Постанова № 67500998, 27.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року Справа № 910/17394/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Корсака В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКомпанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport Snternational Ltd.)на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.03.2017у справі№ 910/17394/14Господарського суду міста Києваза позовомАдвокатського об'єднання "Лавринович і Партнери"доКомпанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport Snternational Ltd.)простягнення 319831,51дол США, що еквівалентно 4181256,78грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Савчук Д.В. (довіреність від 16.01.2017) Безарова К.О. (довіреність від 16.01.2017) Данилейко В.О. (довіреність від 19.12.2016) Архіпов О.Ю. (довіреність (від 05.10.2013) Журавський Є.Б. (довіреність від 28.03.2017)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 (суддя Пінчук В.І.) в справі № 910/17394/14 позов задоволено; стягнуто з Компанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport International Ltd.) на користь Адвокатського об'єднання "Лавринович і Партнери" 300000 доларів США основного боргу, 43 216,44 доларів США пені, 17630,14 доларів США 3% річних, 166400,00 доларів США інфляційних втрат, що разом становить 527246,58 доларів США заборгованості за договором № 08/11-01 від 08.11.2012, що еквівалентно 6892858,52грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.), рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі №910/17394/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог Адвокатського об'єднання "Лавринович і Партнери" до Компанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport International Ltd.) про стягнення інфляційних втрат у сумі 166400,00 доларів США, та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові; здійснено перерозподіл судових витрат за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій.

В касаційній скарзі Компанія Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport Іnternational Ltd.) просить скасувати зазначені вище судові акти та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.3, 124 Конституції України, ст.ст.4, 213, 524, 533 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.75, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст.4, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст.15, 42, 80, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга належить до часткового задоволення з огляду на таке.

У серпні 2014 року Адвокатське об'єднання "Лавринович і Партнери" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport International Ltd.) про стягнення 319831,51 дол. США заборгованості за договором №08/11-01 від 08.11.2012, що еквівалентно 4181256,78грн, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати додаткової винагороди, яка повинна бути виплачена позивачу за досягнення певних умов при наданні юридичних послуг.

Судами встановлено таке.

08.11.2012 між Адвокатським об'єднанням "Лавринович і Партнери" (виконавець) та Компанією Свіспорт Інтернешнл Лтд. (замовник) укладено Договір про надання юридичних послуг №08/11-01 (далі Договір) (т.1, а.с.17-27).

Відповідно до п.1.2.1. Договору виконавець зобов'язався надати замовнику юридичні послуги, пов'язані з правовим аналізом рішення Господарського суду міста Києва у справі №5011-62/8101-2012 та матеріалів цієї справи, законодавства України та судової практики з метою консультування замовника з питань оскарження рішення до Київського апеляційного господарського суду.

Юридичні послуги, які зобов'язувалося надати Адвокатське об'єднання, включають підготовку та подання процесуальних документів, пов'язаних з переглядом рішення судом (п.1.2.2.); представництво інтересів замовника у суді у зв'язку з переглядом рішення (п.1.2.3.); представництво інтересів замовника у відносинах з фізичними особами, нотаріусами, підприємствами, установами, організаціями.

Відповідно до п.2.6. Договору приймання послуг за цим Договором оформлюється актом прийому-передачі, підписаним сторонами, до якого додається копія рішення суду, за винятком випадків дострокового припинення дії цього договору. Рахунки-фактури виставляються виконавцем та підлягають оплаті замовником протягом 5 робочих днів після їх одержання, якщо інше не передбачене цим договором (аналогічні положення містять у п.2.4. Додаткового договору №3).

05.06.2013 між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір №3 (далі Додатковий договір №3) до Договору, за яким виконавець зобов'язувався за плату надати замовнику послуги, пов'язані із судовим представництвом і захистом його інтересів у Вищому господарському суді України при розгляді справи №5011-62/8101-2012, які включають аналіз справи, складення всіх необхідних процесуальних документів, їх подання суду, прийняття участі у судовому засіданні при розгляді даної справи, а замовник - прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі, згідно з умовами цього додаткового договору (т.1, а.с.28-31).

04.07.2013 сторонами підписано Угоду про внесення змін до Додаткового договору №3 (далі Угода), якою внесено зміни до п.2.1. Додаткового договору №3 (т.1, а.с.32-35).

Пунктом 1 Угоди сторони погодили внести зміни до п.2.1 Додаткового договору №3 та доповнити його положення п.п.2.1.1.-2.1.5.

Відповідно до п.2.1.2. Додаткового договору №3 сторони дійшли згоди, що у випадку досягнення виконавцем частково позитивного результату замовник виплачує виконавцю додаткову винагороду у розмірі 300000 доларів США. Під частковим позитивним результатом сторони розуміють скасування Вищим господарським судом України рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд, за результатами якого судом першої або апеляційної інстанції буде прийнято рішення про відмову в задоволенні вимог ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" та буде визнана власність замовника на 70,6% частки в ТОВ "Свіспорт Україна" (на даний час ТОВ "Інтеравіа") з 2006 року та що, в свою чергу призводить до скасування договору купівлі-продажу частки, згідно якого замовником продано на користь ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" частку в ТОВ "Свіспорт Україна" (на даний час ТОВ "Інтеравіа") та скасування державної реєстрації права власності ПАТ "Авіакомпанія" Міжнародні Авіалінії України", на частку у ТОВ "Свіспорт Україна" (на даний час ТОВ "Інтеравіа"), що перевищує 29,4 % ".

Відповідно до п.5 Угоди її складено українською та англійською мовами у двох примірниках по одному кожній із сторін. У випадку наявності розбіжностей між українською та англійською версіями, англійська версія матиме переважну силу.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013 у справі №5011-62/8101-2012 касаційну скаргу Свіспорт Інтернешнл Лтд. задоволено частково; рішення місцевого та апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду (т.1, а.с.36-45).

За результатами нового розгляду справи №5011-62/8108-2012 рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2014 відмовлено у задоволенні первісного позову ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про 1) визнання права власності на частку у розмірі 70,6% у статутному капіталі Спірної компанії, 2) укладення між Відповідачем та ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" договору купівлі-продажу частки Спірної компанії і 3) зобов'язання державного реєстратора внести зміни до відомостей про склад учасників Спірної компанії та відмовлено у задоволенні зустрічного позову Відповідача про визнання частково недійсними положень договору між учасниками Спірної компанії (т.1, а.с.47-74).

Вважаючи, що умови для стягнення додаткової винагороди у розмірі 300000 доларів США згідно з п.2.1.2. Додаткового договору №3 у редакції Угоди настали 30.05.2014, позивач електронною поштою (S.Skrypnyck@Lp.ua) надіслав відповідачу (Mark.Skinner@swissport.com) рахунок-фактуру для сплати додаткової винагороди №АО-0014 від 30.05.2014, яка отримана останнім (т.1, а.с.75-76).

Також позивачем направлявся вказаний рахунок-фактура на адресу відповідача кур'єрською службою Pony Expres, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією накладної № 15-6109-4590 (т.1, а.с.78).

Враховуючи те, що додаткову винагороду у розмірі 300000 доларів США згідно з п.2.1.2. Додаткового договору №3 у редакції Угоди відповідачем сплачено не було, позивач звернувся з даним позовом та просив стягнути з відповідача додаткову винагороду, а також пеню за порушення строків оплати, 3% річних та інфляційні втрати.

Господарським судом міста Києва було призначено у справі судово-лінгвістичну експертизу, на вирішення якої поставлені питання щодо правильності наведеного у тексті Додаткового договору №3 у редакції Угоди перекладу п.2.1.2. з англійської на українську мову. Проведення експертизи доручено ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень" (далі - ДП "ДІСЕД").

За результатами проведення експертизи ДП "ДІСЕД" підготував та направив до Господарського суду міста Києва два висновки комісійної судової-лінгвістичної експертизи: висновок №1.2/16 від 07.07.2016 (т.5, а.с.7-11) та висновок № 1.2/17 від 22.07.2016 (т.5, а.с.18-22).

З огляду на те, що відкликання керівником ДП "ДІСЕД" висновку № 1.2/16 від 07.07.2016 та оформлення нового висновку №1.2/17 від 22.07.2016 було здійснено з порушенням чинного законодавства, останній не був прийнятий судами як належний та допустимий доказ правильного перекладу українською мовою п.2.1.2. Додаткового договору №3 в редакції Угоди.

Відповідно до висновку №1.2/16 від 07.07.2016 правильним перекладом п.2.1.2. Додаткового договору №3 (у редакції угоди про внесення змін) українською мовою є:

"Сторони домовилися, що у випадку досягнення частково успішного результату, Клієнт сплачує Виконавцю додаткову винагороду в сумі 300 000 доларів США. Під частково успішним результатом Сторони розуміють повне, остаточне та обов'язкове для виконання скасування Вищим господарським судом України рішень суду першої інстанції та апеляційного суду і спрямування справи на новий розгляд, і коли внаслідок такого нового розгляду справи суд першої інстанції або апеляційний суд ухвалює повне, остаточне і зобов'язальне рішення про відмову в задоволенні вимог ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" так, що визнається постійне та безперервне, починаючи з 2006 року право власності Клієнта на частку у розмірі 70,6% акцій у компанії, ТОВ "Свіспорт Україна" (теперішня назва ТОВ "Інтеравіа" ), і в результаті чого скасовується договір купівлі-продажу між сторонами стосовно продажу Клієнтом пакету акцій у ТОВ "Свіспорт Україна" (теперішня назва ТОВ "Інтеравіа") ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", а також скасовується будь-яка державна реєстрація ПрАТ "Авіакомпанія" Міжнародні Авіалінії України "частки ПрАТ" Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" у ТОВ "Свіспорт Україна" (теперішня назва ТОВ "Інтеравіа"), що перевищує 29,4 % ."

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача про те, що дана справа не підлягає вирішенню в господарських судах України, та зазначивши, що узгоджені сторонами підстави для виплати винагороди настали, задовольнив позов у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення основної заборгованості, пені та 3% річних. Разом з тим, зазначивши, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, відмовив у стягненні з відповідача 166400,00 доларів США інфляційних втрат.

Касаційний суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо підсудності цієї справи господарським судам України, втім не погоджується з їх висновками про законність та обґрунтованість заявлених вимог по суті спору, з огляду на таке.

Статтею 124 ГПК України передбачено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" українські суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо на території України відповідач у справі має рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 у справі №5011-62/8101-2012 частково задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Swissport International Ltd., Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" у розмірі 70,6 % статутного капіталу, що згідно із статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" дорівнює 3 530 доларам США та є еквівалентом 18 753, 12 грн згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ 25.08.2004; укладення між Swissport International Ltd. та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" на запропонованих ним умовах та зобов'язання Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації в особі державного реєстратора внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про зміни у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", а саме: про перехід до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" частки у розмірі 70,6 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" та про належність Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна"; вирішено: укласти між Swissport International Ltd. та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" на наступних умовах:

"Компанія Swissport International Ltd. (продавець) продає на користь Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (покупець) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Лисенка, буд.4, ЄДРПОУ 33240887), що становить 70,6% (сімдесят цілих шість десятих відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", що дорівнює 3530 доларам США (три тисячі п'ятсот тридцять) та є еквівалентом 18753 грн (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) 12 коп. згідно із офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на 25.08.2004 (Частка), а покупець приймає і зобов'язується сплатити за частку передбачену договором купівельну ціну.

Продавець зобов'язаний продати Частку вільну від будь-яких обтяжень. Право власності на частку переходить від продавця до покупця з дати набуття чинності договором.

Продавець здійснить всі необхідні дії для того, щоб забезпечити передачу Частки покупцю.

Купівельна ціна за Частку складає 433 376 доларів (чотириста тридцять три тисячі триста сімдесят шість) 69 центів США.

Покупець сплатить купівельну ціну продавцю в доларах США на банківський рахунок, повідомлений покупцем, або іншим чином відповідно до застосовуваного законодавства протягом десяти календарних днів після державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна", що підтверджують передачу Частки від продавця до покупця.

Договір складено в двох примірниках по одному для кожної із сторін, регулюється українським законодавством та набирає чинності з дня набрання судовим рішенням законної сили."

Відповідно до ч.2 ст.187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відтак, враховуючи, що частку Компанії Swissport International Ltd. у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" було відчужено за постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 у справі №5011-62/8101-2012, якою визнано укладеним відповідний правочин, до моменту набрання вказаним судовим рішенням законної сили Компанія Swissport International Ltd. залишалася власником 70,6% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіспорт Україна" (теперішня назва ТОВ "Інтеравіа"), тобто станом на 18.08.2014 (дата подачі позову в даній справі) мала майно на території України.

Відповідно ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у даній справі) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Наведеною нормою передбачено спростовну презумпцію достовірності відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вищевикладеним спростовується достовірність відомостей, які містилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, стосовно належності станом на момент відкриття провадження у справі частки у розмірі 70,6% статутного капіталу ТОВ "Свіспорт Україна" Акціонерному товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України".

Крім того, дана справа є підсудною судам України згідно з п.7 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" як така, у якій дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Так, у даній справі підставою для подання позову була несплата відповідачем додаткової винагороди на рахунок позивача. Вказана несплата мала місце на території України, позаяк територія України визначена сторонами як місце виконання зобов'язання (у Київській регіональній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" відкрито рахунок позивача, на який відповідно до умов договору про надання юридичних послуг №08/11-01 відповідач мав сплатити додаткову винагороду).

Крім того, у підтвердження того, що дія/подія, яка була підставою для подання позову, мала місце саме на території України, свідчать такі обставини: 1) додаткова винагорода позивачу мала бути сплачена у зв'язку з наданням ним юридичних послуг відповідачу на території України, зокрема, в судових установах, які територіально розташовані у місті Києві; 2) місцезнаходженням позивача та місцезнаходженням приміщення, у якому велася робота представників позивача щодо надання послуг відповідачу, є також місто Київ.

З огляду на зазначене вище, попередні судові інстанції обґрунтовано визначили відсутність підстав для застосування приписів п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Щодо суті спору про стягнення винагороди, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, касаційний суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами Додаткового договору №3 було узгоджено виплату додаткової винагороди замовником виконавцю у випадку досягнення часткового позитивного результату під яким сторони розуміють:

- скасування Вищим господарським судом України рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі №5011-62/8101-2012 і направлення справи на новий розгляд;

- прийняття за наслідками нового розгляду судом першої або апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" у справі №5011-62/8101-2012;

- визнання власності Компанії Свіспорт Інтернешнл ЛТД. на 70,6% частки в ТОВ "Свіспорт Україна" (сьогодні ТОВ "Інтреавіа").

Судове рішення є обов'язковим до виконання (ч.1 ст.129 Конституції України).

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (с.ч.1, 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ч.1 ст.4-5, ч.1 ст.115 ГПК України).

З урахуванням викладеного, судове рішення суду першої інстанції, є одним з видів правових актів індивідуальної дії, обов'язковість до виконання якого, як акта застосування права, що виражає авторитетне роз'яснення суду про дію, порядок і строк виконання припису норми права щодо суб'єктів спірного відношення, згідно ст.85 ГПК України, пов'язано з набранням останнім законної сили, а не з самим лише фактом його прийняття, оскільки в останньому випадку воно не є обов'язковим до виконання ("зобов'язальним" в контексті риторики Додаткового договору №3). До речі, у законодавстві України немає визначення поняття "зобов'язальне рішення", але, вочевидь це поняття перебуває у логічно-системному зв'язку з поняттям "обов'язкове до виконання рішення", а таким є лише рішення, що набрало законної сили.

Надаючи юридичну оцінку встановленим судами обставинам справи, суд касаційної інстанції виходить із того, що підставою для виплати відповідачем позивачу додаткової винагороди є конкретний результат - прийняття повного остаточного зобов'язального судового рішення судом першої інстанції або судом апеляційної інстанції, яке визначеним сторонами способом вплине на обсяг прав та обов'язків замовника - збереже за останнім право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Свіспорт Україна" (сьогодні ТОВ "Інтреавіа").

Судами не встановлено обставин, які б засвідчували, що:

- рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2014 у справі №5011-62/8108-2012, яким відмовлено у задоволенні первісного позову ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про 1) визнання права власності на частку у розмірі 70,6% у статутному капіталі Спірної компанії, 2) укладення між Відповідачем та ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" договору купівлі-продажу частки Спірної компанії і 3) зобов'язання державного реєстратора внести зміни до відомостей про склад учасників Спірної компанії та відмовлено у задоволенні зустрічного позову Компанії Свіспорт Інтернешнл ЛТД. про визнання частково недійсними положень договору між учасниками Спірної компанії, набрало законної сили;

- Компанія Swissport International Ltd. отримала позитивний результат у вигляді збереження власності на 70,6% частки в статутному капіталі ТОВ "Свіспорт Україна" (сьогодні ТОВ "Інтреавіа"), з досягненням якого сторони обумовили виплату винагороди за пунктом 2.1.2. Додаткового договору.

Відтак, обставини необхідні для виплати відповідачем позивачу додаткової винагороди не настали, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених у справі вимог та узгоджується із принципами верховенства права та загальними засадами цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Таким чином, враховуючи, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак вказаним обставинам судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення (зазначена правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У зв'язку з наведеним, судові витрати покладаються на позивача. З позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати в загальній сумі 241 164,00 (двісті сорок одна тисяча сто шістдесят чотири) грн, виходячи із розрахунку: 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн судового збору, сплаченого відповідачем за апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 (т.2 а.с.15) + 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн судового збору, сплаченого відповідачем за касаційний перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 (т.3 а.с.13) + 80388 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім) грн судового збору, сплаченого відповідачем за апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 (т.5 а.с.199) + 87696 (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн судового збору, сплаченого відповідачем за касаційний перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.2 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Компанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport Іnternational Ltd.) задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі №910/17394/14 - скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Адвокатського об'єднання "Лавринович і Партнери" на користь Компанії Свіспорт Інтернешнл Лтд. (Swissport Іnternational Ltd.) 241164,00 (двісті сорок одна тисяча сто шістдесят чотири) грн судових витрат.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

В. Корсак