Постанова № 6750796, 14.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-9831/09/0570 час прийняття постанови: 10.45 Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Бєломєстнова О. Ю. при секретарі                                                  Пітель В.М. за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Селект» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 15883,72 грн. та пені у сумі 317,75 грн. за участю: представника позивача Чебаненко Є.О. за довіреністю від 08.01.2009р.

представника відповідача Циб О.В. директор

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Селект» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 31767,44 грн. та пені у сумі 635,50грн.

В подальшому, позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 15883,72 грн. та пені у сумі 317,75грн. та просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 15883,72 грн. та пені у сумі 317,75грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, адміністративний позов визнав частково у розмірі 3970,93грн.- адміністративно господарські санкції та 318 грн.-пеня за прострочення платежу за січень, лютий, березень 2008р., з підстав, що наведені у запереченні проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив:

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Також, відповідно до п. п. 3 п. 4 цього Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п. п. 3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Селект»є юридичною особою, яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 29.12.2005р., і зареєстровано в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України про що зроблено запит за № 12801020000000192.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Крім того, відповідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачаться зі Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік від 26.02.2009 року, що поданий відповідачем позивачу у відповідності до зазначеного Закону і Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 43 осіб; кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 2 особи. Разом з тим, як вбачається із зазначеного вище звіту, фактично на підприємстві інваліди у 2008р. не працювали.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Таким чином, позивачем, виходячи із даних зазначених у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік від 26.02.2009 року, було нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 31767,44грн., оскільки відповідачем не був виконаний норматив по працевлаштуванню 2 інвалідам.

Крім того, статтею 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та п. 4 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

У зв’язку з цим, станом на 04 червня 2009р., позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 635,50 грн.

З наданих відповідачем документів вбачається, що ним частково виконувався норматив по працевлаштуванню 1 інваліда, про свідчить копія наказу № 15-к/а від 21.04.2008р. про прийняття на роботу Гончарова А.М., який є інвалідом другої групи (довідка МСЕК від 28.12.2007р.) та наказ № 3 к/а від 01.02.2007р., № 4к/а від 23.01.2008р., які свідчать про роботу Ухань Я.К. ( інвалід 2 групи згідно довідки МСЕК від 11.12.2006р.).

У зв’язку з цим позивач відмовився від позовних вимог щодо санкцій, які застосовані за невиконання нормативу працевлаштування 1-го інваліда.

Згідно до п.2 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом. Враховуючи, що позивач відмовився від частини позовних вимог провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Представник позивача у заяві від 14.08.2009р. наполягає на задоволенні позовних вимог про стягнення санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда, що згідно із наведеним вище розрахунком складає 16201,47грн., які складаються з адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 15883,72 грн. та пені у сумі 317,75грн.

Таким чином загальна сума позову з урахуванням пені становить 16201,47 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані, зокрема, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається зі звітів про наявність вакансій станом на 28.05.2008 року., на 28.06.2008 року, на 28.07.2008 року, на 28.08.2008 року, на 28.09.2008 року, 28.10.2008 року, на 28.11.2008 року, на 28.12.2008 року, які подавались відповідачем до Ясинуватського міського центру зайнятості, відповідач повідомляв державну службу зайнятості про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем в порушення вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів” не було надано державній службі зайнятості звітів про наявність вакансій за січень, лютий та березень 2008р.

Відповідач погодився з наявністю цього порушення, у зв’язку з чим заявою від 14.08.2009р. визнав позовні вимоги у частині, що відповідають санкціям за час порушення. Ця сума складає 3970,93грн.- адміністративно господарські санкції та 318 грн. –пеня, разом 4288,93 грн.

Відповідно до ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

З урахуванням наведеного позовні вимоги у частині 4288,93грн., яка визнана відповідачем підлягає задоволенню.

Позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 11912,79 грн. задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Суд вважає безпідставними посилання позивача стосовно того, що відповідач в порушення вимог Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 3 травня 1995 року не створив 1 робоче місце для інвалідів і тим самим порушив вимоги ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та не представив доказів, що підтверджують дії та наміри підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 Положення про робоче місце та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 3 травня 1995 року, робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване робоче місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальними оснащеннями та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

В силу статті 5 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порядок та умови визначення потреб у зв’язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.

Відповідно до статті 16 Закону України „Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року у випадках, передбачених законодавством. Власник зобов’язаний організувати навчання перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико - соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 3 травня 1995 року, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їх здібностей та професійних навичок відповідно до висновку МСЕК.

Таким чином, чинне законодавство України пов’язує виконання підприємствами, організаціями зобов’язань щодо працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Судом встановлено, що відповідач повідомляв органи працевлаштування про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Так, відповідно до звіту про наявність вакансій (ф. №3 - ПН) станом 28.05.2008 року., на 28.06.2008 року, на 28.07.2008 року, на 28.08.2008 року, на 28.09.2008 року, 28.10.2008 року, на 28.11.2008 року, на 28.12.2008 року, наданих до центру зайнятості, відповідачем вказано 2 вакансії для інвалідів.

Згідно з частиною першої статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року №875-ХІІ працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади - з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Цей припис Закону конкретизовано в пункті 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року №314, згідно з яким працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості , органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов’язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів детально викладені відповідно в пунктах 11-13 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.

Суд вважає, що з квітня 2008 році відповідачем неналежним чином було виконано свій обов’язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У задоволені позовних вимог в частині стягнення адміністративно господарських санкцій у сумі 11912,79грн. відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Селект» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 15883,72 грн. та пені у сумі 317,75 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс-Селект» ( 86000, м. Яснувата, вул. Некрасова,17а, ЄДРПОУ 33796478) на користь Державного бюджету на р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000 адміністративно господарські санкції у сумі 3970 (три тисячі дев’ятсот сімдесят) 93 коп. та пеню у сумі 318 грн.

У задоволені позову в частині стягнення адміністративно господарських санкцій у сумі 11912,79грн. відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008р. у сумі 15883,72 грн. та пені у сумі 317,75грн. закрити.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Постанова складена в повному обсязі 18.08.2009р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Бєломєстнов О. Ю.