Ухвала суду № 67500180, 26.06.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7445/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна О.О.,

при секретарі судового засідання Брижкіної І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И Л А :

26.12.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2016р. № 500060702/2016/000151/2, посилаючись на те, що митний орган за наявності повного пакету документів для митного оформлення товару за основним методом протиправно відмовив в такому оформленні.

Відповідач заперечував проти позову та зазначав, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності. У зв'язку з викладеним, у відповідності до вимог ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Надані додаткові документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена. На підставі викладеного митний орган обґрунтовано визначив митну вартість товару самостійно за резервним методом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у позові у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

23.01.2013р. між позивачем (покупець) та компанією Meritor Germany GmbH (продавець) укладено договір №1, згідно з п.п.2.1, п.6 якого продавець погоджується продавати, а покупець погоджується купувати продукцію виключно на умовах даного Договору. Продукція постачається покупцю на умовах DAP або DAT, відповідно до умов "Інкотермс 2010" зі складу продавця, якщо інше не визначено сторонами в письмовому підтвердженні замовлення Продавцем.

24.06.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" (покупець) та Meritor Germany GmbH (продавець) укладено додаткову угоду №3 від 24.06.20.16р. до договору №1 від 23.01.2013р., відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до п.3.6 договору, а саме: постачання товару за даним контрактом здійснюється товарними партіями відповідно до міжнародних правил "INCOTERMS-2010" на умовах, вказаних в інвойсі та/або специфікації на кожну партію товару.

Відповідно до інвойсу від 26.08.2016р. №912722, на виконання умов договору №1 від 23.01.2013р. Meritor Germany GmbH (продавець) поставило на користь ТОВ "ИРБИС-АВТО" (покупець) запасні частини для вантажних автомобілів.

18.10.2016 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару, та підтвердження митної вартості товару, ТОВ "ИРБИС-АВТО" разом з митною декларацією №500060702/2016/014455 до Одеської митниці ДФС поданий: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1 від 23.01.2013р. та додаткові угоди до нього, копії специфікації фірми виробника, коносаменті від 27.08.2016 № 140600785527 з перекладом, копія комерційної пропозиції з перекладом, копія підтвердження замовлення з перекладом, копія специфікації № 23 від 28.08.2016 до контракту № 1 від 23.01.2013, рахунок-фактура (інвойс) №912722 від 26.08.2016р.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів спрацював профіль ризику системи управління ризиками 105-2 щодо можливого заниження митної вартості та встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: наданий прайс-лист не є документом, який адресований необмеженому колу заінтересованих покупців, він орієнтований безпосередньо на ТОВ "Ирбис-авто", а тому не міг розглядатися як документ для підтвердження заявленої митної вартості товарів; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. вказано реквізити транспортного документу, який видано 27.08.2016р., тобто на момент оформлення митної декларації 25.08.2017р. його не могло існувати; в копії митної декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. відсутні реквізити зовнішньоекономічного договору.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики по товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

18.10.2016р. ТОВ "Ирбис-Авто" на адресу Одеської митниці ДФС надіслано лист №181016, яким адресата повідомлено про неможливість надання додаткових документів.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р. товару, Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р., у якому зазначено, що у документах, наданих ТОВ "Ирбис-Авто" до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №500060702/2016/014455 від 18.10.2016р., містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари.

Не погоджуючись з означеним рішенням про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000151/2 від 18.10.2016р., позивач 10.11.2016 звернувся до Одеської митниці зі скаргою про скасування цього рішення з наданням додаткових документів, а саме: копії платіжного доручення № 1231 від 10.11.2016, висновку експертного товарознавчого дослідження, копія прайс-листа, копія пакувального листа з перекладом.

Залишаючи без змін рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2016, відповідач зазначив, що додатково надані документи також не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: в банківському платіжному документі від 10.11.2016 № 1231 відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс), відповідно до якого здійснюється поставка товару, у прас-листі відсутня дата видання, у висновку експертного товарознавчого дослідження № 171 від 10.11.2016 міститься посилання на комерційну пропозицію від 27.06.2016, в той час як до митного оформлення надана комерційна пропозиції від 09.06.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з надання ТОВ "Ирбис-Авто" усіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом та безпідставності коригування Одеською митницею заявленої декларантом митної вартості товарів.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 вищезазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст. 53 МК вбачається, що МК передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Згідно ч.3 ст.53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу ст. 53 МК вбачається, що МК передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це, також, відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. № 3018-IV Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вірними є висновки суду першої інстанції, що всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товарів, були надані відповідачу.

Доводи про наявність певних розбіжностей у наданих документах правильно розцінені судом першої інстанції як такі, що не містять розбіжності, не мають ознаки підробки та містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Судова колегія погоджується з доводами позивача, що відсутність у митній декларації країни відправлення від 25.08.2016 реквізитів зовнішньоекономічного контракту не є доказом не підтвердження митної вартості товару та митницею не надано нормативно-правових обґрунтувань, чи є обов'язковим цей реквізит у митній декларації для експорту з КНР. Товар має бути ідентифікований за іншими обов'язковими реквізитами, якими є дані коносаменту, вантажовідправника, назви товару, його ваги та кількості одиниць, які є присутніми у митній декларації країни відправлення (а.с.213-214).

Доводи митниці, у декларації країни відправлення №425820160510843045 від 25.08.2016р. вказано реквізити коносаменту, який видано 27.08.2016р., тобто пізніше, ніж складена сама декларація, також не підтверджує наявність розбіжностей або неточностей у вказаному документі. Позивачем вірно зазначено, що зі змісту ст.137 КТМ вбачається, що коносамент має бути виданий після завантаження товару на борт корабля, тому дата коносамента логічно має бути пізнішою, ніж дата приймання вантажу для відправлення на підставі митної декларації.

Судова колегія вважає, що адресування комерційної пропозиції (прас-листа) безпосередньо ТОВ "Ирбис-Авто", а не необмеженому колу заінтересованих покупців, є правом продавця-виробника, враховуючи тривалі стосунки з позивачем щодо придбання товарів вказаного виробника. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв'язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Згідно з положеннями статті 54 МК митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Таким чином, спрацювання профілю ризику відносно митної вартості товару, що мало місце у випадку розмитнення товару позивачем, тобто автоматичного переведення програмою декларації до групи ризику, є підставою для посадових осіб митниці визначити обов'язковість додаткових заходів з метою забезпечення належного контролю митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 23 квітня та 1 жовтня 2013 року, 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-85а13, 21-354а13, 21-29а14 відповідно).

Судом першої інстанції вірно враховано, що позивач надав митному органу, крім документів згідно з переліком, визначеним ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, додаткові документи, які ідентифікують оцінюваний товар, та містять об'єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема копію платіжного доручення № 1231 від 10.11.2016 про повну оплату отриманого товару, висновок експертного товарознавчого дослідження № 171 від 10.11.2016, яким підтверджена відповідність ринкової вартості поставлених позивачу автомобільних запчастин ціні, яка визначена в інвойсі від 26.08.2016 № 912722.

Крім того, правильними є доводи суду першої інстанції, що Одеською митницею не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ "ИРБИС-АВТО" другорядного методу - резервного, без послідовного вибору попередніх другорядних методів, як того вимагають положення ч.3 ст.57 Митного Кодексу України, та без належного обґрунтування неможливості їх застосування.

З наданих позивачем до суду першої інстанції додаткових документів вбачається, що митними органами за ціною контракту неодноразово, протягом березня - липня 2016 року, проводилось розмитнення аналогічного товару, котрий надходив на адресу ТОВ "Ирбис-Авто" від Meritor Germany GmbH (Німеччина), а саме: запасні частини для вантажних автомобілів, що підтверджується МД №807100000/2016/009181 від 16.03.2016р., №807100000/2016/023433 від 23.06.2016р., №807100000/2016/026130 від 12.07.2016р (а.с.107-164).

Аналіз наведених обставин дає підстав для висновку, що митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України, в зв'язку з чим рішення від 18.10.2016р. № 500060702/2016/000151/2 є протиправним та правильно скасовано судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий Н.В.Вербицька

Суддя О.В.Джабурія

Суддя А.В.Крусян