Рішення № 67507052, 30.06.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1805/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2017 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання частково недійсними правочинів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «АКПІБ»), товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТзОВ «Кредитні ініціативи») про визнання частково недійсними правочинів, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати частково недійсним договір відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, укладений між ПАТ «АКПІБ» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 538/06 від 14 грудня 2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі - АКПІБ (ЗАТ)) та ОСОБА_2 Також просить суд визнати частково недійсним договір про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року, укладений між ПАТ «АКПІБ» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» в частині відступлення прав за договором застави № 539/06 від 14 грудня 2006 року, укладеним між АКПІБ (ЗАТ) та ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що укладені між відповідачами договір відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року суперечать вимогам чинного законодавства, яке діяло на момент їх укладення, а тому є недійсними у відповідності до вимог частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України. Вказує на те, що згадані договори не відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суперечать Положенню про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженому розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, а також суперечить підпункту «а» пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року (дата набрання чинності для України 01 липня 2007 року).

Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_3 подали суду письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримали та просять суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник ПАТ «АКПІБ» ОСОБА_4 подав суду письмову заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнає повністю та просить суд відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_5 також подав суду письмову заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за їх безпідставністю та необґрунтованістю, а у разі наявності підстав для задоволення позову, просить застосувати позовну давність.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а тому позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 14 грудня 2006 року між АКПІБ (ЗАТ) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 538/06, за умовами якого банк надав позивачу кредит у сумі 70000 грн, а остання зобовязалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним з кінцевим терміном повернення не пізніше 13 грудня 2011 року.

В цей же день, 14 грудня 2006 року, з метою забезпечення належного виконання зобовязань за кредитним договором, банк та позивач уклали договір застави (майнової поруки) № 539/06, за яким позивач передала банку в заставу легковий автомобіль ВАЗ-21043, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Судом також встановлено, що 17 грудня 2012 року між ПАТ «АКПІБ», як правонаступником АКПІБ (ЗАТ), та ТзОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТзОВ «Кредитні ініціативи» були відступлені права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься у Додатку № 1 до договору відступлення, зокрема, і за укладеним з позивачем кредитним договором № 538/06 від 14 грудня 2006 року.

Також 17 грудня 2012 року між ПАТ «АКПІБ» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до якого ТзОВ «Кредитні ініціативи» набуло права звернення стягнення на заставне майно у відповідності до договорів забезпечення, у тому числі і за договором застави (майнової поруки) № 539/06 від 14 грудня 2006 року.

Згідно з вимогами статті 202, статті 204, частини першої статті 215 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно частини другої статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: (а) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі- продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно пункту 11 частини першої статті 4 та частини пятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

Положення Цивільного кодексу України не містять будь-яких обмежень як щодо сторін договору факторингу, так і виду зобов'язання за яким факторові відступається право грошової вимоги.

Конвенцією УНІДРУА про міжнародний факторинг не встановлено заборон укладати договори факторингу у інших випадках, крім передбаченої нею уступки права грошової вимоги, яка виплаває з договорів купівлі-продажу товарів.

З огляду на викладене, договір відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року, укладені між ПАТ «АКПІБ» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» відповідають вимогам цивільного законодавства України, зокрема вимогам Цивільного кодексу України, і не суперечать положенням Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28 травня 1988 року, що свідчить про недоведеність та безпідставність позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання частково недійсними правочинів відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.П.Куцоконь