Рішення № 67502004, 26.06.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2017 р.Справа № 916/10/17

за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до відповідачів: 1. Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області.

2. Селянське фермерське господарство "Колос"

про зобов'язання вчинити певні діїї

Головуючий суддя Літвінов С.В.

Судді: Оборотова О.Ю.

ОСОБА_1

Представники:

Від прокурора: Попазогло В.С. за посвідченням;

Від МОУ: ОСОБА_2 -довіреність №220/435/д від 24.12.2016р.

Від Білгород-Дністровської КЕЧ: -не з'явився;.

Від відповідача1: -не з'явився;

Від відповідача2:-не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, Селянського (фермерського) господарства "Колос", в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 №1022/А-2012 "Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту;

- визнати недійсним договір короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. №308, укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та СФГ "Колос";

- зобов'язати СФГ "Колос" повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 150 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 №308.

Ухвалою суду від 05.01.2017р. порушено провадження у справі за позовом Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до відповідачів: 1. Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області; 2. Селянське фермерське господарство "Колос" про зобов'язання вчинити певні діїї.

20.02.2017р. Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України про застосування строків позовної давності.

20.03.2017р. представник прокурора звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 46 ГПК України про колегіальний розгляд справи № 916/10/17.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2017р. призначено справу №916/10/17 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів по справі №916/10/17 від 20.03.2017р. було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Железна С.П., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.2017р. справу прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Железна С.П., суддя Цісельський О.В.

Відповідно до п. 2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 9.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 07.02.2017р. (протокол №17-01/2017), приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Желєзної С.П. з 29.05.2017р. по 30.06.2017р. у відпустці, на підставі службової записки головуючого судді Літвінова С.В. з метою недопущення порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/10/17, для внесення змін до складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів по справі №916/10/17 від 31.05.2017р. було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Оборотова О.Ю., суддя Цісельський О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2017р. справу прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Оборотова О.Ю., суддя Цісельський О.В.

Представники прокурора заявлені позовні вимоги підтримують та просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача Міністерства оборони України заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях.

Представник позивача Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у письмових поясненнях (вх.№1920/17).

Представник відповідача Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Представник відповідача Селянського (фермерського) господарства "Колос" в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з постановою Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 "Про відвід 20 000 гектарів землі на території Бородинського, Тарутинського і Саратського районів Ізмаїльської області для організації окружного артполігону ОДВО", що затверджена розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946р. №742рс, постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20 000 га землі.

10.06.1946р. обласною комісією по передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946 № 53/9-ОП, складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23 600 га.

При цьому в акті від 10.06.1946р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим фактично відведено під полігон на 3 600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946 "Про затвердження акту обласної комісії по передачі земель під артилерійський полігон Одеському військовому округу" було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23 600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

05.05.2005р. Тарутинською РДА прийнято розпорядження № 101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", було припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі №2-а-3436/08/1570, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано вищенаведені розпорядження Тарутинської РДА №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".

У судовому порядку, 14.11.2013 року при розгляді справи №815/7390/13-а Одеським окружним адміністративним судом, було визнано протиправним та скасовано рішення Тарутинської районної ради Одеської області від 20.07.2011 року №131-VІ "Про порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності" з підстав того, що це рішення суперечить нормам Земельного кодексу України.

Також у судовому порядку після неодноразового розгляду справи №916/650/14 постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 року було залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області про визнання недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 12.10.2011 року №451/А-2011 "Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради", яким було надано в короткострокову оренду Селянському фермерському господарству „Колос, с.Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області земельну ділянку загальною площею 180 га.

Разом з тим, 29.12.2012р. Тарутинською РДА прийнято розпорядження №1022/А-2012 "Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту".

Відповідно до п.1 розпорядження №1022/А-2012 від 29.12.2012р. до визначення Кабінетом Міністрів України порядку проведення земельних аукціонів відповідно до ст.16 Закону України "Про оренду землі" та виготовлення проекту землеустрою, в короткострокову оренду терміном на 1 рік фермерському господарству "Колос" надано земельні ділянки, що перебувають у запасі за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,веденя особистого селянського господарства, сінокосіння та випасу худоби.

Відповідно до п. п. 1.3, 2 розпорядження №1022/А-2012 від 29.12.2012р. Тарутинською РДА надано у короткострокову оредну СФГ „Колос земельну ділянку загальною площею 150 га ріллі, що розташована на території Веселодлинської сільської ради та фактично входить до складу земель Тарутинського полігону.

29.12.2012р., на підставі розпорядження Тарутинської РДА №1022/А-2012 від 29.12.2012 та рішення Тарутинської районної ради №131-VI від 27.07.2011р. "Про затвердження порядку оформлення короткострокової оренди земельних ділянок, що належать до державної власності" між Тарутинською РДА та СФГ "Колос" укладено договір короткострокової оренди землі №308.

Відповідно до умов договору Тарутинська РДА для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та випасу худоби передала в короткострокову оренду СФГ "Колос" земельну ділянку загальною площею 150 га.

Зі змісту п.8 Договору вбачається, що Договір укладено терміном на 1 (один) рік до проведення аукціону відповідно до вимоги Земельного кодексу України, та виготовлення проекту землеустрою та технічної документації на земельні ділянки.

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає, що зазначений договір оренди землі суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі", іншим актам цивільного законодавства та підлягає визнанню недійсним, адже земельна ділянка площею 150 га незаконно передана Тарутинською РДА в короткострокову оренду землі СФГ "Колос" за рахунок державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони.

Проте, ані Кабінетом Міністрів України, ані Міністерством оборони України відповідні згоди на вилучення із земель Тарутинського полігону земельних ділянок та їх передачі у власність чи користування Тарутинській РДА не надавались.

Разом із тим, дозволи щодо передачі земельних ділянок Тарутинського загальновійськового полігону суб'єктам господарювання тому числі і СФГ "Колос" не надавались також і Білгород-Дністровською КЕЧ району, яка веде облік земельних ділянок, що належать до земель оборони на території Південно-Західної частини Одеської області, в тому числі у Тарутинському районі.

З врахуванням вищенаведених обставин, з метою захисту порушених прав держави в особі в особі Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, заступник військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо.

20.02.2017 року Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області надала до суду заяву (з додатками) про застосування строків позовної давності відповідно до вимог статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України (а.с. 52 62).

Дана заява долучена до матеріалів справи з приєднанням її до матеріалів справи.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведенності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

По даній справі в частині розгляду позовних вимог щодо розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 року №1022/А-2012, суд визнає його недійсність в частині, що стосується Селянського фермерського господарства „Колос, внаслідок прийняття даного документу за межами повноважень Тарутинської районної державної адміністрації, оскільки державним органом здійснено розпорядження земельної ділянки площею 150 га, що належить за цільовим призначенням до земель оборони без згоди Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За приписами статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України, статей 9 та 14 Закону України Про збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління обєктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина 2 статті 2 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України).

У відповідності до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та Положення про Міністерство оборони України, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, яке наділено зокрема такими повноваженнями:

- надавати згоду або відмовляти в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів;

- здійснювати у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України;

- здійснювати в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Положення Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919, повноваження субєктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

У даному випадку відповідна згода на вилучення із земель Тарутинського полігону земельних ділянок та їх передачі у власність чи користування Тарутинській районній державній адміністрації Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України не надавались.

У відповідності до частини 3 статті 34 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку. Таку ж правову позицію висловлено Верховним судом України в постанові від 10.06.2015 при розгляді справи №6-162цс15. Про можливість скасування незаконних рішень органу державної влади зазначено також в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 № 6-319цс15.

Дійсно, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обовязки сторін таких правовідносин (у звязку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (постанова Верховного Суду України від 19.04.2017 року у справі №3-1471гс17).

Отже, розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 року №1022/А-2012 хоч і має ненормативний характер одноразового застосування, проте є не реалізованим, але не з причини неукладеності договору оренди, а тому що спірний договір оренди, який в подальшому було укладено сторонами, є нечинним в силу закону і не може свідчити про те, що розпорядження вичерпало свою дію фактом його виконання.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним розпорядження є обґрунтованими, тому є підстави для розгляду заяви про застосування позовної давності у цій частині вимог прокурора.

За нормами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Тарутинська районна державна адміністрація у своїй заяві зазначає, що початком перебігу позовної давності є момент, коли про спірне розпорядження стало відомо органам прокуратури.

Суд вважає, що по даній справі початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли позивачі дізнались про факт відсутності у Тарутинської районної державної адміністрації повноважень на розпорядження землями оборони, які відповідно до статті 84 Земельного кодексу України відносяться до земель державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №1022/А-2012 Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту прийнято 29.12.2012 року, а з відповідними позовними вимогами Перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся до Господарського суду Одеської області 29.12.2016 року.

Військовий прокурор зазначає, що позивачам Міністерству оборони України, м. Київ та Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району стало відомо про наявність оскаржуваного розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області у серпні 2016 року під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 02.08.2016 року №42016161020000071.

Посилання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на те, що прокуратурі стало відомо про наявність спірного розпорядження, починаючи з 10.09.2013 року, судовою колегією розглянуті і відхилені, оскільки у відповіді без номера і дати на подання прокуратури від 16.08.2013 року №(16-47)1367вих-13 не зазначено оскаржене розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012 року №1022/А-2012 Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту, а вказані інші розпорядження 2011 та 2012 року, які були предметом розгляду інших окремих судових справ, і також були скасовані судом, до того ж в матеріалах справи відсутні взагалі докази направлення такої відповіді прокурору в 2013 році.

При цьому, суд зазначає, що наявність у матеріалах справи додатку до листа райдержадміністрації від 10.09.2013року, в якому міститься перелік короткострокових договорів оренди землі, які були заключені станом на 01.01.2013 року не доводить того, що прокуратурі було відомо про наявність спірного розпорядження, на підставі якого укладено спірний договір оренди.

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області взагалі не вказує навіть, коли, на її думку, про наявність спірного розпорядження стало відомо Міністерству оборони України, м. Київ та Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району, які є позивачами у даній справі, а від моменту, коли саме вони дізнались про своє порушене право, відліковується початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

За таких обставин, оскільки відповідачем-1 не доведено належними та допустимими доказами по справі відповідно до норм статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, коли позивачі дізнались про порушення своїх прав та коли про таке порушення дізнались органи прокуратури, підстави для застосування строку позовної давності у даному спорі відсутні, що з урахуванням встановлених обставин свідчить про обґрунтованість позовних вимог у цій частині за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.

Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 року № 308, укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Селянським фермерським господарством „Колос, с. Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області суд відмовляє у визнанні його недійсним, з підстав того, що він є нечинним, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" та Земельний кодекс України.

Умови договору оренди землі та порядок укладання договору оренди, визначені статтями 15 16 Закону України Про оренду землі.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції від 05.03.2009 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Таким чином, на теперешній час закон передбачає не реєстрацію договору оренди, а реєстрацію права.

Відсутність реєстрації права свідчить про не чинність такого договору, оскільки учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з цим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладання договорів оренди, набуваються тільки після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України договір оренди набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки не містить правової реєстрації права оренди, права та обов'язки за таким договором не відбулись, зазначений договір не набув чинності.

Виходячи з цього, суд вважає недоцільним визнавати недійсним договір, якій ще не почав діяти, а тому щодо цих вимог відсутні підстави для розгляду питання щодо застосування строків позовної давності.

Колегія суддів Господарського суду Одеської області вважає доведеними факти недійсністі оспорюваного розпорядження та нечинності спірного договору оренди землі, оскільки питання відповідності закону договорів та рішень державних органів розглядається судом саме на момент їх укладення та прийняття. Подальші дії стосовно виконання незаконних рішень та недійсних (нечинних) договорів не свідчать про їх законність на момент вчинення.

Щодо позовних вимог про зобовязання Селянського фермерського господарства „Колос, с. Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області повернути Міністерству оборони України, м. Київ зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 150 га, переданої Тарутинською районною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 року № 308, суд зазначає, що ці позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В силу приписів статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У даному випадку Селянське фермерське господарство „Колос, с.Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області, за відсутності державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою, самовільно використовує земельну ділянку загальною площею 150 га, розташовану на території Веселодолинської сільської ради, без оформлення належним чином правоустановчих документів на таке використання, всупереч вищевказаним вимогам Земельного кодексу України та Закону України Про використання земель оборони.

За змістом спеціальних по відношенню до Цивільного кодексу України норм Земельного кодексу України (статті 211, 212 Земельного кодексу України), при порушенні права землекористувача внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки іншою особою адекватним способом захисту такого порушеного права є подання ним позову про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо повернення спірної земельної ділянки, прокурор виходив з того, що договір є недійсним, а тому відповідач безпідставно користується земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимог, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином, не змінюючи фактичних обставин справи (належність земель, які використовує СФГ «Колос» на підставі оскаржуваного договору короткострокової оренди землі до земель оборони, прийняття Тарутинською РДА розпорядження № 1022/А-2012 від 29.12.2012 щодо вказаних земель тощо) наразі матеріально-правовою підставою для зобовязання СФГ «Колос» повернути земельну ділянку загальною площею 150 га Міністерству оборони України є вимоги ст. ст. 152, 211, 212 Земельного кодексу України.

Тарутинською РДА всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 116, ст. 141, ч. З ст. 142 Земельного кодексу України, п.п. 44, 45 Положення, прийнято рішення про передачу у короткострокову оренду СФГ «Колос» земельної ділянки площею 150 га, чим грубо порушено порядок вилучення та передачі земель оборони іншому землекористувачу.

У свою чергу, СФГ «Колос» за відсутності державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою, самовільно використовує земельну ділянку загальною площею 150 га, розташовану на території Веселодолинської сільської ради, всупереч вищевказаним вимогам Земельного кодексу України, Закону «Про використання земель оборони».

За таких обставин, позовні вимоги першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району в частині зобов'язання СФГ "Колос" повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 150 га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 №409 є правомірними та обґрунтованими.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобовязань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, м.Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, Селянського фермерського господарства „Колос, с.Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобовязання повернути земельну ділянку підлягають задоволеню частково.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути пропорційно з відповідачів на користь військової прокуратури Південного регіону України витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, м.Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, Селянського фермерського господарства „Колос, с.Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору та зобовязання повернути земельну ділянку задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Широка, буд. №1, код 04056894) від 29.12.2012 року №1022/А-2012 Про надання в короткострокову оренду земельної ділянки на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту в частині надання в короткострокову оренду Селянському фермерському господарству „Колос, с. Салгани Білгород-Дністровського району Одеської області земельної ділянки загальною площею 150 га на території Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту.

3. Зобовязати Селянське фермерське господарство „Колос, (67744, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, буд. 47, ідентифікаційний код 21011485) повернути Міністерству оборони України, м. Київ земельну ділянку загальною площею 150 га, передану Тарутинською районною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 року № 308.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог про недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012 року № 409.

5. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Широка, буд. №1, код 04056894) на користь військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код 38296363) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Селянського фермерського господарства „Колос (67744, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, буд. 47, ідентифікаційний код 21011485) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код 38296363) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано та складено 03 липня 2017 р.

Головуючий - С.В. Літвінов

Суддя О.Ю. Оборотова

Суддя О.В. Цісельський

Суддя С.В. Літвінов