Постанова № 67499258, 29.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8049/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Дідук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (далі за текстом - уповноважена особа ФГВФО) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - ФГВФО), у якому просив суд: визнати протиправними дії уповноваженої особи ФГВФО та ФГВФО щодо визнання нікчемними укладених із позивачем договору банківського вкладу №03/1067-2014 від 26 березня 2014 року, договору банківського рахунку №8618 від 13 червня 2014 року та усіх трансакцій за цими правочинами, а також щодо зупинення перерахування/виплати за вказаними трансакціями та правочинами; визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи ФГВФО №61 від 29 серпня 2014 року у частині, що стосується позивача; визнати протиправними дії уповноваженої особи ФГВФО щодо не включення позивача до повного переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО; зобов'язати уповноважену особу ФГВФО включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО; зобов'язати уповноважену особу ФГВФО надати ФГВФО додаткову інформацію про вкладника - позивача, якій необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладами у ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок ФГВФО; зобов'язати ФГВФО включити позивача до реєстру вкладників (загального реєстру вкладників), які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок ФГВФО.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи ФГВФО в частині визнання нікчемними договору банківського вкладу від 26 березня 2014 року №03/1067-2014 та договору банківського рахунку від 13 червня 2014 року №8618, укладених між ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) та публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" (код ЄДРПОУ 19024948), оформлене наказом №61 від 29 серпня 2014 року. Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи ФГВФО щодо не передачі інформації стосовно коштів, які обліковуються на картковому рахунку ОСОБА_5 (ІПННОМЕР_1) до ФГВФО, та не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за картковим рахунком у публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано уповноваженої особи ФГВФО включити ОСОБА_5 (ІПННОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО. Зобов'язано уповноважену особу ФГВФО подати до ФГВФО додаткову інформацію про ОСОБА_5 (ІПННОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк" відповідно до договору банківського вкладу за рахунок ФГВФО.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - уповноважена особа ФГВФО подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів своєї скарги апелянт послався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що між позивачем, як вкладником, та ПАТ "Старокиївський банк" укладено договір банківського вкладу №03/1067-2014 від 26.03.2014, за умовами якого банк відкриває позивачу вкладний (строковий) рахунок №26301501844001 "Оптимальний стандарт" у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 12072,45 грн. Відповідно до п. 1.2, п. 1.3. договору банківського вкладу, дата внесення вкладу - 26.03.2014, а дата повернення вкладу - 26.09.2014; процентна ставка за вкладом складає 19% процентів річних.

13.06.2014 між банком та позивачем укладено договір банківського рахунку №8618, за умовами якого банк за заявою клієнта відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок клієнта №26204501844001 у доларах США, та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та чинних умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в ПАТ "Старокиївський банк".

Як встановлено судом з 13.06.2014 по 18.06.2014 на вказаний рахунок №26204501844001 позивачем внесено суму 5116,00 доларів США, що підтверджується: квитанцією №67222 від 16.06.2014 року на суму 1278,00 доларів США; квитанцією №67461 від 17.06.2014 року на суму 1276,00 доларів США; квитанцією №67572 від 18.06.2014 року на суму 1275,00 доларів США та банківською випискою по рахунку позивача станом на 17.06.2014 року.

Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року №365 ПАТ "Старокиївський банк" віднесено до категорії неплатоспроможних .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 червня 2014 року №50 виведено ПАТ "Старокиївський банк" з ринку та запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну.

Постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2014 року №563 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Старокиївський банк", а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 вересня 2014 року №92 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Старокиївський банк".

На звернення позивача до банка-агента ПАТ "Банк "Київська Русь", через який, згідно із оголошенням в газеті "Голос України" №178 від 18.09.2014 та інформації на офіційному сайті Фонду, мало з 25.09.2014 по 04.11.2014 проводитися відшкодування вкладів, її було повідомлено про відсутність у в загальному реєстрі вкладників банку, і запропоновано звернутися до Уповноваженої особи Фонду за роз'ясненнями.

Листом від 06.10.2014 (вхідний № 882/09-01) позивач звернулася до Уповноваженої особи Фонду із проханням надати інформацію про причини відсутності її даних в реєстрі вкладників банку та просила внести її до реєстру вкладників банку для отримання передбаченої законодавством компенсації за своїми вкладами.

Листом №709/09-02 від 10.11.2014 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача, що укладений між нею і банком договір банківського рахунку та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання вказаного договору, які є предметом кримінального провадження, банком визнані нікчемними відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Поряд із цим повідомлено, що інформація по коштам позивача, які обліковуються на депозитному рахунку (договір №03/1067-2014 від 26.03.2014), буде надана до Фонду після 04.11.2014 для виплати позивачу гарантованої суми, однак цього так і не відбулося.

Тим не менш листами №02-036-14811/14 від 03.12.2014 та №02-036-15269/14 від 09.12.2014 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про її відсутність

у відповідному переліку вкладників банку, переданому Уповноваженою особою Фонду.

28.11.2014 позивач звернулася до Уповноваженої особи Фонду із листом, в якому просила надати інформацію на підставі якого саме п. ч. 3 ст. 38 Закону банком визнано нікчемними договір та операції, просила надати належним чином завірену копію документу, яким оформлене таке рішення, а також письмово повідомити позивача про надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформації для відшкодування коштів, що обліковуються на депозитному рахунку №6301501844001 у банку згідно з договором №03/1067-2014 та надати контактні дані (адресу, організації), де позивач може отримати гарантовану Фондом виплату.

Листом №1742/09-02 від 30.12.2014 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про те, що правочини вчинені позивачем виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів, такі правочини спрямовані на заволодіння державними коштами, і, відповідно, порушують публічний порядок і є нікчемними, але вже відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 228 ЦК України.

У матеріалах справи міститься копія наказу Уповноваженої особи Фонду від 29.08.2014 №61, згідно із п. 2 якого визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно з переліком, доданим до Наказу (а.с. 25).

Відповідно до витягу із Переліку нікчемних договорів та інших правочинів, який є додатком до Наказу від 29.08.2014 № 61 договір банківського рахунку від 13.06.2014 № 8618, укладеного між ОСОБА_5 та Банком, віднесений до нікчемних (а.с. 81).

Вважаючи своє право на отримання гарантованої суми коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порушеними, позивач звернулася до суду.

Задовольняючи позов частково, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що Уповноваженою особою Фонду не доведена наявність передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Старокиївський Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі за текстом - Закон № 4452-VI).

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною четвертою статті 26 Закону № 4452-VI визначено кошти, які Фонд не відшкодовує.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З аналізу викладених норм випливає, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Як встановлено під час вирішення спору, ОСОБА_5 Уповноваженою особою Фонду не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми за рахунок коштів Фонду.

Підставою для цього слугував наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни від 29.08.2014 №61, пунктом 2 якого визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно з переліком, доданим до Наказу (а.с. 25), серед яких і договір банківського рахунку від 13.06.2014 № 8618 укладений між ОСОБА_5 та Банком (а.с. 81).

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного наказу у відношенні позивача, апеляційний суд виходить із такого.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 38 Закону, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Разом з тим, суд попередньої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що у спірному наказі Уповноваженої особи Фонду від 29.08.2014 № 61 не наведено з яких саме серед визначених у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI підстав було визнано нікчемним договір банківського вкладу позивача.

На думку колегії суддів, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноважень є необґрунтованим, таким, що не відповідає закону.

Аналогічну позицію підтримано Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 9 березня 2017 року (К/800/37760/15), в ухвалі від 19 квітня 2017 року (К/800/12948/17), від 24 травня 2017 року (К/800/7144/16).

У запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідачем було зазначено, що підставою для визнання правочину нікчемним є п.2 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Проте колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача з огляду на відсутність доказів того, що внаслідок укладення із позивачем договору банківського рахунку, банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

У частині першій статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу вимог частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, а так само не доведено існування підстав, передбачених ч. З ст. 38 Закону 4452-УІ, для віднесення операцій по рахунку позивача до нікчемних.

Не заслуговують на увагу також і доводи Уповноваженої особи Фонду з приводу того, що спірні договори укладені банком із фізичними особами вже після того, як банк згідно постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 №276/БТ визнано проблемним.

Так, судом першої інстанції встановлено, що постановою Національного банку України від 12.05.2014 року №276/БТ з метою відновлення фінансового стану ПАТ "Старокиївський Банк" передбачена можливість здійснювати залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі з видачею ощадних депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах, а також у банківських металах у межах сукупної заборгованості перед фізичними особами, що виникла на кінець дня дати прийняття цієї постанови.

Отже, названою постановою допускалось залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі з видачею ощадних депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах.

Відповідно до ст. 75 Закону, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Поряд із цим, відповідачами не наведено доказів того, що позивача під час укладання відповідних договорів банківського рахунку та банківського вкладу було повідомлено, що ПАТ "Старокиївський Банк" віднесено до категорії проблемних.

У своїх запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого «дроблення» коштів іншого клієнта.

З цього приводу апеляційний суд відзначає, що мотивація Уповноваженої особи Фонду щодо надання переваг може мати сенс лише стосовно "дроблення" свого вкладу іншою особою та не підтверджує наявність підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому, відповідачем не зазначено, які конкретно переваги надано саме позивачу при укладанні договору банківського рахунку та перерахування коштів на рахунок позивача, як і не надано доказів надання цих переваг.

Разом з тим, суд звертає увагу, що договори банківського рахунку та банківського вкладу від 11.06.2014 року №8580, №06/1260-2014, укладені позивачем із ПАТ "Старокиївський Банк", до віднесення останнього до категорії неплатоспроможних та до запровадження тимчасової адміністрації.

Також, матеріалами справи підтверджується, що кошти було внесено через касу банку - ПАТ «Старокиївський Банк» безпосередньо позивачем - вкладником цього Банку, що підтверджується відповідними квитанціями, що відповідно до п. 2.9 Розділу IV Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01 червня 2011 року № 174, є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі та спростовують твердження відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та банком правочину.

Зокрема, квитанцією ПАТ "Старокиївський Банк" від 11.06.2014 №66890 та довідкою про рух коштів по рахункам клієнтів банку (додані до заперечень відповідача), підтверджується внесення позивачем коштів згідно договору банківського вкладу, проведення операцій із зарахування коштів та наявність заборгованості ПАТ "Старокиївський Банк" перед позивачем.

Отже, під час вирішення даного спору встановлено безпідставність визнання відповідачем нікчемним договору банківського рахунку від 13.06.2014 № 8618 укладений між ОСОБА_5 та Банком відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни від 29.08.2014 №61. Також встановлено, що ОСОБА_5 є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому вона протиправно, всупереч вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не була включена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача з приводу того, що оскаржуване рішення Уповноваженої особи Фонду не спричиняє для позивача юридичних наслідків, оскільки визнання укладеного між позивачем і Банком договору нікчемним у порядку і з підстав, визначених статтею 38 Закону № 4452-VI, фактично має наслідком позбавлення позивача права на отримання ним гарантованої державою суми відшкодування за його вкладом за рахунок коштів Фонду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову у частині вимог до Уповноваженої особи Фонду.

Водночас, суд попередньої інстанції у другому абзаці резолютивної частини своєї постанови помилково скасував рішення уповноваженої особи Фонду, оформлене наказом №61 від 29 серпня 2014 року у частині визнання нікчемними договору банківського вкладу від 26 березня 2014 року №03/1067-2014.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, згадуваним наказом було визнано нікчемним лише договір банківського рахунку від 13.06.2014 № 8618 між позивачем і Банком, а не договір банківського вкладу.

Відповідно до пункту 1 першої частини статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Крім іншого, колегія суддів вважає необхідним відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду України від 15.06.2016 у справі № 826/201410/14 та від 06.02.2016 у справі №826/2043/15 щодо неналежності розгляду даної категорії справ в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до другого абзацу ч. 1 ст. 244-2 КАС суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Висновок Верховного Суду України у зазначеній постанові зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку ГПК України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 3 ст.2 даного Закону встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є правовідносини, врегульовані Законом України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", який є спеціальним, та, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини, які складаються між Фондом, банками та Національним банком України.

Частина восьма статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

Відповідно, правові аспекти застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" є відмінними, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження.

Частиною 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що спір, предметом якого являється перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виконання покладених на неї владно-управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави на відповідність законам України та іншим нормативно-правовим актам, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський Банк" Пантіної Любові Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року змінити, виключивши у другому абзаці резолютивної частини постанови слова «договору банківського вкладу від 26 березня 2014 року №03/1067-2014».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 3 липня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.