Ухвала суду № 67498949, 19.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Дуляницька С.М.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2017 рокусправа № 808/1011/16 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Юрко І.В. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання Лащенко Р.В., з участю представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі №808/1011/16 за позовом Приватного підприємства «ФЛАДКО» до Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Приватне підприємство «ФЛАДКО» (далі - позивач, ПП «ФЛАДКО») звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступник - Запорізька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 30 листопада 2015 року №000841702, №00013408262201, №00013308262201, №00013208262201, №00013108262201 та №00013008262201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем правомірно включено до витрат суми витрат на оренду та амортизацію блок-пунктів АЗС, витрати на придбання палива у ТОВ «Ессенс-преміум», ТОВ «ТД «Атлантис», ТОВ «ТК «Євронафта». Податковий кредит позивачем також сформовано на підставі первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій. Недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для зменшення сум податкового кредиту. Зобовязання з ПДВ позивачем також визначено правильно, оскільки за рішенням суду позивач не набував права власності на нерухоме майно. В податковому повідомленні-рішенні №000841702 відповідачем не зазначено, який підпункт пункту 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (далі ПК України) позивач порушив.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду 23 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2015 року № 00013408262201, №00013308262201, №00013208262201, №00013108262201, №00013008262201. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Запорізька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем до витрат та до податкового кредиту включено суми витрат та ПДВ по операціях з амортизації блок-пункта АЗС, оренди ділянки, придбання та використання палива, наявність та використання яких не підтверджено документально та які не повязані з господарською діяльністю позивача. Крім того, позивачем занижено зобовязання з ПДВ на 95594,86 грн., а зокрема постановою суду від 23 травня 2013 року визнано за ВАТ «Маріупольське АТП 11433» право власності на нерухоме майно, яке вилучено у позивача. Оскільки така операція є операцією з постачання, позивач повинен був нарахувати зобовязання в сумі 95594,86 грн. Також, позивач не подав до податкового органу розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за ознакою « 157», а саме щодо доходів, виплачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7Г, ОСОБА_8, що є порушенням пп. б п.176.2 ст.176 ПК України.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, зокрема з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову без змін.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, відповідачем, на підставі п.77.4 ст. 77 ПК України та плану-графіку проведення планових виїзних документальних перевірок та наказу від 06.10.2015 року №397, проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.11.2015 року №54/08-26-22-01/33760609.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.14.1.3, 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.п.138.10.3 п.138.10, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, у звязку з чим завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток за 2013 рік на суму 75573,00 грн. та завищено відємне значення з податку на прибуток за 2014 рік на 3578252,00 грн.;

- п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.3 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість задекларованого до сплати на загальну суму 577478,00 грн.;

- п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.3 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення відємного значення податку на додану вартість за період з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року на загальну суму 306989,00 грн.;

- п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню (рядок 23 декларації) у сумі 373706,00 грн.;

- п.176.2 ст.176 ПК України, п.3.2, 3.3 ст.3 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, а саме не відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1-4 кв. 2014 року за ознакою 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі».

На підставі акту перевірки від 13.11.2015 року, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2015 року:

- №000841702, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 510,00 грн.;

- № 00013408262201, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 306989,00 грн.;

- №00013308262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 721847,50 грн., в тому числі 577478,00 грн. за основним платежем та 144369,50 грн. за штрафними санкціями;

- №00013208262201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 560559,00 грн.;

- №00013108262201, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3578252,00 грн.;

- №00013008262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на 113359,50 грн., в тому числі 75573,00 грн. за основним платежем та 37786,50 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 30.11.2015 року залишено без змін.

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, що податковим повідомленням-рішенням від 30.11.2015 року №000841702 до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб.

З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення п.176.2 ст.176 ПК України, п.3.2, п.3.3 ст.3 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, не відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1-4 кв. 2014 року за ознакою 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі».

Відповідно до пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобовязані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

При перевірці авансових звітів за період з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року перевіряючими встановлено, що підприємством виплачувалися доходи за надані послуги фізичним особам-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7Г, ОСОБА_8. Виплачені суми доходів за надані послуги фізичним особам-підприємцям не відображено в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), поданих до контролюючих органів за ознакою 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі», що не заперечується позивачем.

Разом з тим, позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №000841702 з огляду на те, що в такому рішенні не вказано конкретний пункт ст.176 ПК України, який позивачем порушено.

Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобовязань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

В податковому повідомленні-рішенні №000841702 відповідачем вірно визначено розмір штрафних санкцій.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2015 року №000841702 немає, оскільки не зазначення в податковому повідомленні-рішенні конкретного підпункту, який порушив платник податку, не може бути єдиною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Крім того, позивач не спростував належними доказами наявності факту порушення.

Щодо висновку контролюючого органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 3976005,00 гри. в тому числі: за 2013 рік на суму 397753,00 гри.; за 2014 рік на суму 3578252,00 грн., слід зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено таке: в ході перевірки встановлено, що на бухгалтерському рахунку 10 підприємства значиться блок-пункт АЗС, на який відсутні документи щодо технічних характеристик блок-пункту АЗС, кількість, місткість резервуарів, спосіб заповнення, надмірний тиск в резервуарі, тип папивороздаточної колонки, вузлів, потужність обладнання, напруга, габаритні розміри, маса, ступінь вогневитривалості, клас та зона вибухонебезпечність, максимальна пропускна здатність автотранспортних засобів за добу.

Законодавством України передбачено порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік на підприємстві нафтопродуктів.

В ході перевірки не вдалося встановити який саме основний засіб рахується на балансі підприємства (блок-пункт 1 чи 2, АЗС 2, чи склад ГСМ) на суму 44209,58 грн., які технічні характеристики має, які обсяги палива можуть зберігати та використовувати у господарській діяльності, місце його розташування та інше.

В порушення п.п.14.1.3, 14.1.27, 14.1.36, п. 14.1 ст.14, п.п.138.10.3 п.138.10, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.141.1 ст.141 ПК України підприємством до складу витрат по рядку 06.2 «Витрати на збут» Податкової декларації з податку на прибуток за 2013-2014 роки віднесено операції з амортизації блок-пункт АЗС, оренди ділянки, наявність та використання яких не підтверджено документально та які не повязані з господарською діяльністю в звязку з не підтвердженням факту отримання, використання, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 14214,66 грн. в тому числі за 2013 рік на суму 2990,22 грн., за 2014рік на суму 11224,44 грн.

Водночас, суд зазначає, що такі висновки акта перевірки спростовуються висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи, відповідно до якої: документально підтверджуються здійснення фінансово-господарських операцій ПП «ФЛАДКО» з амортизації блок-пункту АЗС, оренди ділянки на загальну суму 14214,66 грн., які підлягають включенню до складу витрат по рядку 06.2 «Витрати на збут» Податкової декларації з податку на прибуток за 2013-2014 роки, в тому числі за 2013 рік на суму 2990,22 грн., за 2014 рік на суму 11224,44 грн. у відповідності з вимогами п.п.14.1.3 п.п.14.1.27., п.п.14.1.36, ст.14, п.п.138.10.3. п.138.10, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141 ПК України.

Також в акті перевірки зазначається про те, що на порушення п.п.14.1.27, 14.1.36, п. 14.1 ст.14, п.п.138.10.3. п.138.10, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141 ПК України підприємством до складу витрат по рядку 06.2 «Витрати на збут» Податкової декларації з податку на прибуток за 2013-2014 роки віднесено операції з придбання та використання палива, а саме наявність та використання, яких не підтверджено документально та які не повязані із господарською діяльністю в звязку з не підтвердженням факту отримання, використання, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 3961790,17 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 394762,28 грн. за 2014 рік на суму 3567027,89 грн.

Паливо від ТОВ «Ессенспреміум», ТОВ «ТД «Атлантис», ТОВ «ТК «Євронафта» згідно ТТН перевозилось транспортом у цистернах до м.Маріуполь, без визначення конкретної адреси та відсутності інформації про фактичне місце отримання, зберігання цього палива та його використання, на суму витрату 2013 році - 394762,28 грн. у 2014 році- 3567028,00 грн.

У вищезазначених товарно-транспортних накладних вказано лише пункт навантаження та місто розвантаження, але не вказано конкретне місце навантаження та розвантаження продукції (повна адреса), що унеможливлює підтвердити факт поставки товарів від постачальників до ПП «ФЛАДКО».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що нормами чинного законодавства не передбачено застосування товарно-транспортних накладних у податковому обліку підприємств, в Податковому кодексі України відсутні вимоги щодо обовязкової наявності документів про транспортування (товарно-транспортної накладної) для включення сум витрат по операціям з придбанням товарів до складу витрат, які враховуються для визначення обєкта оподаткування.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток.

Крім того, відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи, операції з придбання ПП «ФЛАДКО» дизельного палива від ТОВ «Ессенс-преміум», ТОВ «ТД «Атлантис», ТОВ «ТК «Євронафта» підтверджуються первинними документами, за даними бухгалтерського обліку ПП «ФЛАДКО» відображено оприбуткування придбаного товару відповідно до первинних документів (а також використання зазначених товарів у господарській діяльності підприємства), що відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, відображення ПП «ФЛАДКО» у складі витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування витрат на придбання дизельного палива від ТОВ «Ессенспреміум», ТОВ «ТД «Атлантис», ТОВ «ТК «Євронафта» на загальну суму 3961790,17 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 394762,28 грн., за 2014 рік на суму 3567027,89 грн. підлягає включенню до рядка 06.2 «Витрати на збут» Податкової декларації з податку на прибуток за 2013-2014 роки у відповідності з вимогами статті 138 Податкового кодексу України.

За результатами проведеного дослідження, висновки, викладені в підрозділі 3.1.2 «Витрати» розділу 3.1 «Податок на прибуток» акта перевірки від 13.11.2015 року №54/08-26-22-01/33760609 щодо завищення Приватним підприємством «ФЛАДКО» витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за період з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року на 3976 005 грн., в тому числі по періодах: за 2013 рік на суму 397753,00 грн., за 2014 рік на суму 3578252,00 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Що стосується висновків викладених в підрозділі 3.2.1 «Податкові зобовязання» розділу 3.2 «Податок на додану вартість» акта перевірки від 13.11.2015 року щодо заниження ПП «ФЛАДКО» податкових зобовязань за період з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року в сумі 95595,00 грн. спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідачем зазначено, що ПП «ФЛАДКО» у 2012 році здійснювало придбання основних засобів. Згідно постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2013 року у справі №5006/32/174пн/2012 визнано за ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11433» право власності на нерухоме майно, яке розташоване у м.Маріуполь, вул. Таганрозька, 179, а саме: будівлю боксів для ПАРМ (літ Г-1), будівлю автомийки (літ. Л-1), будівлю туалету (літ. Д-1), будівлю КПП (літ.Е-1), будівлю котельної (літ.Б-1), будівлю АПК (літ.А-1) та будівлю профілакторію (літ.К-2), залишкова вартість якого 477974,29 грн. на 01.01.2014р. Згідно акту вилучення від 25.07.2014 року зазначені будівлі вилучені у ПП «ФЛАДКО».

У Постанові Вищого господарського суду України від 22 травня 2013 року у справі № 5006/32/174пн/2012 зазначено, що незважаючи на те, що рішення суду про витребування майна набрало законної сили, спірні обєкти нерухомості 28.04.2012 року були відчужені ОСОБА_6 на користь ПП «ФЛАДКО» на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, які посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7. Звертаючись у даній справі з позовом про захист свого права власності на спірне майно, ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11433» посилається на те, що спірний майновий комплекс вибув з володіння власника, поза його волею. Разом з тим, ПП «ФЛАДКО» вважає себе добросовісним набувачем спірних обєктів нерухомості, у звязку з чим подав зустрічний позов. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відповідно до статтею 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. В даному випадку, укладання угод про відчуження цього майна, відбувалось поза волею та без участі власника.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, обєктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачанням товарів згідно з п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України, - є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача (стаття 388 ЦКУ).

Незаконне заволодіння майном не спричиняє перехід права власності від законного власника до незаконного набувача. Відповідно повернення майна з незаконного володіння також не спричиняє перехід права власності від незаконного набувача до законного власника.

Отже, при витребуванні за рішенням суду майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа таким майном, обєкт оподаткування ПДВ у такої особи не виникає (відсутня операція з постачання відповідно до підпункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Вказані висновки підтверджуються і відповіддю Державної фіскальної служби України на питання ПП «ФЛАДКО» (від 09.02.2016 року №2625/6/99-99-19-03-02-15 на №57 від 03.12.2015 року) щодо оподаткування ПДВ операцій з витребування нерухомого майна у платника за рішенням суду на користь іншого платника податку (наведено мовою оригіналу) (а.с.149 том 2).

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 855595,00 грн., слід зазначити наступне.

Вказане порушення відповідач повязує з недоліками в оформленні товарно-транспортних накладних щодо перевезення пального, придбаного позивачем у ТОВ «Ессенс-преміум», ТОВ «ТД «Атлантис», ТОВ «ТК «Євронафта», а також тим, що ПП «ФЛАДКО» не надано документів на перевантаження палива, а саме договорів, актів виконаних робіт та інших на підтвердження здійснення перевантаження палива. Не встановлено адресу розвантаження товару з автомобільного транспорту, що унеможливлює підтвердити факт поставки товарів на ПП «ФЛАДКО».

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції на дату вчинення господарських операцій) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Експертами проведено дослідження податкових накладних отриманих ПП «ФЛАДКО» від ТОВ «Ессенспреміум», ТОВ «ТД «Атлантис», ТОВ «ТК «Євронафта» за період з серпня 2013 року по грудень 2014 року на суму ПДВ 855595,40 грн. за результатами якого встановлено, що надані на дослідження податкові накладні оформлені відповідно до вимог ст. 201 ПК України.

Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено застосування товарно-транспортних накладних у податковому обліку підприємств, в Податковому кодексі України відсутні вимоги щодо обовязкової наявності документів про транспортування (товарно-транспортної накладної) для включення сум податку на додану вартість по операціям з придбанням товарів до складу податкового кредиту.

За таких обставин, ПП «ФЛАДКО» правомірно віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 855595,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Ессенспреміум», ТОВ «ТД «Атлантис», ТОВ «ТК «Євронафта».

Виходячи з вищевказаного, не підтверджуються і висновки, викладені в підрозділі 3.2.3 «Висновок щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню» розділу 3.2 «Податок на додану вартість» акта перевірки від 13.11.2015 року щодо заниження ПП «ФЛАДКО» за період з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року податку на додану вартість на суму 577478,00 грн.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено правомірність формування позивачем сум витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, податкового кредиту та сум зобовязань з податку на додану вартість.

Таким чином, матеріалами справи спростовується правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 30.11.2015 року №00013408262201, №00013308262201, №00013208262201, №00013108262201, №00013008262201 є неправомірними.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства «ФЛАДКО».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі №808/1011/16 за позовом Приватного підприємства «ФЛАДКО» до Запорізької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 червня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 23.06.2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді І.В. Юрко

ОСОБА_9