав з жінкою на ім'я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.

Щодо причетності ОСОБА_2 до пошкодження автомобільного мосту в м. Лисичанську (міст, що розташований між містами Лисичанськ і Сєвєродонецьк в районі залізничного вокзалу у м. Лисичанську) який частково було зруйновано шляхом підриву представниками терористичної організації «ЛНР» в травні-липні 2014 року, повідомив, що ОСОБА_2 неодноразово в його присутності згадував про те, що він під час окупації Лисичанська представниками так званого «ЛНР» разом з ними здійснював замінування опорних балок зазначеного мосту. Так під час бесід між ними у січні-лютому 2016 року ОСОБА_2 йому особисто неодноразово вихвалявся про те, що у травні 2014 року представники цих формувань (ОСОБА_2 назвав їх: одного «ОСОБА_6», який родом із м. Стаханова, а іншого за позивним «ОСОБА_31»), попросили допомогти їм в замінуванні опорних балок мосту. Зі слів ОСОБА_2 даних осіб він знав і підтримував з ними стосунки. Також ОСОБА_2 розповідав, що підтримує ідею насильницького від'єднання територій Луганської області від України і що його молодший брат перебуває у лавах «ЛНР».

Особисто йому ОСОБА_2 у деталях розказував про те, як у травні 2014 року він за власним бажанням приймав участь у мінуванню вищезазначеного мосту. Мінування відбувалося вибуховою речовиною, а саме тротиловими пластинами амонітом. Також ОСОБА_2 розказував, що для здійснення цих дій, ним було надано представникам незаконним збройним формувань (ОСОБА_6 та «ОСОБА_28») власне страхувальне спорядження, на якому ОСОБА_2 особисто з ОСОБА_6 спускав «ОСОБА_29» під опорні балки мосту в ході здійснення замінування. По закінченні мінування він особисто протягнув провід за допомогою якого мала статися детонація для вибуху до блокпосту представників НЗФ, який знаходився біля даного мосту.

А також, коли він питав ОСОБА_2, як він може підтвердити усе, ОСОБА_2 відповідав, що в нього дома (за місцем сумісного проживання з співмешканкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 досі знаходиться те саме страхувальне спорядження за допомогою якого ним разом з іншими особами - представниками НЗФ здійснювалося замінування опорних балок споруди мосту, а десь в районі озер на околицях м. Лисичанська затоплено Уазик із залишками вибухівки, якою здійснювалося замінування (том 1 а.с. 228-230)

З відтвореного в судовому засіданні аудіозапису допиту свідка ОСОБА_4 допитаного під час досудового розслідування, в порядку ст.225 КПК України, вбачається, що він знайомий з ОСОБА_2, який також являється мешканцем м. Лисичанська.

Щодо причетності ОСОБА_2 до пошкодження автомобільного мосту в м. Лисичанську (міст, що розташований між містами Лисичанськ і Сєвєродонецьк в районі залізничного вокзалу у м. Лисичанську) який частково було зруйновано шляхом підриву в травні-липні 2014 року, повідомив, що ОСОБА_2 неодноразово в його присутності згадував про те, що він під час окупації Лисичанська представниками НЗФ особисто разом з ними здійснював замінування опорних балок зазначеного мосту.

Під час бесід між ними у січні-лютому 2016 року ОСОБА_2 йому особисто неодноразово вихвалявся про те, що у травні 2014 року представники НЗФ (ОСОБА_2 назвав їх: одного «ОСОБА_6», який родом із м. Стаханова, а іншого за позивним «ОСОБА_31»), його попросили допомогти їм в замінуванні опорних балок мосту. Зі слів ОСОБА_2 даних осіб він знав і підтримував з ними стосунки.

Особисто йому ОСОБА_2 у деталях розказував про те, як у травні 2014 року він за власним бажанням приймав участь у мінуванні вищезазначеного мосту за допомогою вибухової речовини, а саме тротиловими шашками і амонітом. Також ОСОБА_2 розказував, що для здійснення цих дій, ним було надано власне страхувальне спорядження, на якому ОСОБА_2 особисто з ОСОБА_6 спускав «ОСОБА_29» під опорні балки мосту в ході здійснення замінування. По закінченні мінування він особисто протягнув провід за допомогою якого мала статися детонація для вибуху до блокпосту незаконних збройних формувань. ОСОБА_2 розказував, що в нього дома (за місцем сумісного проживання з співмешканкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 знаходиться те саме страхувальне спорядження за допомогою якого здійснювалося замінування опорних балок споруди мосту, а десь в районі озер на околицях м. Лисичанська затоплено Уазик із залишками вибухівки, якою здійснювалося замінування (том 1 а.с. 238 -239)

Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у даному вироку підтверджується іншими дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контролю за особою від 28 січня 2016 року, проведеного на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Луганської області № 90т від 21.01.2016 року та № 91т від 21.01.2016 року (інформація була розсекречена) з якого вбачається, що 23.01.2016 року між трьома чоловіками: ОСОБА_2, особою на ім'я ОСОБА_4 та невстановленою особою на ім'я ОСОБА_7 з м. Стаханів Луганської області відбулася розмова, яка пройшла в м. Лисичанськ, на приватній фірми де ОСОБА_2 працює нібито слюсарем, під час якої ОСОБА_2 розповідає останнім, як він (ОСОБА_2) разом з іншими особами здійснили підрив мосту сполученням Лисичанськ - Сєвєродонецьк, біля залізничного вокзалу в місті Лисичанську, з детальним зазначенням способу підриву та зазначенням вибухової речовини - амоніту, за допомогою якої було здійснено підрив мосту, який він (ОСОБА_2) доставив на автомобілі УАЗ (том 1 а.с.22-30);

- Протоколом огляду від 27.02.2016 року компакт диску DVD-R із номером 1834 та диск CD-R із номером 1823, що був отриманий в результаті НСРД, яким встановлено ідентичність стенограмі, зазначеної в протоколі за результатами негласного розшукового заходу від 28.01.2016 року зі змісту якого вбачається причетність обвинуваченого ОСОБА_2 до здійснення ним вищевказаного диверсійного акту ( том 1 а.с. 37-50);

- Протоколом огляду місця події з фототаблицею від 13.02.2017 року, проведеного з 10 години 15 хвилин по 11 годину 30 хвилин, за участю старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБ України в Луганській області Ткаченко Т.С., головного спеціаліста-вибухотехніка ГУНП у Львівській області Олійника Т.Г., понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, згідно якого, оглядом місця події є зруйнований автотранспортний міст на березі р. Сіверський Донець, що розташований в районі сполучення населених пунктів Сєвєродонецьк та Лисичанськ Луганської області. Огляд проводився зі зруйнованої сторони мосту, яка розташована на березі населеного пункту Лисичанськ. Під місцем зруйнування знаходиться значна кількість металевих та бетонних уламків мосту, а також дерев'яних, цегляних та інших будівельних матеріалів, якими ведуться відновлювальні роботи сполучень мосту, частина яких була оглянута та вилучена, а саме: металеві уламки конструкції мосту, цеглоподібні уламки конструкції мосту, електроди для проведення зварювальних робіт, що ймовірно залишені при роботах, що ведуться по відновленню конструкцій мосту, які упаковані до поліетиленових пакетів №1,№2,№3 та опечатані за підписами всіх учасників слідчої дії (том 1 а.с.52-60);

- Протоколом обшуку від 25.02.2016 року (том 1 а.с.69-72) проведеного на підставі ухвали слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 лютого 2016 року за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 з 08 години 00 хвилини до 09 години 45 хвилин в присутності понятих та особи, в приміщенні якої проводився обшук - ОСОБА_3, згідно якого під час обшуку було виявлено та вилучено: тряпчані вироби з металевими гачками та обрізами канатів, вироби у кількості двох одиниць, кожен нагадує «альпійські» ремені (страховочні спорядження). Вироби вилучені у пакеті із биркою «пакет №1» за підписами усіх учасників слідчої дії (том 1 а.с.69-72);

- Протоколом огляду предметів, що вилучені 25.02.2016 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 з фототаблицею до нього від 26.03.2017 року , проведеного з 16 години 20 хвилин по 17 годину 00 хвилин, за участю старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБ України в Луганській області Ткаченко Т.С., понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13, згідно якого, оглядом встановлено, що вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 є страхувальним спорядженням, крім того, під час огляду страхувального спорядження (яке становить собою 2 страхувальних пояси синього кольору з цупкої тканини прошиті капроновою ниткою), на ньому (окремі місця тканини) виявлено прошарки невідомої сипучої порошкоподібної речовини білого кольору та сліди бруду (у вигляді пилу), по закінченні проведення огляду предмети що оглядалися було поміщено до пакету чорного кольору, який опечатано биркою за підписами усіх учасників слідчої дії (том 1 а.с.73-78);

- Висновком вибухотехнічної експертизи 4 центру (Центру судових та спеціальних експертиз) Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки і судових експертиз СБ України № 185/5 від 26.05.2016 року згідно якого, на поверхнях наданих на дослідження предметів (страховочне спорядження у вигляді двох тряпчаних виробів з металевими гачками та обрізами канатів, кожен з яких нагадує «альпійські» ремені), які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_2, виявлено сліди тротилу (інші назви ТНТ, тринітротолуол). Тротил є бризантною вибуховою речовиною, та одним з компонентів вибухової речовини «Амоніт».

На одному з наданих на дослідження предметів, також виявлено нашарування твердої вибухової речовини у вигляді часточок (грудок), що містять у своєму складі тротил (інші назви ТНТ, тринітротолуол), але не містять у своєму складі нітрату амонію (другого компоненту вибухової речовини «Амоніт») (том 1 а.с.83-87);

- Висновком експерта 4 центру (Центру судових та спеціальних експертиз) Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки і судових експертиз СБ України №45/4 від 03.06.2016 року, згідно якого, з проведеного інтегрального інструментального дослідження, можливо зробити висновок про те, що встановити, чи зафіксовано на відеозаписах, що містяться на DVD-R диск білого кольору із рукописно виконаним написом «реєстр № 1834 від 26.01.2016 року», а саме у файлах:

- «1980-01-01_134500_144718. avi» (розмір 1,48 Гб);

- «1980-01-01_144716_155555_01. avi» (розмір 1,95 Гб);

усне мовлення ОСОБА_2 інструментальними методами неможливо;

Лінгвістичними методами було встановлено, що на відеозаписах, що містяться на DVD-R диск білого кольору із рукописно виконаним написом «реєстр № 1834 від 26.01.2016 року», а саме у файлах:

- «1980-01-01_134500_144718. avi» (розмір 1,48 Гб);

- «1980-01-01_144716_155555_01. avi» (розмір 1,95 Гб);

зафіксоване усне мовлення ОСОБА_2 (том 1 а.с. 176- 186);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 26.03.2016 року з фототаблицею, проведеного з 10 години 30 хвилин по 10 годину 50 хвилин, за участю свідка ОСОБА_7 у присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, згідно якого гр. ОСОБА_7 показав на місце перебування представників незаконних збройних формувань, що діяли на території м. Лисичанська у вказаний період (їх колишнє місцерозташування блокпосту), на місце його перебування, місце перебування ОСОБА_2 під час замінування опорних балок мосту та інших осіб, за попередньою змовою з якими було здійснено підрив мосту (том1 а.с.209-212);

-Змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2016 року, проведеного в присутності понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17, за участю свідка ОСОБА_7 відповідно до якого ОСОБА_7 серед фотознімків осіб, пред'явлених йому для впізнання, заявив, що під номером 2 (ОСОБА_2.) впізнав особу, як ту, котру він бачив на місці вчинення злочину(том 1 а.с. 213-215);

- Змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.05.2016 року, проведеного в присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_6, за участю свідка ОСОБА_19 відповідно до якого ОСОБА_19 серед фотознімків осіб, пред'явлених йому для впізнання, заявив, що під номером 4 (ОСОБА_2.) впізнав особу, як ту, котру він бачив на місці вчинення злочину(том 2 а.с. 9-11);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 26.03.2016 року з фототаблицею, проведеного з 09 години 30 хвилин по 10 годину 20 хвилин, на мосту між містами Лисичанськ-Сєвєродонецьк, який частково зруйновано, за участю ОСОБА_2, захисника Шурхно К.А., у присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, згідно якого гр. ОСОБА_2 показав на колишнє місце розташування блокпосту представників незаконних збройних формувань, що діяли на території Луганської області після чого ОСОБА_2 вказав на зруйноване місце споруди - мосту сполученням Лисичанськ - Сєвєродонецьк, розташований біля залізничного вокзалу м. Лисичанська та зазначив, що саме там ним відбувалося замінування мосту за допомогою інших осіб, які були представниками незаконних збройних формувань (том2 а.с.13-17);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 26.03.2016 року з фототаблицею, проведеного з 11 години 30 хвилин по 12 годину 20 хвилин, щодо подальшої долі речового доказу, а саме автомобіля «УАЗ» за допомогою якого здійнювався злочин, проведеного на території водойми ставка «Малорязанцевського» в межах міста Лисичанська за участю ОСОБА_2, захисника Шурхно К.А. у присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15, згідно якого гр. ОСОБА_2 зазначив, що в даній водоймі представниками незаконних збройних формувань було затоплено автотранспорт «УАЗ» на якому здійснювалось перевезення (доставка) вибухівки до місця замінування (том2 а.с.18-20);

-Протоколом огляду місця події з фототаблицею від 22.04.2016 року проведеного з10 години 00 хвилин по 15 годину 30 хвилин за участю старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБ України в Луганській області Ткаченко Т.С., спеціалістів ОСОБА_20, ОСОБА_21, в присутності понятих ОСОБА_22, ОСОБА_23 згідно якого, оглядом місця події є водойма, яка розташована у прилеглій частині до сел. Малорязанцеве з одного боку та до м. Лисичанська з другого боку (в районі заводу Стекольний), згідно огляду вся прибережна зона була досліджена за участю спеціалістів-водолазів. На дні прибережної зони водойми габаритних металевих предметів виявлено не було (том2 а.с.22-32);

-Протоколом огляду інформації від 17.06.2016 року, яка міститься на сторінці, розміщеної в мережі «Інтернет» за адресою: http://informator.media/archives/13043. Оглядом вказаної сторінки встановлено, що за вказаною адресою дана сторінка являє собою інформаційно-новинний портал, який має назву «Informator:», а на сторінці в електронному вигляді розміщено повідомлення у вигляді статті із назвою «Взорванный мост между Лисичанском и Северодонецком» (фото, видео)». Нижче від повідомлення міститься посилання на відеозапис на інтернет-відеопорталі «You Tube» - http://www.youtube.com/watch?v=2-91v3Q51wo, відеозапис має назву «Новороссия взорванный мост Северодонецьк Лисичанск 23.07.14» Тривалість запису 1 хв.00 сек. Дата публікації 23.07.14 року. В ході перегляду відеозапису з'ясовано, що у кадри відеозапису потрапляє зруйнований прольот автомобільного мосту через р.Сіверський Донець сполученням м. Сєвєродонецьк - м. Лисичанськ в районі залізничного вокзалу «Лисичанськ». Відеозйомка ведеться зі сторони населеного пункту Сєвєродонецьк.

Нище від посилання на відеозаписи сторінці, яка розміщена в мережі «Інтернет» за адресою: http://informator.media/archives/13043, розміщено 4 фотознімки, які роздруковано. Надалі на інтернет порталі «You Tube» за посиланням - http://www.youtube.com/watch?v=0dYWUgB15x4 було відшукано відеозапис із назвою «Луганск. Взорван мост Лисичанск -Северодонецк разрушен взрывом. Июль 2014». Тривалість відеозапису 1 хв.33 сек. Дата публікації 24.07.2014 року. В ході перегляду відеозапису з'ясовано, що у кадри відеозапису потрапляє зруйнований прольот автомобільного мосту через р.Сіверський Донець сполученням м. Сєвєродонецьк - м. Лисичанськ в районі залізничного вокзалу «Лисичанськ». Відеозйомка ведеться зі сторони населеного пункту Сєвєродонецьк.

По завершені огляду відеозаписи, а також роздруковані чотири фотознімки було збережено на DVD-R

Диск сірого кольору (ZE5205- DVR-J47F4) (том2 а.с.33-36).

Вищевказані висновки експертів, проведені компетентними спеціалістами, які відповідно до Закону України «Про судову експертизу» мають право на проведення експертиз, а також узгоджуються з іншими об'єктивними доказами по справі. Протоколи слідчих дій, складені і оформлені у порядку, передбаченому КПК України, є джерелом доказів, оскільки у них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. Всі слідчі дії фіксувалися у відповідних протоколах, з якими учасники кримінального провадження знайомилися і підписували, ні фізичного, ні психологічного тиску з боку співробітників СБУ до них не здійснювалось та про це на досудовому слідстві ніхто не заявляв, у жодному протоколі відсутні посилання про порушення закону щодо обвинуваченого особисто, чи опосередковано. Негласні слідчі дії також проводились на підставі відповідних процесуальних рішень, прийнятих із дотриманням вимог діючого процесуального законодавства України, а тому заперечення захисту щодо допустимості протоколів слідчих дій суд до уваги не приймає.

Оцінюючи зібрані по даному кримінальному провадженні докази суд враховує вимоги ч. 1 ст. 337 КПК України відповідно до яких, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Тож, у судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідків зі сторони обвинувачення, зазначених у реєстрі, а саме: свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, а також ОСОБА_19 та ОСОБА_26, останні згідно наданих суду документів знаходяться за межами України, що унеможливлює їх явку до суду, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

Невизнання обвинуваченим своєї вини в пред'явленому йому обвинуваченні колегія суддів розцінює як вибрану обвинуваченим позицію свого захисту, побудовану на повній непричетності останнього до вчиненні диверсійного акту. Проте така позиція обвинуваченого повністю спростовується показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки згідно зі свідченнями даних свідків обвинувачений неодноразово вихвалявся їм про те що саме він разом з іншими учасниками незаконних збройних формувань, що діяли на території Луганської області, зокрема і в місті Лисичанську, на ім'я ОСОБА_18 та на призвісько ОСОБА_32 здійснили підрив мосту сполученням Лисичанськ - Сєвєродонецьк, розташований біля залізничного вокзалу в місті Лисичанську, при цьому досить детально розповідав яким чином відбувалося мінування мосту за допомогою вибухової речовини амоніт, при цьому ОСОБА_2 для вчинення зазначених дій надав ОСОБА_18 та ОСОБА_28 власне страхувальне спорядження, на якому ОСОБА_2 разом з ОСОБА_18 спускали ОСОБА_29 під опорні балки мосту під час мінування, а також сам на автомобілі УАЗ підвозив вибухові речовини до вказаного мосту. Дані покази свідків також узгоджуються з матеріалами НСРД при дослідженні яких обвинувачений в своїх розмовах детально розповідає про обставини та спосіб здійснення ним за попередньою змовою з іншими особами вищевказаного диверсійного акту.

Свідчення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дають суду підстави прийти до висновку про послідовність їх позиції, направленої на встановлення істини по справі, відсутності причин і намірів оговорювати обвинуваченого ОСОБА_2 що підтверджене вивченими доказами у справі.

Суд критично оцінює покази обвинуваченого що на час інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину міст не було пошкодження, а підрив мосту відбувся лише у серпні 2014 року, оскільки його пояснення в цій частині спростовуються протоколом огляду інформації від 17.06.2016 року, яка міститься на сторінці, розміщеної в мережі «Інтернет» за адресою: http://informator.media/archives/13043. Оглядом вказаної сторінки встановлено, що за вказаною адресою дана сторінка являє собою інформаційно-новинний портал, який має назву «Informator:», а на сторінці в електронному вигляді розміщено повідомлення у вигляді статті із назвою «Взорванный мост между Лисичанском и Северодонецком» (фото, видео)» Дата публікації 23.07.14 року.

Вказані обставини у своїй сукупності, покази свідків та інші докази, які були безпосередньо досліджені судом з очевидністю вказують на те, що ОСОБА_2 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, їх спрямованість на пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення з метою ослаблення держави, яким у даному випадку може вважатися зниження ефективності діяльності держави щодо протистояння загрозам національної безпеки України, передбачав такі суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Таким чином суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні з метою ослаблення держави дій, які виразилися у здійсненні диверсійного акту, тобто у вчиненні дій, спрямованих на пошкодженні об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ст. 113 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, неодружений, на обліку у наркологічному диспансері та під диспансерним спостереженням у лікаря психіатра не числиться (том 2 а.с.79), раніше судимий (том2 а.с.82);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.

В якості обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його пом'якшують, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який є особою раніше судимою за вчинення умисних корисливих злочинів, судимості за які незняті та непогашені в установленому законом порядку, офіційно не працював, єдиного джерела доходів не має, а також враховуючи обставини вчиненого злочину, який мав місце в умовах складної суспільно-політичної обстановки в Луганській та Донецькій областях та мав суттєвий вплив на охорону державної і громадської безпеки у цих регіонах держави, а також тяжкість вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, основним та безпосереднім об'єктом якого є внутрішня безпека України, її економічна основа а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із призначенням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої статтею 113 КК України з конфіскацією майна, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено. Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 25 лютого 2016 року - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 слід залишити без змін. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 30 червня 2017 року., оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно ст. 72 КК України, в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку день позбавлення волі за два дні попереднього ув'язнення з моменту затримання - з 25 лютого 2016 року (том 1 а.с. 112-115) до 20 червня 2017 року включно, та з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку, оскільки Законом України від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ, який набрав чинності

21.06.2017 року внесені зміни до ч. 5 ст. 72 КК України, які погіршують становище засудженої особи, а відповідно до ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння чи іншим чином погіршує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_2:

- вибухотехнічної експертизи № 185/5 від 26.05.2016 року (том 1 а.с. 83-87) витрати на залучення експертів у сумі 2639 (дві тисячі шістсот тридцять дев'ять) гривень 04 копійки (р/р 31257236107395, ДКСУ у місті Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 20001993);

- фоноскопічної експертизи № 45/4 від 03.06.2016 р. витрати на залучення експертів у сумі 10556 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) гривень 16 копійок (р/р 31257236107395, ДКСУ у місті Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 20001993) - підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази у даному кримінальному провадженні:

- компакт диски DVD-R № 1834 та СD- R № 1823, які згідно постанови слідчого знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с.31-32) - підлягають збереженню в матеріалах кримінального провадження;

- металеві уламки конструкції мосту, які поміщені до поліетиленового пакету №1; цеглоподібні уламки конструкції мосту, які поміщені до поліетиленового пакету №2; електроди для проведення зварювальних робіт, що ймовірно залишені при роботах, що ведуться по відновленню конструкцій мосту, які поміщені до поліетиленового пакету №3, які згідно постанови слідчого знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с.61-63) - підлягають знищенню;

- страхувальне спорядження (у вигляді двох тряпчаних виробів з металевими гачками та обрізами канатів, кожен з яких нагадує «альпійські ремені») вилучені згідно протоколу обшуку від 25.02.2016 року, які згідно постанови слідчого знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с.89-91) - підлягають знищенню;

- компакт диск DVD-R із записом судового засідання від 26.02.2016 року, який згідно постанови слідчого знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с.168) - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження;

- компакт диск DVD-R (s/n DR5FA1-00844) із відеозаписом наданих пояснень ОСОБА_2, який згідно постанови слідчого знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с.171) - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження;

- два компакт диски СD-R із записами від 12.04.2016 року допиту свідка ОСОБА_7, які згідно постанови слідчого знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (том 1 а.с.221) - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження;

- компакт диск DVD-R сірого кольору (s/n ZE5205-DVR-J47F4) з інформацією розміщеною в електронному вигляді з мережі «Інтернет», які згідно постанови слідчого знаходиться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження (том 2 а.с.38) - підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон «Samsung duos» s/n НОМЕР_3 IMEI НОМЕР_4 та IMEI НОМЕР_5 з двома sim-картками, що обслуговують мобільні телефонні номери: НОМЕР_1 та НОМЕР_2, який згідно протоколу про затримання від 25.02.2016 року був вилучений у ОСОБА_2 та відповідно до постанови слідчого знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження (том 2 а.с.76) - звернути в дохід держави.

Керуючись ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 113 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 30 червня 2017 року.

Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку день позбавлення волі за два дні попереднього ув'язнення з моменту затримання - з 25 лютого 2016 року до 20 червня 2017 року включно, та з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення за період тримання під вартою з 21.06.2017 року по день ухвалення вироку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- вибухотехнічної експертизи № 185/5 від 26.05.2016 року у сумі 2639 (дві тисячі шістсот тридцять дев'ять) гривень 04 копійки (р/р 31257236107395, ДКСУ у місті Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 20001993);

- фоноскопічної експертизи № 45/4 від 03.06.2016 р. у сумі 10556 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) гривень 16 копійок (р/р 31257236107395, ДКСУ у місті Києві, МФО 820172, ЄДРПОУ 20001993).

Речові докази:

- компакт диски DVD-R № 1834 та СD- R № 1823, компакт диск DVD-R із записом судового засідання від 26.02.2016 року, компакт диск DVD-R (s/n DR5FA1-00844) із відеозаписом наданих пояснень ОСОБА_2, два компакт диски СD-R із записами від 12.04.2016 року допиту свідка ОСОБА_7, компакт диск DVD-R сірого кольору (s/n ZE5205-DVR-J47F4) з інформацією розміщеною в електронному вигляді з мережі «Інтернет», які згідно постанов слідчого знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- металеві уламки конструкції мосту, які поміщені до поліетиленового пакету №1; цеглоподібні уламки конструкції мосту, які поміщені до поліетиленового пакету №2; електроди для проведення зварювальних робіт, що ймовірно залишені при роботах, що ведуться по відновленню конструкцій мосту, які поміщені до поліетиленового пакету №3, страхувальне спорядження (у вигляді двох тряпчаних виробів з металевими гачками та обрізами канатів, кожен з яких нагадує «альпійські ремені») які згідно постанови слідчого знаходяться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження - знищити;

- мобільний телефон «Samsung duos» s/n НОМЕР_3 IMEI НОМЕР_4 та IMEI НОМЕР_5 з двома sim-картками, що обслуговують мобільні телефонні номери: НОМЕР_1 та НОМЕР_2, який згідно протоколу про затримання від 25.02.2016 року був вилучений у ОСОБА_2 та відповідно до постанови слідчого знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - звернути в дохід держави.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуюча суддя: М.М. Старікова

Судді: А.Г. Березін

Л.О. Грибанова