Постанова № 67500838, 29.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року Справа № 912/4081/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Корсака В.А., за участю представників:позивачаПронюк В.Я. дов. від 14.04.2017 №14-65відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлено належним чиномрозглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2017у справі№912/4081/16 господарського суду Кіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді

простягнення 11871,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді про стягнення пені у розмірі 10755,43 грн., 383,06 грн. інфляційних втрат та 733,32 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зобов'язання за договором постачання природного газу №2669/15-БО-18 від 15.10.2015 щодо оплати отриманого природного газу виконав з порушенням строків, передбачених умовами договору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2016 (суддя Шевчук О.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.), позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 5377,72 грн. пені, 383,06 грн. інфляційних втрат, 733,32 грн. 3% річних та 1378,00 грн. судового збору. В частині стягнення пені у сумі 5377,72 грн. у задоволенні позову відмовлено з посиланням на приписи статті 233 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.12.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 в частині зменшення пені на 50% та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, статей 219, 229, 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.05.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Васищак І.М., судді Грек Б.М., Бондар С.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

За Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.05.2017 №08.03-04/1915 у зв'язку з звільненням судді Васищака І.М.. з посади судді Вищого господарського суду України згідно рішення Вищої ради правосуддя від 23.05.2017 №1216/0/15-17, відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.25, 2.3.49, 2.3.50, 2.3.51, пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №912/4081/16.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2017 для розгляду даної справи у суді касаційної інстанції було визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Данилової М.В., судді: Сибіга О.М., Корсак В.А.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутнього у судовому засіданні 29.06.2017 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.10.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Комунальним підприємством "Долинське міське комунальне господарство" при Долинській міській раді (відповідач) був укладений договір постачання природного газу №2669/15-БО-18, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2015 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, в обсязі і на умовах цього договору. Строк дії договору встановлено з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками до 31.12.2015 - в частині реалізації газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, договір поширює дію на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.10.2015 (розділ 12 договору).

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що до названого договору сторонами були укладені додаткові угоди №1 від 15.10.2015; №2 від 15.10.2015; №3 від 15.10.2015, якими були внесені зміни до договору в частині вартості природного газу та порядку розрахунків (а.с.18-21).

Розділами 3 та 5 договору врегульовані порядок здачі-приймання природного газу та його ціна. Спір з цих питань між сторонами відсутній.

Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. Договору).

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1146730,36 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу (а.с.24-26).

Відповідач зобов'язання по оплаті за надані послуги виконав, але з простроченням строків, передбачених умовами договору, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення 10755,43 грн. пені, 383,06 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 733,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат суди виходили із наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 610 Цивільного кодексу України угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У пункті 8.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, судом першої інстанції вказані нарахування визнані обґрунтованими.

Щодо зменшення розміру пені на 50% від заявленої суми суди виходили з того, що несвоєчасна оплата відповідачем за поставлений газ сталася внаслідок значних боргів населення за спожитий природний газ, відповідач надає послуги з опалення за тарифами, які затверджуються державою та є нижчими собівартості послуг, що ним виробляються, несвоєчасне надходження субвенцій з бюджету за різницю між встановленим тарифом та собівартістю, а також сплату боргу по договору у повному обсязі.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру пені дійшли висновку про їх винятковість, з огляду на те, що заборгованість виникла у зв'язку з невчасною оплатою наданих послуг споживачами (бюджетними організаціями, населенням, іншими підприємствами).

При цьому, судами також враховано і те, що позивачем доказів про своє скрутне фінансове становище на час розгляду справи не надано. А наданий до апеляційного суду звіт про фінансові результати за 2015 рік, свідчить про те, що прибуток (код рядка 2350) дорівнює - 0, збиток (код рядка 2355) - 25096085, втім, причинний зв'язок між простроченням оплат з боку відповідача та важким матеріальним становищем позивача останнім не доведений.

За наведених обставин, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, специфіку його діяльності, а також факт оплати основної заборгованості (добросовісна поведінка відповідача), колегія суддів апеляційного суду погодилась з місцевим господарським судом про зменшення розміру пені на 50%.

Доводи касаційної скарги не може бути прийнято до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують належно встановлених судами істотних обставин справи та не зазначають норм матеріального права, порушених чи неправильно застосованих судами при вирішенні даного спору.

За частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, відтак їх висновки про часткове задоволення позовних вимог є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 912/4081/16 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді О. Сибіга

В. Корсак