Рішення № 67501323, 22.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017Справа №910/6025/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 221463,89 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Тішунін О.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Рагуліна О.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 221463,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.01.2015 між сторонами укладено договір № ЦУПП-01/0001/15, на виконання умов якого позивач виконав роботи з капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 А. Оскільки розрахунок за вказаний ремонт відповідач здійснив не в повному обсязі, позивач просив стягнути 100000,00 грн. основного боргу, 87815,26 грн. інфляційних втрат та 33648,63 грн. трьох процентів річних.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, зокрема послався на те, що позивач виконав зазначені роботи несвоєчасно, оскільки акт виконаних робіт підписаний лише 23.05.2016, та термін оплати за ці роботи не настав, так як позивач не виставляв відповідний рахунок на оплату. Відтак, за умовами п. 4.2. Договору підряду, та враховуючи підписання акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.07.2016, підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

05.01.2015 між сторонами укладено договір № ЦУПП-01/0001/15 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язується виконати відповідачу роботи, зазначені в специфікації, а відповідач - прийняти і оплатити такі роботи (п. 1.1. Договору).

Найменування (номенклатура, асортимент) робіт визначені в п. 1.2. Договору, а саме: роботи з капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 А (інв. № 01) згідно специфікації № 1, яка являється невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна Договору становить 856500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 142750,00 грн., яка включає всі витрати позивача та його винагороду за виконання робіт.

Відповідно до п. 4.1. вказаного правочину розрахунки проводяться наступним шляхом: остаточний фінансовий розрахунок відповідач здійснює на підставі пред'явленого позивачем рахунку після підписання загального акту звірки, який складається і підписується сторонами після виконання робіт. Перебіг строку оплати виконаних робіт починається після плину 30 банківських днів з моменту, вказаному в попередньому абзаці. Відповідач залишає за собою право здійснювати часткову оплату виконаних робіт до настання такого моменту.

Пунктами 5.1., 5.3. Договору сторони погодили, що строк виконання робіт становить: позивач зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5А у повному обсязі в термін 45 календарних днів з моменту отримання заявки від відповідача. Роботи вважаються виконаними повністю після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт відповідачем, або уповноваженою ним особою.

Згідно з п. 6.2.1. відповідач має справо достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань позивачем, повідомивши його про це письмово за 10 календарних днів.

За умовами п 10.1. Договору підряду, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 у частині виконання робіт згідно специфікації № 1, у частині оплати - до повного виконання.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 05.01.2015 відповідачем складено заявку № ЦУПП-8/1, яка отримана позивачем 05.01.2015, що підтверджується підписом заступника директора позивача та печаткою підприємства.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Листом від 26.02.2015 № ЦУПП 8/666 відповідач збільшив термін виконання ремонтних робіт на 10 днів, визначивши кінцевим терміном 01.03.2015. Однак, у встановлений строк ремонтні роботи позивачем виконані не були.

Спір щодо своєчасного та повного виконання позивачем умов Договору з виконання капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 А був предметом розгляду справ № 904/4364/15 та № 904/5902/16, що перебували в провадженні господарського суду Дніпропетровської області.

Зокрема, у межах справи № 904/5902/16 у рішенні суду від 30.09.2016, залишеним без змін постановою від 30.01.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду, було встановлено, що ураховуючи лист відповідача від 13.05.2015 № ЦУПП8/2460 про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі п. 6.2.1. Договору, останній є розірваним з 25.05.2015.

Згідно з частиною 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже судові рішення, прийняті в справах № 904/4364/15 та № 904/5902/16, мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

13.08.2015 комісією з представників сторін складено акт обстеження технічного стану екскаватора ЕКГ-5А (інв. № 000001) Бехівського кар'єроуправління, відповідності виконання капітального ремонту згідно умов Договору від 05.01.2015 № ЦУПП-01/0001/15, в якому комісією встановлено виконання робіт у загальному обсязі на 95 %.

Остаточний акт виконаних робіт на капітальний ремонт вказаного екскаватора підписаний сторонами без зауважень і застережень та затверджений філією відповідача 23.05.2016.

Наведені обставини також встановлені в рішенні суду в справі № 904/5902/16.

23.05.2016 позивач виставив на оплату відповідачу рахунок № 2305 на суму 856500,00 грн. за виконані ремонтні роботи за Договором.

Поряд із цим, 14.06.2016 між сторонами було укладено Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін.

За умовами даного Договору про зарахування вимог сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, домовились про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають із наступних підстав: відповідач є кредитором, а позивач - боржником за Договором від 05.01.2015 № ЦУПП-01/0001/15 (далі - Договір підряду) на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 по справі № 904/4364/15, згідно з якою позивач зобов'язаний сплатити на користь відповідача штрафна санкції за порушення договірних зобов'язань, а саме: 34500,00 грн. пені, 15000,00 грн. штрафу, 990,07 грн. витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви, всього на суму 50490,07 грн.; позивач є кредитором, а відповідач - боржником за Договором підряду, згідно з яким відповідач зобов'язаний здійснити оплату виконаних робіт у розмірі 856500,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Розмір зустрічних однорідних вимог, що підлягають зарахуванню, складає 50490,07 грн. (п. 2. Договору про зарахування вимог).

Відповідно до п. 3. вказаного Договору з моменту набрання ним чинності зобов'язання позивача за постановою припиняється повністю, а зобов'язання відповідача за Договором підряду припиняється частково в розмірі 50490,07 грн.

Крім того, 15.06.2016 та 09.08.2016 сторонами були підписані та скріплені печатками акти звірки взаємних розрахунків, за якими заборгованість відповідача становила 806009,93 грн. станом на 15.06.2016 та 377759,93 грн. станом на 09.08.2016.

Після того, відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок із рахунку позивача, відповідач сплатив за вказаним Договором підряду 30.11.2016 суму в розмірі 277759,93 грн.

З урахуванням наведеного вище, заборгованість відповідача за виконані позивачем ремонтні роботи за Договором підряду становить 100000,00 грн. та підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення даного боргу відповідачем не подано.

Обов'язок зі сплати вказаних грошових коштів за фактично виконані позивачем роботи випливає з положень ч. 4 ст. 849 ЦК України, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Крім того, умови п 10.1. Договору підряду не звільняють сторін від проведення оплати за договором після закінчення його дії.

Таким чином, розірвання вказаного Договору підряду не звільняє відповідача від здійснення оплати за фактичні виконані позивачем роботи, які були прийняті відповідачем. До того ж, укладення між сторонами Договору про зарахування вимог, підписання актів звірки взаєморозрахунків та здійсненні відповідачем оплати за ці роботи після розірвання Договору підряду свідчать про фактичне визнання відповідачем заборгованості та прийняття виконаних позивачем робіт.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість даної позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 100000,00 грн. за виконані позивачем ремонтні роботи.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 87815,26 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 33648,63 грн.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи у відзиві на позов відсутність підстав для нарахування вказаних компенсаційних виплат відповідач послався на те, що позивачем не виконані умови Договору підряду щодо пред'явлення рахунку та своєчасного виконання робіт, про що свідчить підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі лише 23.05.2016. Тому, з урахуванням встановленої у п. 4.1. Договору підряду відстрочки в 30 банківських днів для оплати робіт після підписання загального акту звірки, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати цих робіт не настав.

Відповідно до частини 3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як встановлено судами в межах справи № 904/5902/16, Договір підряду є розірваним в односторонньому порядку з ініціативи відповідача з 25.05.2015. Таким чином, підстави для застосування його положень надалі відсутні.

Водночас, обов'язок відповідача зі здійснення оплати за частини фактично виконаних позивачем робіт випливає з положень ч. 4 ст. 849 ЦК України.

За таких обставин, встановивши прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт спочатку на 95 % за відповідним актом від 13.08.2015 та на 100 % за актом від 23.05.2016, суд дійшов висновку про те, що строк оплати відповідачем цих робіт наставав у відповідному розмірі на наступний день після підписання зазначених актів та надалі змінювався з урахуванням здійснених відповідачем сплат.

Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити, що в матеріалах справи наявний рахунок позивача на оплату виконаних робіт від 23.05.2016 № 2305 на суму 856500,00 грн., а сторонами двічі підписувались акти звірки взаєморозрахунків за Договором підряду, а саме: 15.06.2016 та 09.08.2016.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що за період з 14.08.2015 по 23.05.2016 борг відповідача становив 813675,00 грн., за період з 24.05.2016 по 14.06.2016 - 856500,00 грн., за період з 15.06.2016 по 28.07.2016 - 806009,93 грн., за період з 29.07.2016 по 30.11.2016 - 377759,93 грн., за період з 01.12.2016 по 04.07.2017 (кінцева дата, визначена позивачем) - 100000,00 грн.

Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат за обрахований позивачем період, з урахуванням визначеного судом початку прострочення та сум заборгованості, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в межах визначеної позивачем суми в розмірі 87815,26 грн.

Водночас, три проценти річних за арифметичним перерахунком суду підлягають стягненню з відповідача в розмірі 28298,43 грн., а саме: за період з 14.08.2015 по 23.05.2016 у розмірі 18926,30 грн., за період з 24.05.2016 по 14.06.2016 у розмірі 1548,74 грн., за період з 15.06.2016 по 28.07.2016 у розмірі 2914,89 грн., за період з 29.07.2016 по 30.11.2016 у розмірі 3881,10 грн., за період з 01.12.2016 по 04.07.2017 у розмірі 1027,40 грн., а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" (50012, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69; ідентифікаційний код 25528334) 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 87815 (вісімдесят сім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 26 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 28298 (двадцять вісім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 43 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3241 (три тисячі двісті сорок одна) грн. 71 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 27.06.2017.

Суддя Я.В. Маринченко