Рішення № 67498848, 29.06.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9841/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

судді Мороз В.О.,

за участю секретаря - Козельської А.В.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, -

встановив:

25 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька. Свої вимоги мотивує тим, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 24 січня 2006 року, який розірвано 05 травня 2009 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач з відповідачем проживають окремо, а дитина проживає з позивачем. Позивач має намір забезпечити повноцінний відпочинок сина ОСОБА_3 за кордоном, задля підвищення рівня світогляду дитини, покращення здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов'язків. Зокрема, позивач з 05 липня 2017 р. по 05 серпня 2017 р. має можливість вивезти дитину на відпочинок до Туреччини.

Разом з тим, відповідач безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за межі України. При цьому, жодних вагомих аргументів, які б пояснювали та обґрунтовували його відмову, він не наводить. Вважає, що така позиція відповідача і батька сина, шкодить інтересам дитини та не сприяє у всебічному та гармонійному розвитку. А тому, просить надати їй дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 за межі України до Туреччини без згоди батька.

29 червня 2017 року позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій також уточнила позовні вимоги та просила надати їй дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 за межі України до Туреччини, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме з 05 липня 2017 р. до 05 серпня 2017 р.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, направив суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що не заперечує щодо одноразового виїзду ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 до Туреччини без його згоди.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вказавши, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що вимоги позову підлягають задоволенню в повному обсязі у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивач з відповідачем перебували у шлюбі з 24 січня 2006 року, який розірвано 05 травня 2009 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач має намір забезпечити повноцінний відпочинок сина ОСОБА_3 за кордоном, задля підвищення рівня світогляду дитини, покращення здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов'язків. Зокрема, позивач з 05 липня 2017 р. по 05 серпня 2017 р. має можливість вивезти дитину на відпочинок до Туреччини.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231.

Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За правилами ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. У разі посилання на цей закон слід указувати дозвіл на конкретний виїзд (одноразовий) з визначенням його початку й закінчення.

Згідно до п.18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянам України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений за рішенням суду.

У підп. 1,2 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску та/або рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, зазначено: «1. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування».

Враховуючи вищевикладене, а також те, що у позивача є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини за межі України для тимчасового перебування у Туреччині на відпочинку, тому суд вважає, що задля підвищення рівня світогляду дитини, покращення здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку, слід надати позивачу дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 за межі України до Туреччини, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме з 05 липня 2017 р. до 05 серпня 2017 р.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215, 218, 222-224 ЦПК України, ст. 313 ЦК України, ст. ст. 141, 150 СК України, ст. 4 п. 2 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Надати дозвіл ОСОБА_1 на тимчасовий виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 за межі України до Туреччини, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме з 05 липня 2017 р. до 05 серпня 2017 р.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :