Рішення № 67501742, 29.06.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року Справа № 915/340/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО (юридична адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; поштова адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 94; ідентифікаційний код 23399393)

до відповідача: Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (54003, м. Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2-А; ідентифікаційний код 25574110)

про: стягнення 75044,61 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 01/53-987 від 30.12.2016,

від відповідача: не зявився.

Суть спору:

19 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 3116/10-12ю від 11.04.2017, в якій просить суд стягнути з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України заборгованість за активну електроенергію у розмірі 63627,93 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 1986,18 грн., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 9430,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем належним чином грошових зобов'язань згідно з умовами укладених між сторонами договорів про постачання електричної енергії № 44/2637 від 30.03.2016 та № 44/2637 від 14.03.2017.

Разом з тим, 18.05.2017 та 08.06.2017 позивач звернувся до суду з клопотаннями за вих. № 3799/10-12ю від 17.05.2017 та за вих. № 4202/10-12ю від 06.06.2017 про припинення на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України провадження по справі № 915/340/17 в звязку з оплатою відповідачем: заборгованості за активну електроенергію у розмірі 63627,93 грн., заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 1986,18 грн. та частини заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4874,92 грн.

Відповідач у поданих до суду письмових поясненнях № 19/115/02-1/7604 від 07.06.2017 просив суд перенести розгляд справи та надати можливість погасити залишок боргу у сумі 4555,58 грн. після отримання фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів.

У судових засіданнях судом двічі оголошувались перерви: до 08 червня 2017 року та до 29 червня 2017 року.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив факт часткового погашення заборгованості відповідачем в загальному розмірі 745489,03 грн., в звязку з чим непогашеною залишається заборгованість у розмірі 4555,58 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у лютому 2017 року.

Відповідач правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, у судове засідання 29.06.2017 не зявився, причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

29.06.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу у попередніх та в даному судовому засіданні, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2017 року між ПАТ Миколаївобленерго та Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України було укладено договір № 44/2637 (попередня редакція договору від 30.03.2016) про постачання електричної енергії (з урахуванням додатків до нього) (далі Договір), у відповідності до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 243,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Згідно з п. 9.4 Договору строк його дії до 31 грудня 2017 року.

В п. 2.1 Договору зазначено, що під час виконання його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно з пп. 2.2.2 Договору позивач зобовязався постачати відповідачу (споживачу) електроенергію як різновид товару.

Відповідно до пп. 2.3.3 Договору та додатку № 10 до нього відповідач зобовязався оплачувати позивачу (постачальнику) вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 10 Порядок розрахунків та № 4 Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про електроенергетику споживач енергії зобовязаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Стаття 629 Цивільного кодексу України наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (із змінами та доповненнями) визначено, що договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Із наданих суду доказів вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач відпустив відповідачу активної електричної енергії у грудні 2016 року на суму 41372,63 грн. (з урахуванням ПДВ); у лютому 2017 року на суму 45333,38 грн. (з урахуванням ПДВ); у березні 2017 року на суму 27524,82 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків та актів про використану електроенергію.

Зобовязання щодо здійснення розрахунку по виставленим енергопостачальною організацією рахункам відповідач належним чином не виконував, оплату рахунків за використану електроенергію проводив не в повному обсязі та несвоєчасно. За вказаний період відповідач здійснив оплату за спожиту активну електроенергію лише на суму 50602,90 грн. (за грудень 2016 року в сумі 26853,04 грн. та за лютий 2017 року в сумі 23749,86 грн.).

У звязку з цим, у відповідача існує борг за спожиту у грудні 2016 року, лютому-березні 2017 року активну електроенергію, розмір якого складає 63627,93 грн.

Відповідно до п. 6.33 ПКЕЕ та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.02 № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.02 № 93/6381, споживач повинен розраховуватись за перетікання реактивної електроенергії з Електропередавальною організацією.

На підставі Договору та додатку № 5 до нього Енергопостачальна організація відпустила відповідачеві реактивну електричну енергію в кількості і на умовах, вказаних в договорі.

Відповідно до пп. 2.2.2 Договору та додатку № 5 до нього відповідач спожив реактивної енергії за лютий-березень 2017 року на суму 1986,18 грн., в т.ч. ПДВ (за лютий 2017 року в сумі 1010,87 грн. та за березень 2017 року в сумі 975,31 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків та актів про використану електроенергію.

Відповідно до пп. 2.3.4 Договору та п. 6.11 ПКЕЕ, відповідач зобовязався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з додатком № 5 до Договору.

Однак, оплату по виставленим енергопостачальною організацією рахункам за спожиту реактивну енергію відповідач взагалі не здійснив, чим порушив договірні зобов'язання. У звязку з цим, у відповідача існує борг за спожиту у лютому-березні 2017 року реактивну енергію, розмір якого складає 1986,18 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до вимог Закону України Про електроенергетику, Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2002 року № 475, Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕЕ від 31 липня 1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями), сторонами було узгоджено Додатки № № 1, 1а від 14.03.2017 (обсяги постачання на 2017 рік) до Договору, якими було встановлено обсяги постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 12 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМУ № 441 від 24.03.1999, місцеві енергопостачальні організації разом з місцевими органами влади повинні вживати необхідних заходів для безумовного дотримання обсягів споживання електроенергії та потужності. При перевищенні споживачами регіону обсягів електроспоживання до них застосовуються примусові обмеження споживання електроенергії.

Пунктом 5 Додатку № 1 до договору сторони визначили відповідальність за перевищення встановлених величин споживання електроенергії, керуючись статтею 26 Закону України Про електроенергетику, п. 6.16 ПКЕЕ.

Відповідно до умов додатку № 1а гранична величина споживання електроенергії відповідача у лютому 2017 року передбачає споживання 17269 кВт.год., у березні 2017 року 9400 кВт.год.

Однак відповідач, згідно актів про використану електричну енергію, фактично спожив у лютому 2017 року 19637 кВт.год., а в березні 2017 року 11937 кВт.год.

Згідно п. 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутись до постачальника електроенергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії, але відповідач не скористався даним правом і не звертався із заявою до позивача про збільшення величин споживання електроенергії на лютий-березень 2017 року.

У відповідності до вимог ПКЕЕ відповідачу були вручені повідомлення про перевищення договірної (встановленої) величини (обсягів) споживання електричної енергії разом з відповідними рахунками на оплату різниці між фактично спожитою і договірною величиною електроенергії, а саме:

- 02.03.2017 повідомлення № 04-23/2-2121 від 27.02.2017, рахунок № 44/2637/2/1 від 27.02.2017 за лютий 2017 року на суму 4555,58 грн.;

- 03.04.2017 повідомлення № 04-23/2-2867 від 29.03.2017, рахунок № 44/2637/3/1 від 29.03.2017 за березень 2017 року на суму 4874,92 грн.

Однак, оплату по виставленим енергопостачальною організацією рахункам за перевищення договірної величини споживання електроенергії відповідач взагалі не здійснив, у звязку з чим за відповідачем існує заборгованість у сумі 9430,50 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії у лютому-березні 2017 року.

Водночас, судом перевірені обставини, викладені у клопотаннях позивача за вих. № 3799/10-12ю від 17.05.2017, за вих. № 4202/10-12ю від 06.06.2017 та встановлено, що дійсно відповідачем в період розгляду даної судової справи, сплачено на користь позивача:

- 63627,93 грн. заборгованість за активну електроенергію за грудень 2016 року, лютий-березень 2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 296 від 21.04.2017, № 332 від 28.04.2017, № 361 від 12.05.2017 та № 401 від 24.05.2017;

- 1986,18 грн. заборгованість за реактивну електричну енергію за лютий-березень 2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 297, 298 від 20.04.2017, № 333 від 27.04.2017;

- 4874,92 грн. частина заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії (за березень 2017 року), що підтверджується платіжним дорученням № 334 від 28.04.2017.

Згідно п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Пунктом 4.4 вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ також встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та обставини, у звязку зі сплатою відповідачем заявлених до стягнення сум заборгованості за активну електроенергію в розмірі 63627,93 грн., заборгованості за реактивну електричну енергію в розмірі 1986,18 грн. та частини заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4874,92 грн., провадження у даній справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Таким чином, у відповідача перед позивачем непогашеною залишається частина заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в лютому 2017 року в розмірі 4555,58 грн.

Як вказано в пп. 1 п. 8.1 та пп. 2 п. 10.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Статті 525, 526, 629 Цивільного кодексу України встановлюють, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази погашення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в лютому 2017 року в розмірі 4555,58 грн., які б свідчили про повну відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобовязаннями.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в звязку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині, заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Таким чином, за вищенаведеними висновками суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (54003, м. Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2-А; ідентифікаційний код 25574110) на користь Публічного акціонерного товариства МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО (юридична адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; поштова адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 94) заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в лютому 2017 року в розмірі 4555,58 грн. на поточний рахунок 260303011353 в МОУ АТ «Ощадбанк», МФО 326461, код 24789699.

3.Стягнути з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (54003, м. Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2-А; ідентифікаційний код 25574110) на користь Публічного акціонерного товариства МИКОЛАЇВОБЛЕНЕРГО (юридична адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; поштова адреса: 54017, м. Миколаїв, вул. Погранична, 94) судовий збір в розмірі 1600,00 грн. на поточний рахунок 26002392418001 в МФ КБ «Приватбанк», МФО 326610, код 24789699.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Провадження у справі № 915/340/17 в частині стягнення з відповідача сум заборгованості за активну електроенергію в розмірі 63627,93 грн., заборгованості за реактивну електричну енергію в розмірі 1986,18 грн. та частини заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в розмірі 4874,92 грн. припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 03 липня 2017 року.

СуддяО.Г. Смородінова