Постанова № 6750087, 15.01.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2009 р.                                                                       справа № 26833/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Мичак О.С.

за участю:

представника позивача Максимчук С.П.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства „Селидіввугілля” до Державної податкової інспекції у Мар’їнському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

          До Донецького окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство „Селидіввугілля”з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Мар’їнському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та недійсними податкових повідомлень-рішень.

          В обґрунтування позову позивач вказав, що в 2007 р. відповідачем на його адресу були надіслані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на землю, а саме: податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. за № 0005731540\0 на суму 120,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. № 0005741540\0 на суму 30,00 грн.; податкове повідомлення – рішення від 27.06.2007 р. № 0005691540\0 на суму 542,45 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. № 0005711540\0 на суму 1123,14 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. № 0005721540\0 на суму 194,26 грн.

          Вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі актів перевірок від 27.06.2007 р.

          Позивач не згоден з зазначеними повідомленнями та вважає, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи, а саме.

          ДП „Селидіввугілля” в повному обсязі сплачена сума податкових зобов’язань з податку на землю та орендної плати за землю за 2007 рік (згідно відповідних розрахунків), які не є податковим боргом.

          Але в 2007 р. відповідачем на адресу позивача були надіслані спірні податкові повідомлення-рішення.

          Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2007 р. в рахунок сплати поточних зобов’язань з податку на землю та орендної плати за землю, в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях. Тобто податковий орган безпідставно змінив напрямок платежу.

          Крім того, позивач повідомляє, що жодна норма Закону України № 2181 не встановлює право чи обов’язок контролюючого органу, яким є контролюючий орган, яким-небудь чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і іншими законами та підзаконними нормативними актами.

          Таким чином, на думку позивача, дії відповідача є розширенням наданих вищевказаним Законом прав та суперечать вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України.

          Також позивач зазначив, що відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного Банку України від 02.01.2004 р. за № 33 (зареєстрована в Мінюсті України 29.09.2004 р. за № 377\8976), реквізит призначення платежу в платіжному дорученні здійснюється платником для надання повної інформації про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу.

          З огляду на це, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсягу, визнавши дії відповідача неправомірними та визнати недійсними спірні повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.

          Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Позивач, Державне підприємство «Селидіввугілля», є юридичною особою, ідентифікаційний код 33426253, зареєстрований 06.06.2005 р. виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за № 192565.

Основними видами діяльності позивача є: добування та збагачення кам’яного вугілля та професійно-технічна освіта, що підтверджується довідкою серії АБ за № 027522, виданою Відділом статистики у місті Селидовому.

Свою діяльність позивач здійснює відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України від 27.12.2005 р.

Відповідно до акту перевірки від 27.06.2007 р., відповідачем було встановлено, що у порушення п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платником несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов‘язань з орендної плати за землю.

27.06.2007 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення за № 0005731540\0, згідно з яким, відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 83 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 600 грн. позивача було зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 120,00 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Крім того, 27.06.2007 р. було прийняте податкове повідомлення рішення за № 0005741540\0, згідно з яким, відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 22 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 300,00 грн. позивача було зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 10 % в сумі 30,00 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, згідно з яким у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що перевищує 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

          Відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

          Згідно п. 1.11 абз. 1ст. 1 Закону, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

          Вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 передбачають, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

          Відповідно до п. 1.9 абз. 1 ст. 1 Закону України           «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

          Пунктами 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону передбачено, що якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

          Тобто, норми Закону України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачають, що сплата податкового зобов‘язання чи погашення податкового боргу здійснюється або платником податків самостійно, або податковим органом.

          Як визначено п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

          Відповідач в акті перевірки зазначав, що позивачем у порушення зазначених норм Закону були несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов‘язань з орендної плати з юридичних осіб.

Суд не погоджується з зазначеною позицією відповідача з наступних підстав.

          При огляді в судовому засіданні платіжного доручення від 26.06.2007 р. було з’ясовано, що позивачем було сплачено оренду за землю по строку 26.06.2007 р., тобто у перевіряємий період позивачем було сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання по оренді землі своєчасно.

Як передбачено нормами п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які передбачають, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

          Суд вважає за необхідне зазначити, що зазначена норма Закону не встановлює право чи обов‘язок контролюючого органу змінювати податкові зобов‘язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

          Крім того, відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

          Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами,є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

          Як встановлено п. 1.7 ст. 1 цього Закону, активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

          Позивачем надавались відповідачу податкові розрахунки з орендної плати за землю, але відповідач використав їх всупереч вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», як джерело погашення податкового боргу інших періодів та нарахував ДП «Селидіввугілля» штрафні санкції.

          Тому, суд вважає, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем були порушені принципи обґрунтованості та розсудливості.

          Крім того, як вбачається з акту перевірки від 27.06.2007 р., відповідачем було встановлено, що у порушення п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платником несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов‘язань з земельного податку.

27.06.2007 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення за № 0005691540\0, згідно з яким, відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 361 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 1084,9 грн. позивача було зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 542,45 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Крім того, 27.06.2007 р. було прийняте податкове повідомлення рішення за № 0005711540\0, згідно з яким, відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 543 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 300,00 грн. позивача було зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 1123,14 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Також, 27.06.2007 р. було прийняте податкове повідомлення рішення за № 0005721540\0, згідно з яким, відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 543 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 388,52 грн. позивача було зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 194,26 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, згідно з яким у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що перевищує 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

          Відповідно до п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

          Згідно п. 1.11 абз. 1ст. 1 Закону, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

          Вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 передбачають, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

          Відповідно до п. 1.9 абз. 1 ст. 1 Закону України           «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

          Пунктами 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону передбачено, що якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

          Тобто, норми Закону України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачають, що сплата податкового зобов‘язання чи погашення податкового боргу здійснюється або платником податків самостійно, або податковим органом.

          Як визначено п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

          Відповідач в акті перевірки зазначав, що позивачем у порушення зазначених норм Закону були несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов‘язань з орендної плати з юридичних осіб.

Суд не погоджується з зазначеною позицією відповідача з наступних підстав.

          Платіжним дорученням № 361 від 26.06.2007 р. було сплачено податок за землю за червень 2007 р. по строку 26.06.2007 р. в розмірі 2505,01 грн.; платіжним дорученням № 362 від 26.06.2007 р. було сплачено податок за землю за червень 2007 р. по строку 26.06.2007 р. в розмірі 3190,55 грн.; платіжним дорученням № 366 від 26.06.2007 р. було сплачено податок за землю за червень 2007 р. по строку 2007 р. в розмірі 3278,68 грн.

Тобто у перевіряємий період позивачем було сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання по платі за землю своєчасно.

Як передбачено нормами п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які передбачають, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

          Суд вважає за необхідне зазначити, що зазначена норма Закону не встановлює право чи обов‘язок контролюючого органу змінювати податкові зобов‘язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

          Крім того, відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

          Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами,є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

          Як встановлено п. 1.7 ст. 1 цього Закону, активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

          Позивачем надавались відповідачу податкові розрахунки з плати за землю, але відповідач використав їх всупереч вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», як джерело погашення податкового боргу інших періодів та нарахував ДП «Селидіввугілля» штрафні санкції.

          Тому, суд вважає, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем були порушені принципи обґрунтованості та розсудливості.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позовні вимоги ДП«Селидіввугілля» у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Державної податкової інспекції у Мар’їнському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та недійсними податкових повідомлень-рішень.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Мар’їнському районі Донецької області по зарахуванню сум сплачених податкових зобов’язань у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання, а саме: податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. № 0005731540\0 на суму 120,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. № 0005741540\0 на суму 30,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. № 0005691540\0 на суму 542,45 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. № 0005711540\0 на суму 1123,14 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.06.2007 р. № 0005721540\0 на суму 194,26 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Селидіввугілля» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15 січня 2009 року.

Повний текст постанови складений 20 січня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.