Рішення № 67501636, 20.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2017р. Справа № 914/752/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів,до відповідача:Управління соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації, м. Жидачів, Львівської обл.,про: стягнення 246.993,23 грн. За участю представників:позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність №831 від 12.12.2016 р.),відповідача:не зявився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), розяснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації про стягнення 246.993,23 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.05.2017 р. Згідно з розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Львівської області від 28.04.2017 р. №363 у звязку з відпусткою судді Сухович Ю.О. призначено повторний автоматичний розподіл справи №914/752/17. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 28.04.2017 р. справу для розгляду передано судді Петрашку М.М. Ухвалою суду від 03.05.2017 р. розгляд справи відкладався на 23.05.2017 р. Ухвалою суду від 03.05.2017 р. розгляд справи відкладався на 23.05.2017 р. Ухвалою суду від 23.05.2017 р. розгляд справи відкладався на 06.06.2017 р. Ухвалою суду від 06.06.2017 р. розгляд справи відкладався на 20.06.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Позивачем, як оператором телекомунікаційних послуг, в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. надавались населенню послуги споживачам, які мають згідно з законодавством України пільги на їх оплату. Відповідачем натомість не здійснив фінансування пільг, повязаних із наданням телекомунікаційних послуг у розмірі 210.927,22 грн. Крім того, відповідачу нараховано 7.385,34 грн. трьох процентів річних, 28.680,67 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позовних вимог з урахуванням наступного. Відповідно до п. 20 (4) ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснювати з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг звязку. Рішенням сесії Жидачівської районної ради від 15.01.2016 р. №54 "Про районний бюджет Жидачівського району на 2016 рік" та рішенням сесії Жидачівської районної ради від 22.12.2016 р. №178 "Про районний бюджет Жидачівського району на 2017 рік" не було передбачено коштів на відшкодування пільг з послуг звязку. Договір між сторонами на відшкодування пільг і субсидій не укладався, щомісячні акти звірки про надання та відшкодування пільг звязку не проводились, кошторисні призначення відсутні. Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", Законом України "Про охорону дитинства", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 04 2012 №295 та інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч.3ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг на території Жидачівського району Львівської області є Управління соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області.

Позивачем за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року надано послуг відповідним категоріям населення на пільгових умовах, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на загальну суму 210.927,22 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг, та які просить стягнути з відповідача.

Як стверджує позивач, ним щомісяця для проведення звірки розрахунків відшкодувань направлялися Форма-2 Пільги, як це передбачено Наказом міністерства праці та соціальної політики № 535 від 04.10.2007 року, які відповідач не підписував.

В підтвердження обсягу наданих послуг Позивачем на адресу Відповідача направлявся Акт звіряння розрахунків за надані населенню пільги №11 станом на 01.01.2017р. Однак останнім Акт не підписано, позивачу не повернуто, жодних заперечень як щодо факту надання послуг, так і щодо їх кількісних та якісних характеристик не висловлено.

Станом на момент звернення з позовом до суду, у відповідача залишається непогашеними 210.927,22 грн заборгованості з відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

При ухваленні рішення суд виходив з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України від 18.11.2003 № 1280-ІV "Про телекомунікації", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", Закону України "Про охорону дитинства", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 інших законодавчих актів України.

Як постачальник послуги звязку, позивач надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст. 633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга звязку є предметом публічного договору.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що телекомунікаційні послуги, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України " Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Статтею 87 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок № 256). Даною постановою встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України.

В п. 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому згідно п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг на території Жидачівського району є Управління соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню на території Жидачівського району послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Як встановлено судом, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року (включно) позивачем було надано послуги звязку відповідним категоріям населення на пільгових умовах, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на загальну суму 210.927,22 грн.

В порушення вимог Бюджетного кодексу України, Постанови № 256 та Поряду № 256, а також вимог встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 №64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій"), відповідач не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на момент звернення з позовом до суду утворилася заборгованість в розмірі 210.927,22 грн.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо відшкодування позивачу наданих пільговій категорії населення послуг зв'язку підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги (згідно з формою 3-пільга, що затверджений наказом Мінпраці України від 28.03.2003 № 83), які були вручені відповідачу, однак останнім не підписані, позивачу не повернуті, хоча жодних заперечень як щодо факту надання послуг, так і щодо їх кількісних та якісних характеристик не висловлено.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 27 червня 2013 року справі "ПАТ "Кіровоградобленерго" проти України" (заява N 35088/07) Європейський суд встановив порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки компанія-заявник була зобов'язана надавати частину своїх послуг безкоштовно і не мала змоги ініціювати отримання належного відшкодування через відсутність чіткого та передбачуваного законодавства у цьому зв'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Вищенаведені висновки, відображені також в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12, у постанові ВГС України від 17.03.2015 у справі № 922/3830/14.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 210.927,22 грн. заборгованості з відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач також нарахував відповідачу 28.680,67 грн. інфляційних втрат та 7.385,34 грн. три проценти річних.

Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що нормами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено чітких термінів оплати видатків на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, які здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України.

Як вбачається із матеріалів, долучених до справи, позивачем на адресу відповідача не направлялися вимоги про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в порядку ст. 530 ЦК України, а лише копії форм «2-пільга» щодо звірки кількості пільговиків, які мають право на пільги з послуг звязку за категоріями.

Так, відповідно до листа від 08.11.2016 р. №147-461000-02, від 16.01.2017 р. №46/240-2 позивач звертався до відповідача з пропозицією проведення звірки за послуги пільговим категоріям населення 2016 року.

Зважаючи на відсутність в законодавстві конкретної календарної дати (періоду) після настання якого у відповідача виникає зобовязання в частині оплати видатків на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, які здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України, тобто дати виникнення грошового зобовязання у відповідача, суд не вбачає підстав для стягнення з останнього передбачених ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до положень частини пятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача відшкодуванню підлягає 3.163,92 грн.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Жидачівської районної державної адміністрації (адреса: вулиця Івана Франка, будинок 19, місто Жидачів, Львівська область, 81700; ідентифікаційний код 03194246) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (адреса: бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, місто Київ, 01601; ідентифікаційний код 21560766) в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (адреса: вулиця Дорошенка, будинок 43, місто Львів, 79000) 210.927,22 грн. боргу, 3.163,92 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3.Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2017 р.

Суддя Петрашко М.М.