Рішення № 67502019, 26.06.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

розглянувши справу

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ ,01001

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46400.

про: cтягнення заборгованості в сумі 312 970,74 грн., у тому числі: пеня в сумі 292 993, 88 грн., три проценти річних в сумі 19 976, 86 грн.

За участю представників від:

- позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, довіреність №14-70 від 14.04.17р.

- відповідача: не з'явився

В ході розгляду справи представнику позивача було роз’яснено його процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Cуть справи.

Судове засідання проводилося в порядку ст. 74-1 ГПК України, в режимі відеоконференції.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Документообіг господарського суду” та спеціалізованої програми фіксування відеоконференцій "TrueConf".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер LH3112UJ11074921D1.

Для робочого оригіналу фіксування відеоконференції надано диск DVD-R, серійний номер PAP6 77 VA1211594.

Секретар судового засідання Дем'янова І.І. перед початком судового засідання перевірив придатність комплексу технічного запису до роботи та повідомив про час початку запису судового засідання.

Старший секретар апарату господарського суду Київської області ОСОБА_3 доповів про участь в судовому засіданні представника позивача, перевірив його повноваження та встановив особу.

Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ ,01001 звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46400 про cтягнення заборгованості в сумі 312 970,74 грн., у тому числі:

-пеня в сумі 292 993, 88 грн.,

-три проценти річних в сумі 19 976, 86 грн.

22.05.2017 року від позивача надійшло Клопотання № без номера, без дати (вх. № 11329 від 22.05.2017 р.) про участь позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому позивач просить суд:

1. Постановити ухвалу про участь позивача - ОСОБА_1 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 921/276/17-г/16 в режимі відео конференції в Господарському суді Київської області, за адресою: 01032, м. Київ-32, вул. Симона Петлюри, 16 або в Київському апеляційному господарському суді, за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1;

2. Доручити Господарському суді Київської області, за адресою: 01032, м. Київ-32, вул. Симона Петлюри, 16 або Київському апеляційному господарському суді, за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 забезпечення проведення відеоконференції у справі 921/276/17-г/16.

Ухвалою суду від 20.06.2017 року, враховуючи вищевказане Клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Київської області ( 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16).

Представник позивача в судове засідання (в режимі відеоконференції) з'явився , підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

23.06.2017 року від позивача надійшли Заперечення № б/н від 21.06.2017 р. на відзив, у яких зазначається, зокрема, наступне:

- як вбачається з матеріалів справи та відзиву, який було надано представником відповідача, сума заборгованості частково сплачувалася на підставі спільних протокольних рішень із загальної суми поставленого природного газу у розмірі 268 657 324 грн. 73 коп.;

- оскільки спільними протокольними рішеннями не передбачено, що його умови можуть застосовуватись до відносин, які виникли до його укладання, відповідно його дія не може розповсюджуватися на договірні зобов'язання, які мали місце до його підписання;

- пунктом 6.1 договору купівлі-продажу встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожитий природний газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу. Жодних застережень щодо настання у відповідача обов'язку оплатити спожитий природний газ виключно після надходження коштів з державного бюджету, вказаний пункт договору не містить;

- спільні протокольні рішення жодним чином не вносять змін до договору купівлі-продажу природного газу, не встановлює та не змінює для сторін жодних прав та обов'язків, які були встановлені вказаними договорами в тому числі і щодо нарахування 3% річних за неналежне виконання умов даного договору;

- просить суд задовольнити вимоги позивача.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суд не повідомив.

29.05.2017 року відповідач надав до справи Відзив №03/276 від 29.05.2017 року на позовну заяву (із копіями спільних протокольних рішень та копіями платіжних доручень, згідно переліку в додатках до зазначеного Відзиву), по суті якого відповідач зазначає, зокрема те, що на виконання Постанови КМУ №20 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області, Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації, ТОВ «Тернопільоблгаз», ПАТ "Тернопільгаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено Спільні протокольні рішення: 18.01.2016 року - №30 та 17.02.2016 р. - №524 про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ №20.

ПАТ «Тернопільгаз» відповідно до Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків №30 від 18.01.2016 року платіжним дорученням №1 від 20.01.2016 року перерахувало на розрахунковий рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» кошти в розмірі 15596784 грн 58 коп.

ПАТ «Тернопільгаз» відповідно до Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків №5240 від 17.02.2016 року та постанови Кабінету Міністрів України від 1.01.2005 №20 платіжним дорученням №3 від 18.02.2016 року перерахувало на розрахунковий рахунок Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» кошти в розмірі 7084135 грн 65 коп.

Уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, ПАТ «Тернопільгаз» та Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору №03/2013-ВТВ від 04.01.2013 року.

Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобов’язання у вигляді пені і 3% річних, передбачених п.7.2. договору №03/2013-ВТВ від 04.01.2013 року, ч.2 ст.625 ЦК України та ч.1 ст.230 ГК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених вказаними вище Спільними протокольними рішеннями. При цьому, п.3 вказаних спільних протокольних рішень, які є аналогічними за змістом, встановлює, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

ПАТ "Тернопільгаз" спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків виконано в повному обсязі та згідно передбачених строків, а тому позовні вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04 січня 2013 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як "Продавцем", з однієї сторони та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Тернопільгаз", як "Покупцем" був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу № 03/2013-ВТВ, згідно п. 1.1 р. 1 якого "Продавець" зобов'язувався передати у власність "Покупцю" у 2013 році природний газ (далі – газ), а "Покупець" зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

У відповідності до п. 2.1 р. 2 Договору "Продавець" передає "Покупцеві" у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 36549,055 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: (тис. куб. м.):

-січень- 4257,621; лютий – 4677,377; березень – 3628,527;

- квітень – 2586,331; травень -2470,100; червень – 2364,0960;

- липень – 2388,159; серпень – 2427,486; вересень – 2374,034;

- жовтень – 2577,451; листопад – 3107,539; грудень – 3690,335

І кв. – 12563,525; ІІ кв. – 7420,527; ІІІ кв. – 7189,679; IV кв. – 9375,325.

В п. 5.2 р. 5 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб. м. газу на момент укладення цього договору становить 3509 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того:

-збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

-податок на додану вартість за ставкою – 20%;

До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами – 14,20 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 17, 04 грн.;

До сплати ціна за 1000 куб. м. газу – 3593,38 грн., крім того ПДВ – 20% - 718, 68 грн., всього з ПДВ – 4312, 06 грн.

Згідно п. 6.1 р. 6 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

У відповідності до п. 6.2 р. 6 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка Покупця на поточний рахунок Продавця та зараховується як оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

У р. 11 договору на купівлю-продаж природного газу №03/2013-ВТВ від 04.01.2013 р. визначається, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Між сторонами до договору на купівлю-продаж природного газу № 13-343-ВТВ від 04.01.2013 р. було укладено:

-Додаткову угоду № 1 від 04.04.2013 року;

-Додаткову угоду № 2 від 10.07.2013 року;

-Додаткову угоду № 3 від 08.08.2013 року;

-Додаткову угоду № 4 від 31.12.2013 року;

-Додаткову угоду № 5 від 18.04.2014 року;

-Додаткову угоду № 6 від 28.04.2014 року;

-Додаткову угоду № 7 від 15.05.2014 року;

-Додаткову угоду № 8 від 06.06.2014 року;

-Додаткову угоду № 9 від 05.09.2014 року;

-Додаткову угоду №10 від 10.11.2014 року;

-Додаткову угоду № 11 від 08.12.2014 року;

-Додаткову угоду № 12 від 22.12.2014 року;

-Додаткову угоду № 13 від 05.02.2015 року;

-Додаткову угоду № 14 від 10.03.2015 року;

-Додаткову угоду № 15 від 03.04.2015 року;

-Додаткову угоду № 16 від 12.05.2015 року;

-Додаткову угоду № 17 від 03.06.2015 року;

-Додаткову угоду № 18 від 10.07.2015 року;

-Додаткову угоду № 19 від 12.10.2015 року;

-Додаткову угоду № 220 від 28.10.2015 року;

-Додаткову угоду № 21 від 25.11.2015 року.

Як слідує з матеріалів справи, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в період січень 2013 року - листопад 2015 року здійснила поставку природного газу відповідачу - ОСОБА_1 акціонерному товариству “Тернопільгаз” згідно наступних актів приймання-передачі природного газу:

2013 рік

- від 31 січня 2013 року – 3057,815 тис. куб. м. на суму 13 185 469 грн. 51 коп.;

- від 28 лютого 2013 року – 2661,118 тис. куб. м. на суму 11 474 889 грн. 84 коп.;

- від 31 березня 2013 року – 2085,545 тис. куб. м. на суму 8 992 986 грн. 83 коп;

- від 30 квітня 2013 року – 942,852 тис. куб. м. на суму 4 079 207 грн. 68 коп.;

- від 31 травня 2013 року – 703,648 тис. куб м. на суму 3 044 302 грн. 12 коп.;

- від 30 червня 2013 року – 636,496 тис. куб м. на суму 2 753 771 грн. 94 коп.;

- від 31 липня 2013 року – 640,163 тис. куб м. на суму 2 725 004 грн. 88 коп.;

- від 31 серпня 2013 року – 703,183 тис. куб м. на суму 2 982 885 грн. 41 коп.;

- від 30 вересня 2013 року – 750,324 тис. куб м. на суму 3 182 856 грн. 40 коп.;

- від 31 жовтня 2013 року – 921,015 тис. куб м. на суму 3 906 923 грн. 52 коп.;

- від 30 листопада 2013 року – 1426,604 тис. куб м. на суму 6 051 619 грн. 93 коп.;

- від 31 грудня 2013 року – 2969,337 тис. куб м. на суму 12 595 856 грн. 29 коп.;

2014 рік

- від 31 січня 2014 року – 3152,915 тис. куб м. на суму 12 063 153 грн. 69 коп.;

- від 28 лютого 2014 року – 2070,923 тис. куб м. на суму 7 923 417 грн.66 коп.;

- від 30 квітня 2014 року – 1522,635 тис. куб м. на суму 5 839 493 грн. 90 коп.;

- від 30 квітня 2014 року – 607,163 тис. куб м. на суму 2 997 282 грн. 76 коп.;

- від 31 травня 2014 року – 472,531 тис. куб м. на суму 2 742 407 грн. 36 коп.;

- від 30 червня 2014 року – 447,438 тис. куб м. на суму 2 603 058 грн. 25 коп.;

- від 31 липня 2014 року – 478,004 тис. куб м. на суму 2 780 881 грн. 95 коп.;

- від 31 серпня 2014 року – 499,140 тис. куб м. на суму 2 903 844 грн.78 коп.;

- від 30 вересня 2014 року – 503,303 тис. куб м. на суму 3 020 470 грн. 28 коп.;

- від 31 жовтня 2014 року – 1222,686 тис. куб м. на суму 7 337 700 грн. 61 коп.;

- від 30 листопада 2014 року – 1588,059 тис. куб м.на суму 9 969 707 грн. 36 коп.;

- від 31 грудня 2014 року – 2953,806 тис. куб м. на суму 21 436 124 грн. 60 коп.;

2015 рік

- від 31 січня 2015 року – 2207,150 тис. куб м. на суму 16 045 232 грн. 09 коп.;

- від 28 лютого 2015 року – 2100,704 тис. куб м. на суму 14 761 880 грн. 26 коп.;

- від 31 березня 2015 року – 1291,201 тис. куб м. на суму 14 129 450 грн. 32 коп.;

- від 30 квітня 2015 року – 477,893 тис. куб м. на суму 4 272 809 грн. 30 коп.;

- від 31 травня 2015 року – 342,311 тис. куб м. на суму 2 896 977 грн. 99 коп.;

- від 30 червня 2015 року – 309,764 тис. куб м. на суму 2 541 910 грн. 99 коп.;

- від 31 липня 2015 року – 252,217 тис. куб м. на суму 2 060 754 грн. 13 коп.;

- від 31 серпня 2015 року – 2107,401 тис. куб м. на суму 17 218 646 грн. 32 коп.;

- від 30 вересня 2015 року – 3087,123 тис. куб м. на суму 25 223 523 грн. 71 коп.;

- від 30 листопада 2015 року – 1620,263 тис. куб м. на суму 12 912 822 грн. 07 коп.;

(належним чином засвідчені копії актів знаходяться в матеріалах справи).

Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача.

Всього позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 268 657 324 грн. 73 коп.

З «Розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ПАТ «Тернопільгаз» за договором від 04.01.2013 №03/2013-ВТВ, станом на дату остаточного розрахунку», який долучений до позовної заяви вбачається, що відповідач фактично сплатив позивачу 268 657 324 грн. 73 коп. за поставлений газ та сума боргу складає 0,00 грн.

Також із наданого позивачем ОСОБА_4 по «Операціям по підприємству «Тернопільгаз ПАТ», з 01.01.2013 по 31.05.2017, валюта гривня України» та Витягу «Сальдо, підприємство «Тернопільгаз ПАТ» з 01.01.2013 по 31.05.2017, валюта гривня України (в розрізі договорів),зокрема, по договору №03/2013-ВТВ (2013 рік) вбачається, що борг відповідача перед позивачем відсутній.

Позивач не заявляє до стягнення з відповідача боргу за поставлений газ.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем було допущене неналежне виконання договірних зобов'язань, визначених у договорі на купівлю-продаж природного газу №03/2013-ВТВ від 04.01.2013 р., а саме – оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема вимоги пункту 6.1. договору.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 292993 грн 88 коп, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку 4 до цього позову.

Згідно п.п.1.3 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань", - з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що “платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п.7.2. р.7 договору №03/2013-ВТВ від 04.01.2013 року у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В п.п. 2.5 п.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17 грудня 2013р. зазначено, що приписом п. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

В п.п. 1.12 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013, зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В Додатковій угоді №12 від 22 грудня 2014 року до договору купівлі-продажу природного газу від 04 січня 2013 р. №03/2013-ВТВ сторони домовились (п.3) викласти п.6.1. статті 6. «Порядок та умови проведення розрахунків» у наступній редакції:

« 6.1.Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. Договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними меражами, надани ми Продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між Продавцем і Покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором Продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими Продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється Покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу».

Також у даній Додатковій угоді сторони домовились (п.4) викласти статтю 11. «Строк дії договору» Договору у наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення».

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню всього сумі 292993 грн 88 коп, в тому числі нарахованої:

- пені в сумі 23486 грн 14 коп за період з 21.01.2016 по 22.01.2016 на суму 9768098 грн 16 коп (вартість спожитого об’єму природного газу -25 223 523 грн 71 коп (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2015 року на суму 25223523 грн 71 коп (за вересень 2015 року) за мінусом проведених оплат: 25.11.2015 -1631960 грн 53 коп; 18.12.2015 -13823465 грн 02 коп);

- пені в сумі 269507 грн 74 коп за період з 21.01.2016 по 22.01.2016 на суму 12 912 822 грн 07 коп (вартість спожитого об’єму природного газу -12 912 822 грн 07 коп (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 року на суму 12 912 822 грн 07 коп (за листопад 2015 року) та за період з 23.01.2016 по 19.02.2016 на суму 7 084 135 грн 65 коп.

Разом з тим, як вбачається із Розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань ПАТ "Тернопільгаз"за договором від 04.01.2013 р. № 03/2013-ВТВ (додано позивачем до позовної заяви) відповідачем були здійсненні оплати:

- 22.01.2016 р. в сумі 9 768 098 грн. 16 коп.;

-19.02.2016 р. в сумі 7 084 135 грн. 65 коп.

Тобто, позивачем дні, в яких проведена оплата, включено в періоди нарахування пені. Також позивачем включено суми сплати в суми боргу, на які нараховувалась пеня.

Крім того, як встановлено судом, між, зокрема, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (Сторона 2), ТОВ «Тернопільоблгаз» (Сторона 3), ПАТ "Тернопільгаз" (Сторона 4), НАК "Нафтогаз України" (Сторона остання) було укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, зокрема:

-№30 від 18.01.2016 року, на виконання якого згідно платіжного доручення №1 від 20.01.2016 року відповідачем сплачено позивачу 15 596 784 грн. 58 коп (проведено оплату - 22.01.2016 р.);

-№ 524 від 17.02.2016 року, на виконання якого згідно платіжного доручення № 3 від 18.02.2016 року відповідачем сплачено позивачу 7 084 135 грн.65 коп. (проведено оплату - 19.02.2016 р.).

Предметом цих Спільних протокольних рішень (п.1) є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Згідно п.3 даних Спільних протокольних рішень Сторони зобов’язалися, зокрема, перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання – до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма Сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов’язань за цим Спільним протокольним рішенням (п.5.2.).

З огляду на наведене, шляхом підписання вище перелічених Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору про купівлю-продаж природного газу №03/2013-ВТВ від 04.01.2013 року (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 15 червня 2016 року у справі № 910/17962/15).

Позивач при здійсненні нарахувань по пені зазначеного не врахував.

Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З огляду на це, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України"Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субвенцій та компенсацій" №20 від 11.01.2005 р.

Згідно п. 1 затвердженого вказаною вище Постановою Порядку він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі-субвенція).

Згідно абз. 1 п. 7 згаданого Порядку для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку.

Як визначається в абз. 4 даного Порядку (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 р.) розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Судом здійснено перерахунок суми пені згідно подвійної облікової ставки Національного банку України (по кожному акту приймання-передачі природного газу окремо) та з врахуванням:

- п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення, зокрема, пені);

- із суми 15 596 784 грн 58 коп: 9 768 098 грн 16 коп –погашено частково борг за зобов’язаннями за вересень 2015 року; 5 828 686 грн 42 коп - погашено частково борг за зобов’язаннями за листопад 2015 року;

-укладення Спільного протокольного рішення: 18.01.2016 - по сумі 15 596 784 грн. 58 коп, яким змінено порядок та строки сплати даної суми. А тому, на суму 9 768 098 грн 16 коп за період з 21.01.2016 по 22.01.2016 пеня не нараховується;

-укладення Спільного протокольного рішення: 17.02.2016 – по сумі 7 084 135 грн.65 коп., яким змінено порядок та строки сплати даної суми. А тому, на суму 7 084 135 грн 65 коп підлягає нарахуванню пеня за період з 22.01.2016 по 16.02.2016.

За результатати перерахунку пені, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 221427 грн. 63 коп. пені підлягають до задоволення, як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству (перерахунок пені, здійснений судом, додано до матеріалів справи. В частині позовних вимог щодо стягнення 71566 грн. 25 коп. пені в позові слід відмовити як безпідставно заявлених.

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов’язаний сплатити на користь позивача три проценти річних від простроченої суми. Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 19976 грн 86 коп, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку 4 до цього позову.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних всього в сумі 19976 грн. 86 коп., в тому числі нарахованих:

- 3% річних в сумі 1601 грн 33 коп за період з 21.01.2016 по 22.01.2016 на суму 9768098 грн 16 коп (вартість спожитого об’єму природного газу -25 223 523 грн 71 коп (акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2015 року на суму 25223523 грн 71 коп (за вересень 2015 року) за мінусом проведених оплат: 25.11.2015 -1631960 грн 53 коп; 18.12.2015 -13823465 грн 02 коп);

- 3% річних в сумі 18375 грн 53 коп за період з 21.01.2016 по 22.01.2016 на суму 12 912 822 грн 07 коп (вартість спожитого об’єму природного газу -12 912 822 грн 07 коп (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 року на суму 12 912 822 грн 07 коп (за листопад 2015 року) та за період з 23.01.2016 по 19.02.2016 на суму 7 084 135 грн 65 коп.

Відповідачем були здійснені оплати:

- 22.01.2016 р. в сумі 9 768 098 грн. 16 коп.;

-19.02.2016 р. в сумі 7 084 135 грн. 65 коп.

(Розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань ПАТ "Тернопільгаз"за договором від 04.01.2013 р. № 03/2013-ВТВ додано позивачем до позовної заяви).

Тобто, позивачем дні, в яких проведена оплата, включено в періоди нарахування 3% річних. Також позивачем включено суми сплати в суми боргу, на які нараховувались 3% річних.

Крім того, позивач при нарахуванні 3% річних не врахував, що уклавши Спільні протокольні рішення (зазначено вище) сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору про купівлю-продаж природного газу №03/2013-ВТВ від 04.01.2013 року.

Судом здійснено перерахунок суми 3% річних.

За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15097 грн. 34 коп. - 3% річних підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству.

В частині позовних вимог про стягнення 4879 грн. 52 коп. – 3% річних в позові слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норм частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі №902/1652/13, від 09.09.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012).

Подібними правочинами, які оформлені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №30 від 18.01.2016 року, № 524 від 17.02.2016 року, підтверджується проведення оплати заборгованості за спожитий газ за договором №03/2013-ВТВ від 04 січня 2013 року. Тобто, Спільні протокольні рішення набули чинності і державою профінансовано погашення заборгованості. Розрахунок за поставлений газ відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями.

З огляду на правову позицію Верховного Суду України та практику Вищого господарського суду України у подібних справах, суд дійшов до висновку, що пеня, інфляційні втрати та 3 % річних можуть бути нараховані на суми заборгованості, що не охоплюється договорами про організацію взаєморозрахунків та спільними протокольними рішеннями.

Таким чином, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Судовий збір у відповідності із ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд:

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікції "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46400, ідентифікаційний код 03353503, на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720:

- 221427 грн. 63 коп. пені;

- 15097 грн. 34 коп. – 3% річних;

- 3549 грн. 00 коп - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3.В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 03 липня 2017 року

Суддя С.О. Хома