Постанова № 67505085, 27.06.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.06.2017 Справа № 554/2555/17

Справа № 554/2555/17

Провадження № 2-а/554/262/2017

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 червня 2017 рокусуддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., розглянувши в порядку скороченого провадження за наявними у справі доказами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обєднаного Управління пенсійного фонду України Полтавської області про зобовязання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в :

29 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - Управління), в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління щодо відмови в перерахунку йому пенсії;

- зобовязати Управління здійснити йому перерахунок пенсії, починаючи з 3 лютого 2016 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 29 червня 2016 року №18-349/вих.-16 у звязку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХП (далі Закон № 1789-ХІІ) та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум без обмежень граничного розміру суми пенсії.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 1 липня 2016 року він звернувся до Управління про перерахунок його пенсії, призначеної згідно ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, в чому йому було відмовлено.

3 серпня 2016 року він звернувся з позовом в Октябрський районний суд м. Полтави до Управління з вимогою зобовязати відповідача здійснити перерахунок пенсії, постановою якого від 19 вересня 2016 року позовні вимоги було задоволено. Вказане рішення суду набрало законної сили і на даний час є чинним.

Однак, відповідач, здійснивши на виконання рішення суду перерахунок пенсії, обмежив її сумою 10740 грн.

В звязку з цим 17 січня 2017 року він звернувся з заявою до відповідача, в якій вимагав виконати рішення суду в повному обсязі та здійснити перерахунок пенсії відповідно до нього в повному обсязі, не обмежуючи сумою 10740 грн., що суперечить закону.

Відповідач відмовився це зробити, про що повідомив листами за № 33/П-17 від 2 лютого 2017 року та № 105/П-17/2 від 1 березня 2017 року.

Вважаючи дії відповідача та прийняте ним рішення незаконними, позивач зазначає, що при його прийнятті було грубо порушено вимоги статей 8, 19, 22 та 58 ОСОБА_2 України, що привело до обмеження його прав, а також не дотримано вимог законодавства, які були чинними на час призначення йому пенсії (18 липня 2002 року), а саме ст. 50-1 Закону № 1789-ХП, в звязку з чим просить визнати такі дії незаконними та зобовязати Управління здійснити перерахунок пенсії.

Відповідач у визначений законом строк своїх заперечень на позов не подав і ставлення до позовних вимог не висловив.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини за результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 18 липня 2002 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в розмірі 90 % від місячного заробітку працюючого на посаді старшого прокурора прокуратури Полтавські області.

Нарахування та виплата пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ здійснювалося Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві - правонаступник Полтавське обєднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» відповідній категорії працівників керівникам структурних підрозділів (начальникам відділів) апарату прокуратури Полтавської області підвищені розміри заробітної плати, що підтверджується довідкою прокуратури Полтавської області від 16 серпня 2016 року №18-454/вих16.

Згідно ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформи пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VI прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 % від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у звязку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VI.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини 13, 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у звязку з прийняттям Закону № 3668-VI змін не зазнали.

Відповідно до ч.13 ст. 50-1 Закону № 1789-XII у редакції, яка була чинною на момент призначення позивачу пенсії, обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХП призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у звязку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи вищевикладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VI зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у звязку з прийняттям Закону № 3668-VI не зазнали.

Статтею 8 ОСОБА_2 України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. ОСОБА_2 має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права, як першочерговий, закріплений і у ст. ст. 7, 8 КАС України.

Статтею 22 ОСОБА_2 України встановлено, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою ОСОБА_2 України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 ОСОБА_2 України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійноїпридатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Випадки обмеження та звуження змісту і обсягу прав і свобод людини неодноразово були предметом розгляду Конституційним Судом України. Так, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив: «Звуження змісту і обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».

Наведені висновки Конституційного Суду України в повній мірі узгоджуються з положеннями пунктів 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя», згідно з якими «в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя (стаття 8 ОСОБА_2).

Оскільки ОСОБА_2 України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_2 і в усіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_2, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на ОСОБА_2, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».

У відповідності до ч. 2 ст. 6 ОСОБА_2 України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією ОСОБА_2 межах і відповідно до законів України, визначається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

Стаття 24 ОСОБА_2 України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач заперечень на позов не подав.

Оцінюючи зміст і суть дій і рішень відповідача, в яких він відмовляє позивачу у виконанні в повному обсязі рішення суду від 19 вересня 2016 року про перерахунок його пенсії, суд зазначає наступне.

Призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи (у звязку з переведенням її на інший вид пенсії або за інших обставин) застосуванню підлягає редакція Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

А тому, відповідачем при прийнятті рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу не було дотримано вимог законодавства, які були чинними на час призначення йому пенсії (18 липня 2002 року), а саме ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ навіть за умови, що на час звернення останнього до Управління з заявою про перерахунок пенсії частини 13 та 18 статі 50-1 Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, у звязку з чим порушено його конституційні права.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних правовідносин), на чому наголошує відповідач, відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято, що нібито позбавляє відповідача можливості здійснити такий перерахунок.

Надуманість такого твердження є очевидною і спростовується сутністю змісту конституційних положень, якими права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави (ч. 2 ст. 3 ОСОБА_2 України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується (стаття 8 ОСОБА_2 України).

Тому неприйняття підзаконного акту протягом визначеного законом строку для реалізації норм закону, що має місце в даному випадку, не може бути підставою для відмови в застосуванні норм, якими права та свободи людини гарантуються.

Крім того, розцінюючи дії відповідача та прийняті ним рішення як протиправні, суд керується ще й положенням зворотної дії нормативно-правового акта у часі.

Загальновідомим є той факт, що зворотна дія нормативно-правового акта у часі це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Цей принцип закріплений в ч. 1 ст. 58 ОСОБА_2 України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 ОСОБА_2 України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Виходячи з цього принципу, суд вважає, що зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. Санкції ж юридичних норм, котрі пом'якшують чи скасовують відповідальність особи, зворотну дію мають.

Верховний Суд України у постанові від 1 липня 2014 року в справі № 21-244а14 висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Згідно абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Тому обмеження позивача при проведенні йому перерахунку пенсії розміром 10740 грн., яке встановив відповідач, суд вважає протиправним.

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_2 України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_2 та законами України.

Нормою статті 46 ОСОБА_2 України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані та законні.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частинні статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 99, 159-163, 267 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобовязати Полтавське обєднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 3 лютого 2016 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 29 червня 2016 року №18-349/вих.-16 у звязку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХП (далі Закон № 1789-ХІІ) та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум без обмежень граничного розміру суми пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) судовий збір в розмірі 640 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А. Г. Савченко