Постанова № 67502510, 29.06.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р.

Справа № 923/149/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників:

від позивача – участі не брали;

від відповідача (Високопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області) – участі не брали;

від відповідача (Головного управління Державної казначейської служби у Херсонській області) - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.04.2017

у справі №923/149/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС"

до відповідачів:

- Високопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області;

- Головного управління Державної казначейської служби у Херсонській області;

про стягнення 184866,99 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" (далі – ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС") звернулось з позовом до Високопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі- Високопільський РВ ДВС) про стягнення з останнього 184866,99 грн в рахунок відшкодування збитків (шкоди, упущеної вигоди від неотримання грошових коштів, належних до стягнення та перерахування) завданих у зв'язку із існуванням та наявністю факту невиконаного рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2016 у справі №911/1388/16.

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №923/149/17.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.04.2017 у справі №923/149/17 (суддя Л.М. Немченко) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 28.04.2017 у справі №923/149/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що оскільки заборгованість згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2016 у справі №911/1388/16 не погашена у зв'язку із бездіяльністю Високопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, він є належним та законним кредитором відповідача щодо отримання в якості понесених збитків та існування шкоди за рахунок неправомірних дій останнього.

З огляду на те, що предметом спору у даній справі є вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної бездіяльністю органу державної виконавчої служби внаслідок невиконання судового рішення, Одеський апеляційний господарський суд, враховуючи приписи Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до яких виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 залучив до участі у справі в якості іншого відповідача на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України Головне управління Державної казначейської служби у Херсонській області.

У судовому засіданні 29.06.2017 представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його розгляду, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 117-120). При цьому, 13.06.2017 на адресу суду Високопільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області було надіслано клопотання, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та розглянути її без участі його представника. Інший відповідач власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2016 у справі №911/1388/16 за позовом ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та фермерського господарства "Вікторія" про стягнення 177186,44 грн (далі- справа №911/1388/16) позовні вимоги задоволено:

-стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та фермерського господарства "Вікторія" на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" 20000 грн штрафу;

-стягнуто з фермерського господарства "Вікторія" на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" 157186,44 грн штрафу, 5322,75 грн витрат на послуги адвоката та 2357,80 грн судового збору;

-стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" 677,25 грн витрат на послуги адвоката та 300 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення 30.06.2016 Господарським судом Київської області видано відповідні накази №911/1388/16.

Накази, що стосуються стягнення заборгованості з фермерського господарства "Вікторія", 05.07.2016 були пред'явлені позивачем на виконання до Високопільського РВ ДВС.

Головним державним виконавцем Високопільського РВ ДВС 07.07.2016 на підставі заяв стягувача, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень №51600492 та №51600361 з виконання наказу Господарського суду Київської області про стягнення з фермерського господарства "Вікторія" на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" 20000 грн та 164866,99 грн відповідно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі №911/1388/16 було поновлено строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2016, за яким видано вказані виконавчі документи, у зв'язку з чим органом державної виконавчої служби було повернуто на підставі частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" накази суду №911/1388/16 від 30.06.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі №911/1388/16 скаргу ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС” на бездіяльність Високопільського РВ ДВС у виконавчих провадженнях з примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.06.2016 у справі №911/1388/16 задоволено повністю: визнано бездіяльність Високопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у виконавчих провадженнях №51600492 та №51600361 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 30.06.2016 у справі №911/1388/16, котра виразилась у не виявленні і не накладенні арешту на кошти боржника, які містяться у банківських фінансових установах, у касі боржника, у володінні та користуванні інших осіб, незаконною та протиправною.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі №911/1388/16 ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2017 залишено без змін.

Із змісту ухвали Господарського суду Київської області від 26.05.2017 у справі №911/1388/16, якою відмовлено у задоволенні скарги ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС” на бездіяльність Високопільського РВ ДВС, також вбачається, що після закінчення перегляду рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2016 у справі №911/1388/16 в апеляційному порядку накази №911/1388/16 від 30.06.2016 були повторно пред'явлені стягувачем на виконання до Високопільського РВ ДВС, який виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень №52943751 та №52943884 з виконання наказів Господарського суду Київської області про стягнення з фермерського господарства "Вікторія" на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" 20000 грн та 164866,99 грн відповідно. На даний час триває виконавче провадження з виконання зазначених наказів, що були об'єднані у зведене виконавче провадження №52996179.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з Високопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 184866,99 грн в рахунок відшкодування збитків (шкоди, упущеної вигоди від неотримання грошових коштів, належних до стягнення та перерахування) завданих у зв'язку із існуванням та наявністю факту невиконаного рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2016 у справі № 911/1388/16.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту заподіяння йому органом державної виконавчої служби шкоди у розмірі 184866,99 грн, а також з того, що з урахуванням продовження вчинення виконавчих дій з виконання наказів про стягнення сум заборгованості з фермерського господарства "Вікторія" на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС", вважати ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі №911/1388/16 доказом вини Високопільського РВ ДВС, є передчасним.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1)договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3)завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4)інші юридичні факти.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у статті 16 Цивільного кодексу України, договором або іншим законом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями статті 224 Господарського кодексу України, визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами частини другої статті 87 Закону України “Про виконавче провадження”, що був чинним станом на час перебування виконавчих проваджень №51600492, №51600361 на виконанні, збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодування в порядку, встановленому законом.

Закон України "Про виконавче провадження", що набрав чинності 05.10.2016, в редакції на час звернення позивача з даним позовом до суду (далі- Закон України "Про виконавче провадження"), аналогічної норми не містить.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів; шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України допускають відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу частини першої статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Звертаючись з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 184866,99 грн, позивач послався на те, що саме орган державної виконавчої служби має відповідати за невиконання грошового зобов’язання боржником, оскільки допустив протиправну бездіяльність при виконанні наказів суду №911/1388/16 від 30.06.2016.

Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У пункті 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2016 у справі №911/1388/16 солідарно стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та фермерського господарства "Вікторія" на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" 20000 грн штрафу та з фермерського господарства "Вікторія" на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" 157186,44 грн штрафу.

Скаржником помилково ототожнено сам факт можливості відшкодування збитків, завданих державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, з наявністю у виконавчої служби обов'язку виконати грошове зобов'язання боржника перед позивачем.

Правовідносини між сторонами по даній справі виникли у зв’язку з виконанням відповідачем - Високопільським РВ ДВС у примусовому порядку наказів Господарського суду Київської області №911/1388/16 від 30.06.2016 про стягнення з фермерського господарства "Вікторія" боргу, де державна виконавча служба є інструментом примусового стягнення коштів за виконавчими документами, а не боржником у зобов'язанні, та є відповідальною за свої дії чи бездіяльність у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приймаючи накази суду №911/1388/16 від 30.06.2016 до виконання, орган державної виконавчої служби не переймав на себе зобов’язання оплатити заборгованість, а виступав лише органом, на який чинним законодавством покладено обов'язок здійснювати примусове виконання рішення суду.

Відтак, зважаючи на юридичну природу правовідносин, що склалися у цій справі, хибними є твердження скаржника щодо поширення в даному випадку на вказані правовідносини положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та, відповідно, самої можливості стягнення з органу виконання судових рішень 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.

Доводи скаржника про заподіяння Високопільським РВ ДВС позивачеві збитків до уваги колегії суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1)втрати, яких зазнала особа у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу вищенаведених норм матеріального права можна зробити висновок, що суми, які були визначені за судовими наказами від 30.06.2016 у справі №911/1388/16, в якості матеріальної шкоди не є шкодою в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника.

Сам факт встановлення порушень з боку органу виконавчої служби при здійсненні своїх повноважень щодо стягнення суми боргу з боржника за судовими наказами не є свідченням, що саме орган виконавчої служби завдав позивачеві збитки, а не боржник за наказами.

За правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода, заподіяна працівником органу державної виконавчої служби саме під час виконання ним своїх службових обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Позивачем не доведено жодного з перелічених елементів.

Посилання скаржника на ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі №911/1388/16, як на доказ заподіяння йому шкоди, взятий до уваги колегією суддів не може бути, оскільки вказаним судовим актом лише встановлено бездіяльність органу державної виконавчої служби, що проявилася у не виявленні і не накладенні арешту на кошти боржника, які містяться у фінансових установах, у касі боржника, у володінні та користуванні інших осіб. Між тим невжиття державним виконавцем наведених заходів не свідчить про наявність у боржника майна, достатнього для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений у ньому.

Водночас із змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2017, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі №911/1388/16, вбачається, що одночасно з виконавчими провадженнями №51600492, №51600361 на виконанні у Високопільському РВ ДВС знаходилось зведене виконавче провадження щодо стягнення сум заборгованності з фермерського господарства "Вікторія", в межах якого вчинялись дії, направлені на виявлення та накладення арешту на кошти боржника.

До того ж, після поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2016, накази суду №911/1388/16 від 30.06.2016 були повернуті органом державної виконавчої служби на підставі частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивачем не надано належних в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу доказів на підтвердження того, що накази Господарського суду Київської області від 05.01.2017 у справі №911/1388/16 могли бути фактично виконані у проміжок часу з дня відкриття виконавчих проваджень №51600492, №51600361 - 07.07.2016 до дня повернення вказаних виконавчих документів -28.09.2016.

При цьому, враховуючи відмову у задоволенні скарги ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС” на бездіяльність Високопільського РВ ДВС ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2017 у справі №911/1388/16, у колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що мала місце бездіяльність органу державної виконавчої служби при повторному пред'явленні стягувачем на виконання до Високопільського РВ ДВС наказів №911/1388/16 від 30.06.2016 про стягнення з фермерського господарства "Вікторія" на користь ТОВ "Компанія НІКО-ТАЙС" 20000 грн та 164866,99 грн штрафів. На підтвердження бездіяльності органу державної виконавчої служби при вчиненні виконавчих дій в межах виконавчих проваджень №52943751 та №52943884 скаржником не надано жодного доказу.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Не залучення до участі у справі територіального органу Державної казначейської служби не призвело до прийняття неправильного рішення, а тому в силу частини другої статті 104 Господарського процесуального кодексу України зазначене не може бути підставою для скасування оскаржуваного акту суду першої інстанції. Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм матеріального права при прийнятті рішення від 28.04.2017 не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування цього рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НІКО-ТАЙС" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 28.04.2017 у справі №923/149/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна