Постанова № 67502829, 21.06.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2591/17

Провадження № 2-а/161/481/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 р. Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :

головуючого - судді Кирилюк В.Ф.

при секретарі Турук І.Р.

з участю : представника позивача ОСОБА_1.

представника відповідача Сущ О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивує тим, що наказом Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області №112 о/с від 22.12.2016 року з 31.12.2016 року відповідно до п. 5 ст. 23 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» його звільнено із служби в Державній кримінальній виконавчій службі України (у зв'язку із скороченням штатів). На час його звільнення вислуга років в органах Державної пенітенціарної служби України становить 18 років 07 місяців 29 днів, у пільговому обчислені - 24 роки 05 місяців 07 днів.

23 січня 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначенням йому пенсії за вислугою років та надав для цього відповідні документи. Однак, 04.02.2017 року він отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки станом на 31.12.2016 року його календарна вислуга становить 18 років 07 місяців 29 днів. Вважає рішення відповідача неправомірним, необґрунтованим, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); упереджено, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та такими, що порушують його конституційні права та інтереси.

Покликаючись на викладені обставини, просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 31.01.2017 року за №543/02-60-38 про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років з дня подання заяви про призначення пенсії.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно наказу № 112 о/с від 22.12.2016 вислуга років на день звільнення позивача складає: календарна - 18 рік 07 місяців 29 днів, у пільговому обчисленні - 24 років 05 місяці 07 днів.

23 січня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області із заявою про призначенням йому пенсії за вислугою років та надав для цього відповідні документи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 31.01.2017 року було відмовлено в переведенні позивача на пенсію за вислугу років з посиланням на те, що календарна вислуга років на день звільнення позивача складає - 18 років 07 місяців 29 днів, що не дає право на таку пенсію.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України №2262.

Пунктом "б" статті 1-2 цього закону передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту "а" статті 12 пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Таким чином, з огляду на викладене, вислуга років позивача станом на день його звільнення (31 грудня 2016 року) у календарному обчисленні становить 18 років 07 місяців 29 днів і це не є достатнім для призначення ОСОБА_3пенсії за вислугу років у відповідності до Закону №2262.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. N 393, якою позивачу на його думку для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 24 роки 05 місяців 07 днів є безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII застосуванню підлягає саме Закон України, оскільки у відповідності до ч.4 ст.9 КАС України має вищу юридичну силу.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовляючи в призначенні пенсії діяло, в межах повноважень та відповідно законів України.

Крім того, чинним законодавством України визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю. Однак умови призначення пенсії за вислугу років неоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших - встановлюється вік і стаж.

Тривалість стажу роботи розраховується з урахуванням загальної тривалості роботи в календарному вирахуванні або загальній тривалості роботи в пільговому вирахуванні.

Для призначення пенсії за віком позивачу Закон №2262 визначає, як обов'язкову вимогу наявність саме календарної вислуги, а не її загальну тривалість у пільговому обрахуванні.

Відповідно до Закону № 2262 розмежовуються такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". При цьому до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В то й же час для ОТРИМАННЯ ПРАВА НА ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Календарна вислуга років не залежить від пільгового обчислення стажу і враховується окрім випадків отримання права на призначення пенсії для отримання права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні (стаття 9).

Єдиний виняток щодо можливості зарахування до календарної вислуги років певного періоду встановлений у абзаці 13 пункту "а" статті 12 Закону № 2622, яким передбачено, що до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною 2 статті 17 Закону № 2622 визначено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Правомірність висновків суду щодо різного підходу законодавця до понять "календарна вислуга років" та "вислуга років" підтверджується і положеннями статті 17 Закону, якою передбачено можливість зарахування певних видів стажу саме до "вислуги років". Так, до такої вислуги зараховуються періоди, визначені ч.1 та ч.3 ст.17, однак ці ж періоди не зараховуються до календарної вислуги з підстав зазначених судом раніше.

При цьому законодавець у назві статті 17 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Наведене також підтверджує попередні висновки суду, що всі періоди служби враховуються для призначення пенсії. Однак саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.

Позивач такої вислуги у мінімально визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», на підставі ст. ст. 6, 9, 11, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк